18 секретів адвокатів у кримінальних справах

Адвокат у кримінальних справах — одна з найбільш невдячних професій серед юристів. Дрібне правопорушення чи жорстоке вбивство — в чому б не звинувачували клієнта, адвокат зобов'язаний зробити все для його захисту. І хоча їхня робота полягає в тому, щоб забезпечити кожній людині реалізацію права на справедливий суд, адвокати у кримінальних справах часто стають об'єктами критики через те, що представляють інтереси злочинців.

Однак багатьом адвокатам подобається саме така робота, адже вони не лише стежать за балансом терезів правосуддя, а й отримують задоволення від складних справ з високими ставками. «Це гра під назвою 'Все або нічого', — каже Джеффрі Ліхтман, адвокат з Нью-Йорка, який представляв інтереси мафіозі Джона А. Готті і мексиканського наркобарона Хоакіна Гусмана (Ель Чапо). — Або перемога, або поразка. Є і азарт, і напруга, і відповідальність у тому, щоби бути єдиною опорою обвинуваченого».

Про особливості своєї роботи виданню Mental Floss розповіли троє відомих адвокатів у кримінальних справах — згаданий вище Джеффрі Ліхтман, а також Кріс Трітіко, який захищав організатора вибуху в Оклахома-Сіті Тімоті Маквея в 1997 році, і Брайан Гейтс, який практикує в Північній Кароліні.

1. Адвокати не дозволяють своїм почуттям втручатися у процес

Деякі обвинувачені вчинили жахливі злочини, але, як і будь-яка інша людина, вони мають конституційні права. Тому захисник не може піддаватися своїм почуттям під час роботи.

«Жодного разу не було такого, щоб я схвалював злочин, скоєний моїм підзахисним, — розповідає Трітіко. — І я не виправдовую теракт в Оклахома-Сіті, внаслідок якого загинуло 168 осіб. Але Маквея потрібно було захищати, і його права мали бути захищені. Такі люди, як я, повинні бути готові встати і сказати: «Я постою за вас». Ви робите це для Маквея, і ви робите це для всіх».

2. Головне — зв'язок з клієнтом, незалежно від злочину

Буває важко встановити контакт з обвинуваченим, чий проступок може призвести до найвищої міри покарання. Але адвокати кажуть, що зазвичай знаходять спосіб ставитися до своїх клієнтів по-людськи, і це приносить користь справі.

Ліхтман подружився з Готті, обговорюючи сім'ю, а Трітіко вважає Маквея люб'язним. «Я хотів сподобатися Тіму і хотів, щоб він сподобався мені, — поділився адвокат. — І ще я хотів, щоб він довіряв моїм рішенням. Так буває не кожного разу, але в переважній більшості випадків вони мені подобаються».

3. Дізнатися якомога більше про присяжних

Вивчення потенційного присяжного — це мистецтво. І захист, і обвинувачення прагнуть схилити їх на свій бік, але обставини, як правило, складаються проти захисту. «Присяжні готуються до засудження, оскільки ніхто зазвичай не підтримує злочини», — пояснює Ліхтман.

Опитуючи потенційних учасників суду присяжних, Ліхтман говорить дуже швидко: «Я розраховую на те, що потенційно проблемні присяжні засідателі або свідомо, або несвідомо продемонструють свої особисті упередження, щоб їх можна було вигнати з якоїсь причини. Присяжних, які, на мою думку, можуть зберігати неупередженість або налаштовані проти поліції, я взагалі ні про що не питаю, оскільки побоююся, що ці якості може помітити і прокурор».

Виступаючи в суді, Ліхтман намагається вибрати одного з 12 присяжних, з яким вдасться встановити зв'язок: «Я вивчаю їхню історію і шукаю щось в їхньому житті, що можна було б пов'язати з поточною справою».

4. Мова тіла присяжних засідателів

Ліхтман стверджує, що може багато чого довідатися завдяки розумінню мови тіла присяжних: «Можна визначити, в якому напрямі рухається процес. Присяжні, які усміхаються або сміються з ваших жартів, — на вашому боці. Ті, хто відвертається, — навпаки. Люди, які стежать за вашим ходом думок, надихаються вашими аргументами».

Оцінюючи реакцію присяжних, Ліхтман вносить корективи у свій виступ по ходу справи: «Якщо я допитую свідка або звертаюся до суду присяжних і при цьому бачу, що хтось від мене відвертається, я запам'ятовую цю людину і те, що викликало таку реакцію. Згодом я намагаюся виправити цю думку. Якщо ж хтось сміється, я знаю, що навіть якщо він не виправдовує мого клієнта, то залишається відкритим до подальших аргументів, і приділяю багато уваги тому, щоби схилити його на свій бік».

5. Стояти близько до клієнта

Коли адвокат і його клієнт стоять дуже близько, це часто інтерпретується як знак солідарності захисника. Однак може бути й інша причина.

