Міжнародний кримінальний суд — акценти попереднього розслідування

Пропонуємо читачам «Ракурсу» витяг зі Звіту про дії щодо попереднього розслідування ситуації в Україні Міжнародного кримінального суду від 5 грудня 2018 року.

Ситуація в Україні є об'єктом попереднього розслідування з 25 квітня 2014 року. Канцелярія прокурора отримала 86 звернень відповідно до ст. 15 Римського статуту щодо злочинів, можливо скоєних з 21 листопада 2013 року. 25 квітня 2014 року прокурор Міжнародного кримінального суду (далі — Суд) Фату Бенсуда почала попереднє розслідування у справі «Ситуація в Україні» у зв'язку з подіями на Майдані Незалежності.

Статут Міжнародного кримінального суду не ратифікований Україною. Проте відповідно до двох послідовних заяв уряду Суд може здійснювати юрисдикцію щодо злочинів, які підпадають під дію Римського статуту, скоєних на території України починаючи з 21 листопада 2013 року.

У 2016 році канцелярія прокурора опублікувала оцінку ситуації на території Криму і Севастополя, яку вона кваліфікувала як міжнародний збройний конфлікт між Україною і Російською Федерацією. Згідно з оцінкою, до ситуації в Криму залишається застосовним право міжнародних збройних конфліктів і після 18 березня 2014 року, оскільки в Криму і Севастополі фактично зберігається стан окупації. Попри попередній характер цієї оцінки, в ній визначається правова основа для поточного аналізу інформації про злочини, імовірно скоєні в контексті ситуації в Криму в період з 20 лютого 2014 року.

З кінця лютого 2014 року, після втечі президента Януковича і одночасно з подіями в Криму, в інших регіонах України почали відбуватися антиурядові протести, головним чином на сході країни.

15 квітня 2014 року ситуація різко загострилася; уряд України оголосив про початок антитерористичної операції і спрямував у східні області країни підрозділи Збройних сил. До кінця квітня тимчасовий виконувач обов'язків президента України заявив, що уряд більше не контролює повною мірою ситуацію в Донецькій і Луганській областях, оголосив у країні «стан повної бойової готовності» і видав указ про відновлення військової служби за призовом. 2 травня 2014 року протистояння в Одесі між прихильниками збереження єдиної України і прихильниками федералізації набуло насильницького характеру і призвело до смерті понад 40 осіб. Більшість загиблих належали до прихильників федералізації. Вони загинули під час пожежі в Будинку профспілок, де намагалися сховатися.

Інтенсивність військових дій на сході України стрімко росла. Найбільша кількість загиблих припала на перший рік конфлікту, до підписання другої Мінської угоди в лютому 2015 року. Проте бойові зіткнення різного ступеня інтенсивності з використанням обома сторонами важких видів озброєнь тривають вже понад чотири роки.

У своєму звіті про дії щодо попереднього розслідування за 2016 рік канцелярія прокурора відзначала, що до 30 квітня 2014 року інтенсивність бойових дій між українськими урядовими військами й антиурядовими збройними елементами на сході України досягла такого рівня, який тягне за собою можливість застосування до нього права збройних конфліктів. А також що збройні групи, які діють на сході України, включно з ЛНР і ДНР, є достатньо організованими, щоб розглядатися як сторони неміжнародного збройного конфлікту.

Приклади прямого військового протистояння між збройними силами Російської Федерації і України вказують на те, що принаймні з 14 липня 2014 року на сході України паралельно з неміжнародним конфліктом триває міжнародний збройний конфлікт.

Канцелярія прокурора продовжує розглядати заяви про те, що Російська Федерація здійснювала і здійснює загальний контроль над збройними групами на сході України, щоби встановити, чи можна розглядати збройний конфлікт між Збройними силами України і антиурядовими збройними групами, який в інших випадках вважався б неміжнародним, як по суті міжнародний конфлікт.

