Розлучення батьків: справа про прізвище дитини

Була в мене шкільна подружка, яка, за традицією, мала прізвище тата. Однак батьки розлучилися, коли вона була маленькою, і виховував її вітчим. Від вітчима мати народила їй сестричку, і всі троє — мама, вітчим і молодша сестра — звалися одним фамільним ім'ям, а ця моя подружка мала чуже, на її думку, прізвище, тож сильно переймалася і мріяла його змінити. Втім, змінила вона його на зовсім інше, вискочивши рано заміж. Але досить історій, поговорімо про цивільне право.

У серпні Верховний суд розглядав цікаву касаційну скаргу: батько просив повернути його дітям своє прізвище. Ось коротко фабула цієї справи.

Два з половиною роки тому до одного з районних судів Києва звернулася розлучена жінка, мати двох хлопчиків, з позовом до їхнього батька про зміну прізвища дітей. Річ у тім, що старший син, якому вже виповнилося 11, болісно сприймав перепалки батьків у соцмережах і дуже хотів змінити батьківське прізвище на мамине. Мати, позивачка, казала про те, що її колишній чоловік не допомагає їй, не займається дітьми, і прізвище його, кажучи просто, дітям абсолютно не потрібне. Вона просила змінити прізвища обох дітей, внести зміни до актових записів про народження і видати нові документи. Суд першої інстанції погодився з цими вимогами. Таке рішення, напевно, сильно засмутило батька, і він подав апеляцію, проте апеляційний суд був солідарний з районним.

Рішення обох судів були логічними і з погляду звичайної людської моралі: діти свідомо хотіли змінити родове ім'я, оскільки дуже болісно сприймали нападки батька на матір. Однак тато не змирився з цим і півтора року тому подав касаційну скаргу до Верховного суду. Коротенько суть скарги: суд не встановив, що зміна прізвища відповідатиме інтересам дітей, та й узагалі — ніхто не позбавляв його батьківських прав. А мати сама забороняє йому зустрічатися з дітьми, і психологи щось не те написали у своїх висновках, та й судді відразу стали на бік колишньої дружини.

Однак мати, зі свого боку, написала, що діти самі захотіли змінити прізвище. Суд першої інстанції звернув особливу увагу на показання вчительки, в якої навчалася старша дитина. Хлопчик демонстративно відмовлявся виходити до дошки, коли вона називала «неправильне» прізвище, вимагав, щоб вчителі звали його за прізвищем матері. У свою чергу, психологи з міського центру дитини КМДА підтвердили, що дітям комфортно з матір'ю, вона для них і є сім'я. І, до речі, новий чоловік матері — вітчим дітей — сприймається обома хлопчиками як батько. Між іншим, старшого сина допитали в суді у присутності педагога, і він підтвердив: так, хочу змінити прізвище.

У цьому випадку все закінчилося добре. Дитину почули, її бажання задовольнили.

Ця справа безпосередньо пов'язана з невід'ємними правами людини, в тому числі й дитини, на ім'я і зміну імені, а також обсягом дієздатності дитини (тобто здатності своїми діями набувати права і виконувати обов'язки), який збільшується по мірі дорослішання, вважає наш експерт Надія Івашкова, керуючий партнер адвокатського об'єднання «Івашкова, Купченко і партнери»:

— Так, з 16 років людина має право змінити ім'я та/або прізвище на свій розсуд (якщо вона тільки не перебуває в розшуку, під слідством або судом). З 14 до 16 років така зміна відбувається з ініціативи дитини, а до 14-ти дитина носить прізвище одного з батьків (або подвійне), обране йому батьками при реєстрації акта народження. В силу традиції, зазвичай дитина має прізвище батька. Якщо обоє батьків змінюють прізвище, то зміна прізвища дитини до 7 років відбувається автоматично, а дитини від 7 років і старше — вже тільки за її згодою. Якщо змінює прізвище один з батьків, то для зміни прізвища дитини від 7 до 14 років необхідна згода як другого з батьків, так і дитини. Спори між батьками щодо цього вирішуються органом опіки та піклування або судом. При цьому Сімейний кодекс прямо передбачає, що головним пріоритетом при вирішенні таких спорів є інтереси дитини: має бути взято до уваги виконання батьками своїх обов'язків, а також інші важливі чинники, такі, як наявність тісного психологічного зв'язку тільки з тим із батьків, чиє прізвище хоче мати дитина. Ця справа, де суд врахував насамперед побажання й інтереси дітей, з правового погляду є дуже простою, практично хрестоматійною, але, тим не менш, на практиці зміна прізвища дітей у віці від 7 до 16 років у судовому порядку зустрічається не так вже й часто. Але діти, які вважають себе покинутими тим із батьків, чиє прізвище вони носять, без проблем змінюють його в 16 років, вже не питаючи чийогось дозволу.