Трітіко розповів, як на початку своєї кар'єри він захищав клієнта, обвинуваченого у пограбуванні з обтяжуючими обставинами. Попри пораду адвоката укласти угоду про визнання провини, цей чоловік ризикнув у суді — і програв. Йому дали 40 років. «Я дивився на присяжних під час читання вироку і відчув якийсь рух поруч. Він знепритомнів. Після того випадку я завжди тримаю свого клієнта за руку, щоби переконатися, що це більше не повториться», — пояснив Трітіко.

А інколи допомога може знадобитися і самому адвокату. Трітіко визнав, що почути смертний вирок своєму підзахисному, як це було у випадку з Маквеєм, — «можливо, найбільш витверезлива річ, яку ви коли-небудь чули у своєму житті».

6. Найгіршим ворогом клієнта буває... він сам

Ніколи не розмовляйте з поліцією без свого адвоката — це найкраща порада, яку можна дати будь-якому підозрюваному. Проте слідують їй далеко не всі. «Не можу пригадати жодного випадку, щоб людина не послухала цієї поради і згодом її не було звинувачено», — каже Гейтс.

Але це не єдиний приклад. Обвинувачені, які нудьгують у в'язниці в очікуванні на суд, можуть вирити собі ще глибшу яму. Наприклад, вони пишуть листи, копії яких отримує окружний прокурор. І навіть якщо в них не буде прямого визнання провини, деякі речі здатні завдати шкоди подальшому ходу процесу. Те саме стосується телефонних дзвінків.

А деякі клієнти, які незадоволені своїм адвокатом, навіть пишуть скарги прокуророві чи судді. Незначна на перший погляд деталь у такому листі здатна звести нанівець всі зусилля захисту.

7. Адвокати отримують листи ненависті

Захист таких одіозних особистостей, як Джон А. Готті, син відомого мафіозі Джона Готті, часто призводить до осуду з боку асоціації адвокатів і суспільства. Ліхтман отримував безліч листів з висловленням ненависті — спочатку паперових, а потім і електронних. На нього плювали, коли він йшов до суду, на його адресу звучала лайка.

«Я ніколи не вибачався за те, що роблю, — каже Ліхтман. — Той факт, що я захищаю підозрюваного у вбивстві, не означає, що я підтримую вбивство».

8. Невинні підсудні можуть ускладнити роботу

Багато хто думає, що невинного захищати простіше. Але, за словами Гейтса, усвідомлення того, що клієнта звинувачують у тому, чого він не робив, ще більше посилює навантаження на адвоката. «Це великий стрес, тому що ви насправді ототожнюєте себе з підзахисним», — каже адвокат.

І хоча жоден захисник не хоче, щоб його клієнта засудили, буває дуже болісно усвідомлювати, що покараний може бути невинним. «У Північній Кароліні був один випадок, коли наш колега 15 років намагався захистити клієнта, якого, на його переконання, звинуватили незаконно. У підсумку йому вдалося це довести», — розповів Гейтс. Але це велика рідкість. Найчастіше захисники невинних стикаються з тим, що їм ніхто не вірить.

9. Іноді клієнта потрібно перевдягнути

Якщо обвинувачений звик ходити у рваних джинсах і футболках з логотипом рок-групи, адвокат, скоріш за все, порадить йому виділити деякий час на шопінг. Те саме стосується зачіски — вона має бути охайною.

«Річ не в тім, щоб намагатися створити хибне враження про себе, — пояснює Трітіко. — Але я завжди раджу вдягати штани та сорочку. Треба продемонструвати повагу до системи».

10. Адвокати полюбляють азарт, але справи рухаються не так швидко, як здається

Запитайте будь-якого адвоката у кримінальних справах, чому він обрав цю спеціалізацію, і найпоширеніша відповідь буде такою: ніщо не змушує кров так швидко текти по жилах, як справа з високими ставками.

«Справи рухаються швидше, та й вони просто цікавіші за цивільні справи, — вважає Гейтс. — Немає нічого гіршого за довгі розмови про статтю 2 Єдиного комерційного кодексу. Набагато цікавіше говорити про пограбування банку».

Проте жодна кримінальна справа не розглядається так швидко, як це буває у фільмах чи книжках. «Насправді судові засідання не дуже цікаво дивитися, а деякі їхні частини взагалі неймовірно нудні. Телеканали не транслюють повне засідання протягом усього дня. Це все одно що дивитися, як сохне фарба», — додає адвокат.

Багато судових засідань тривають три-п'ять днів, але деякі тягнуться тижні й навіть місяці. У 2013 році присяжні засідателі провели сім тижнів у федеральному суді над бостонським гангстером Джеймсом Балджером (Уайті) і ще п'ять днів обговорювали вирок (його визнали винним за 31 пунктом, включно зі здирництвом і причетністю до вбивства).

11. Захисники не встають так часто, як показують у фільмах

У кіно часто показують, як адвокат ходить по залу засідань, активно жестикулює і стукає по столу перед судом присяжних. Правила, які регламентують необхідність стояти, відрізняються в різних штатах, проте Гейтс каже, що принаймні в Північній Кароліні він не так вже й багато часу проводить на ногах.

«Ми повинні допитувати свідків з місця за столом адвоката, — розповів він. — Ми не маємо права ходити по кімнаті або стукати по перилах. Більшість суддів не дозволять вам витанцьовувати перед присяжними».