З урахуванням можливості застосування альтернативних класифікацій збройного конфлікту (конфліктів) на сході України канцелярія прокурора розглянула положення Римського статуту, застосовні до конфліктів як міжнародного, так і неміжнародного типу, під час аналізу ймовірних злочинів, скоєних різними учасниками конфлікту.

Злочини, що підпадають під дію ст. 7 Римського статуту, можуть кваліфікуватися як злочини проти людяності тільки в тому випадку, якщо вони є нападом на будь-яких цивільних осіб, мають систематичний характер і відбуваються в рамках відповідної державної чи організаційної політики. Наведені нижче описи не виключають можливого виявлення в ході аналізу інших імовірних злочинів і не повинні розглядатися як свідчення будь-яких конкретних правових оцінок або фактичних визначень щодо ймовірних діянь.

Крим

Внаслідок поширення законодавства Російської Федерації, включно із законами про тероризм і екстремістську діяльність, на територію Криму принаймні 24 особи з-поміж проукраїнських активістів і представників кримських татар було піддано судовому переслідуванню в судах, створених без дотримання норм міжнародного гуманітарного права, і в ході судових розглядів, що відбувалися за можливої відсутності основних судових гарантій.

Захоплення майна

За наявною інформацією, відразу після референдуму всі права власності на суспільне майно в Криму було передано або владі, що здійснює фактичний контроль над півостровом, або організаціям і установам Російської Федерації. Крім того, є відомості, що принаймні 280 об'єктів нерухомого майна, що належали приватним особам, компаніям, а також культурним і науковим установам, було захоплено в лютому 2014 року. Канцелярія прокурора розглянула, чи можна кваліфікувати будь-які випадки подібних діянь як воєнний злочин, що полягає в захопленні майна ворога, не продиктованому нагальною військовою потребою.

Східна Україна

За наявними даними, за період з квітня 2014 року по серпень 2018 року щонайменше 2737 осіб загинули в ході збройного конфлікту на сході України. Крім того, 298 цивільних осіб, в тому числі 80 дітей, загинули внаслідок катастрофи цивільного літака, що виконував рейс MH17 і був збитий 17 липня 2014 року.

За той самий період часу отримали поранення від 7300 до 9300 представників цивільного населення. Більшість жертв серед цивільного населення — особливо в перші два роки конфлікту — стали результатом артилерійських обстрілів густонаселених районів як на контрольованих урядом територіях, так і на територіях, що перебувають під контролем збройних груп.

Використання важкого озброєння всіма учасниками конфлікту призвело не лише до численних жертв і постраждалих внаслідок важких поранень, але також до широкомасштабних пошкоджень і руйнування цивільної інфраструктури, житлових будинків, лікарень та інших медичних установ, шкіл і дитячих садків як на підконтрольній уряду території, так і в районах, контрольованих збройними групами. Подібна ситуація має особливо важкий вплив на дітей.

За інформацією Міжнародного надзвичайного дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) на початок 2016 року, кожна п'ята школа в Донбасі зазнала пошкоджень або була зруйнована, що змушує школярів їздити в більш віддалені райони для продовження навчання і піддає їх ще більшому ризику обстрілів та іншим небезпекам, пов'язаним з війною.

Канцелярія прокурора зареєструвала понад 1200 випадків імовірних злочинів, скоєних у контексті подій на сході України за період з 20 лютого 2014 року. Хоча більшість з подібних випадків відбулися в найінтенсивніший період бойових дій у 2014 і 2015 роках, всі описані надалі види ймовірних діянь продовжують спостерігатися і зараз.

Канцелярія прокурора ретельно проаналізувала інформацію щодо деяких конкретних випадків артилерійських обстрілів з метою визначити, чи можна кваліфікувати будь-яке з подібних діянь як воєнний злочин, що полягає в навмисному нападі на цивільне населення; в умисному нападі на цивільні об'єкти; в умисному вчиненні нападу, коли відомо, що такий напад принесе несумірний збиток; в умисному нанесенні ударів по охоронюваних об'єктах, таких, як медичні та освітні заклади.

Підступне вбивство

Бої за Іловайськ у серпні 2014 року стали найбільш кровопролитним періодом збройного конфлікту і призвели, за деякими даними, до загибелі близько 1000 українських військовослужбовців. Передбачається, що багато українських солдатів загинуло під час спроби відступу, коли вони зазнали нападу та обстрілу з боку озброєних антиурядових груп/збройних сил Російської Федерації, деякі з яких видавали себе за українські військові підрозділи. Канцелярія прокурора розглянула, чи можна кваліфікувати такі дії під час битви за Іловайськ як воєнний злочин, що полягає у віроломному вбивстві або пораненні; в неналежному використанні прапора, військових знаків розрізнення і форми ворога, згідно зі статтею; в нанесенні ударів по об'єктах, які використовують емблеми Женевських конвенцій.

Страти і тортури

Передбачається, що як проурядові сили, так і збройні групи здійснювали сумарні страти людей, що потрапили в полон до протиборчої сторони і склали зброю або були виведені з ладу, включно з представниками збройних груп і військовослужбовців Збройних сил України.

Катування та нелюдське поводження в місцях утримання під вартою. За наявними оцінками, з квітня 2014 року принаймні 4000 осіб піддалися арешту чи затриманню в ході конфлікту на сході України, включно з цивільними особами та особами, виведеними з ладу. Згідно з наявною інформацією, практика жорстокого поводження із затриманими в ході збройного конфлікту тривала і протягом звітного періоду; проте в порівнянні з попередніми роками конфлікту частота і серйозність подібних випадків помітно знизилася.

Проте інформація з достовірних джерел свідчить, що минулого року продовжували спостерігатися випадки незаконного утримання під вартою, катування та жорстокого поводження, включно з повідомленнями про нелюдські або погані умови тримання під вартою, особливо на території під контролем збройних груп. Так, наприклад, за період з листопада 2017 року по вересень 2018 року Управління верховного комісара з прав людини ООН (УВКПЛ) зареєструвало 17 випадків імовірного жорстокого поводження в місцях тримання під вартою, що були з обох боків конфлікту.

Задокументовані випадки включають в себе неодноразові побиття, використання електрошоку, опіки, удари ножем, сексуалізовані тортури, що полягали переважно у загрозі зґвалтування, чи інші зразки жорстокого поводження. У більшості випадків подібне звернення застосовувалося з метою отримання інформації або вимушеного визнання. Серед імовірних жертв подібного поводження були особи, які склали зброю, і цивільні особи, підозрювані у відданості протилежному боку конфлікту на основі їхніх вчинків чи політичних поглядів (як реальних, так і уявних), включно з жителями Донецька і Луганська, представниками місцевої влади, журналістами, блогерами, співробітниками благодійних організацій, а також підприємців.

За відомостями, доступними на вересень 2018 року, форми сексуального насильства, що застосовуються в ході воєнного конфлікту, включають в себе зґвалтування, удари і розряди електрошоку у статеві органи, погрози зґвалтування і кастрації, а також вимушене оголення. Подібні методи ймовірно використовувалися в цілях покарання вірогідних політичних опонентів, тиску на них, залякування та приниження жертв.

Останнім часом з'явилися твердження про те, що недержавні збройні групи вербують у свої ряди дітей-солдатів.

Уже проаналізовані ймовірні злочини, включно з випадками, які сталися під час тримання під вартою, і обстріли на сході України, потребують складних фактичних і правових оцінок, наприклад, з погляду ведення військових дій і відповідного законодавства.

Найближчим часом планується завершити аналіз предметної юрисдикції щодо ситуації як у Криму, так і на сході України, з метою винесення відповідного висновку прийнятності юрисдикції Суду. З огляду на те, що Україна визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на необмежений строк, канцелярія прокурора також продовжить реєстрацію звинувачень у злочинах, скоєних в Україні, в тій мірі, в якій вони підпадають під юрисдикцію Суду.