12. Адвокати розвиваються завдяки програшним справам

Іноді прокурори настільки рішуче налаштовані посадити обвинуваченого — особливо це стосується гучних справ, — що у захисника практично не залишається шансів на виграш. Але для Ліхтмана це виклик. І хоча його підзахисному наркобарону Гусману ще належить постати перед судом, Ліхтман успішно захистив Готті від списку звинувачень у рекеті у 2005 році.

«Коли я взявся за справу Ель Чапо, мені зателефонували шановані мною адвокати і сказали: ти з глузду з'їхав, тобі це не потрібно! Але навіщо тоді я цим займаюся, якщо не візьму цю справу? Як можна не хотіти брати на себе складні справи? Чим більше ви працюєте, тим більше розумієте факти й тим вищі шанси в суді», — каже Ліхтман.

13. Система застави не є справедливою

Навіть якщо ніхто не має права назвати людину винною, поки не винесено вирок суду, це не означає, що вона може вільно ходити по вулицях. На думку Гейтса, система звільнення ув'язнених під заставу не є справедливою і призначена для укладання угод про визнання провини, вигідних звинуваченню.

«Вони будуть рефлексивно вимагати 250 тис. дол. застави від безробітного. Немає жодних шансів, що людина її сплатить. Поручитель візьме щонайменше 20 тис. дол.», — обурюється адвокат.

Наприклад, у Бронксі середній час очікування на суд присяжних становить 827 днів. Чим довше підозрюваний змушений перебувати в камері, тим простіше прокуратурі укласти угоду й уникнути суду присяжних.

14. Погана репутація громадських захисників

У суспільстві абсолютно марно існує стереотип про некомпетентність державних захисників, яких призначають нужденним підозрюваним. Трітіко вважає, що виною тому телебачення, яке часто показує безкоштовного адвоката як такого, що перевантажений роботою і не має достатньої кваліфікації.

«В усіх офісах державних захисників, де я був, вони добре, якісно працюють. Дуже рідко буває таке, щоб я зустрів там когось, хто працює не так старанно, як я», — підкреслює Трітіко.

15. Повальне захоплення кримінальними телепередачами

По ТБ щотижня показують нові серії кримінальних документальних серіалів. Юристи, які спілкуються з присяжними засідателями, повинні враховувати той факт, що тепер кожен, хто дивиться такі передачі, стає «експертом».

«Кримінальні передачі по телевізору перетворили кожного непрофесіонала на експерта, — констатує Ліхтман. — Через це присяжні тепер менш схильні вірити експертам-свідкам, поліцейським, а також прокурорам та адвокатам, оскільки вони знають краще».

Водночас адвокат не вважає, що з цим феноменом варто боротися: «Особисто я не проти цього нового мислення, оскільки граю у природний скептицизм присяжних у своїй теорії захисту. Я наводжу факти, в які, здається, неможливо повірити, навіть якщо вони правдиві, і закликаю присяжних використовувати їхній здоровий глузд, отриманий з життєвого досвіду. І перегляду телевізора».

16. Громадська думка змінює стратегію

Готуючись до виступу, хороший адвокат завжди братиме до уваги повідомлення у пресі, адже заголовки й інформація в газетах впливають на думку потенційних присяжних засідателів.

«Громадська думка має великий вплив на те, як я веду справу, — розповідає Ліхтман. — Адже присяжні — це невеличка частина тієї громадської думки, яка йде на судове засідання, і протягом мого короткого виступу я повинен переконати їх у тому чи іншому. Тому важливо знати заздалегідь, з чим я маю справу».

Ігнорувати цей момент, вважає Ліхтман, буде грубим упущенням: «Адвокат, який не виявив належної обачності до того, як почнеться судовий процес, не дізнався, якою є громадська думка про його клієнта або проступок, імовірно скоєний його клієнтом, — просто ледачий дурень».

17. Адвокат не зобов'язаний оприлюднювати визнання своєї провини клієнтом

Якщо обвинувачений вирішить зізнатися своєму захисникові як довіреній особі в тому, що він зробив, адвокат не зобов'язаний передавати цю інформацію правоохоронним органам. «Якщо клієнт розкриває мені свою провину, я зобов'язаний зробити тільки одне, — каже Ліхтман. — Не дозволити йому брехати під присягою».

В будь-якому разі, підозрювані не так вже й часто виступають у суді від свого імені. «Адвокат не зобов'язаний робити щось окрім протистояння звинуваченню. Пошук істини в судовому процесі не обов'язково включає захисника», — зазначає Ліхтман.

18. Іноді клієнти просять поради перед тим, як скоїти злочин

Юридично і морально юристам заборонено консультувати когось про найкращий спосіб скоєння злочину, але це не заважає людям ставити такі запитання.

«Я отримую безліч подібних звернень навіть сьогодні, — зізнається Ліхтман. — Я просто пояснюю, що буде законно, — і не більше. Всі поради є абсолютно легальними і відкритими. Я ставлюся до кожної розмови так, наче її хтось слухає».