Закупівлі ліків з ризиком для життя, або Як економія перетворюється на збитки

Напередодні травневих свят Рахункова палата завершила аудит ефективності використання державних коштів, виділених у 2017‒2018 роках Міністерству охорони здоров'я для закупівель лікарських препаратів і медичних виробів із залученням спеціалізованих міжнародних організацій. Повний звіт ще не опублікований, поки що Рахункова палата оприлюднила невеличке, але красномовне резюме.

Зазвичай МОЗ наголошує на економії державних коштів, для більшого переконання трансформуючи безликі цифри в таблетки або, як нещодавно, — у вакцини. Цитуємо сайт МОЗ: «Цього року Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) поставить в Україну додаткові 780 тис. доз вакцини проти кору, паротиту та краснухи (КПК). При цьому така закупівля не потребуватиме додаткового виділення коштів із державного бюджету. Вакцини закуплять за гроші, заощаджені раніше завдяки ефективним процедурам державних закупівель через міжнародні організації».

Аудитом встановлено, що економність бюджетних витрат на придбання ліків не викликає сумнівів. Препарати дійсно вдалося закупити за нижчими цінами в порівнянні із закупівлями, які до 2015 року проводило безпосередньо саме міністерство. Однак є велике «але»: «Міністерство охорони здоров'я, витративши у 2017‒2018 роках 11,9 млрд грн на закупівлю ліків та медичних засобів із залученням міжнародних спеціалізованих організацій, не забезпечило своєчасного доступу до них всіх пацієнтів, а відтак — основного очікуваного результату від зміни системи централізованих закупівель суспільство досі не отримало».

Для тих, хто через хворобу змушений приймати ліки, не так важливі економія і кількість, як якість, а також безперебійне постачання життєво важливих препаратів.

Що побачили аудитори

Згідно з даними аудиту, досі не надійшли всі ліки за бюджетні гроші 2015 (!) року. Та що там всі — ліків надійшло всього лише трохи більш як 4% від загальної суми коштів, виділених міжнародним організаціям: «З 2017 року по лютий 2019 року міжнародними спеціалізованими організаціями поставлено лікарських засобів, вакцин і медичних виробів за кошти державного бюджету 2015 року на суму 92,9 млн грн (4,2% від обсягу коштів, перерахованих цим організаціям)».

З подальшими роками ситуація не настільки гнітюча: за бюджет 2016 року надійшли ліки на суму 3,35 млрд грн (85%), за гроші 2017-го — 5,05 млрд грн (84%). А ось за минулий, 2018 рік, знову щось пішло не так: надійшли ліки на суму 1,34 млрд грн, (22,6% від усього виділеного бюджету).

«Станом на 01.02.2019 за кошти державного бюджету 2018 року взагалі не розпочато поставки лікарських засобів, вакцин і медичних виробів за 16 із 40 напрямів закупівель, зокрема для лікування дітей, хворих на онкологічні та онкогематологічні захворювання та хронічний вірусний гепатит, дорослих, хворих на онкогематологічні захворювання, та вкрай актуальних засобів імунопрофілактики захворювань з високим рівнем смертності», — йдеться у звіті.

Було встановлено також порушення й управлінські прорахунки МОЗ при використанні ліків і вакцин, закуплених за бюджетні гроші 2016‒2017 років. Так, для онкохворих (дітей і дорослих), хворих на хронічні гепатити, були закуплені препарати з меншими строками придатності, ніж це прописано в договорах. Така сама доля спіткала і вакцину для профілактики сказу. При цьому МОЗ не заручилося у міжнародних організацій підтвердженням заміни препаратів у разі невикористання їх до закінчення строку придатності.

«Через закінчення терміну придатності загалом не використано ліки, вакцини і медвироби за 12 напрямами закупівель на загальну суму 6,75 млн грн, які були придбані коштом держбюджету 2015‒2017 років. З них майже на 1 млн грн вже утилізовано», — констатують аудитори.

Скупий платить двічі, або Примарна економія може коштувати життя

Аудитори також відзначають: пацієнти, які живуть з пересадженими органами і змушені довічно приймати імуносупресори, відмовлялися від ліків, закуплених державою. Таких набігло на суму 3,9 млн грн. Строк їх придатності спливає. Чому відмовляються? «Я боюся за своє життя», «у мене уже був ризик відторгнення органу», «не хочу експериментів» — найчастіше відповідають так.

Що таке імуносупресія? Це препарати, які довічно приймають пацієнти після трансплантації, щоби власний імунітет не відторгнув донорський орган. Вживати ліки потрібно дуже уважно: незначні зміни їх концентрації у крові можуть призвести до катастрофічних наслідків. Менше препарату — ризик відторгнення, більше — токсичність і ймовірність появи злоякісних пухлин.

Вимірювати концентрацію в Україні можна лише в шести містах, де є центри трансплантації. Потрібні тест-системи, які держава повною мірою не закуповує. У разі переходу з препарату на препарат таких тестів буде потрібно декілька (тест-система коштує приблизно 500 грн), знадобиться госпіталізація до лікарні. Чи багато пацієнтів у нашій країні можуть собі це дозволити?

З 2016 до 2018 року МОЗ закуповувало різні генерики, намагаючись заощадити бюджетні гроші. Серед пацієнтів це призвело до паніки і масових відмов. Особливо кричуща ситуація склалася з препаратом «Такпан» (індійський аналог препарату «Програф»). Лікарні їм буквально завалені. Пацієнти їх не беруть, натомість вимагаючи від влади на місцях купувати за гроші місцевого бюджету оригінальні препарати, що, власне, і відбувається. Тобто держава платить двічі — з бюджету МОЗ та місцевих бюджетів.

Трансплантологи, побоюючись за життя своїх підопічних, зверталися до МОЗ з листом, в якому чітко вказали, що будь-яка заміна препарату може ініціюватися лише лікарем, а також потребує госпіталізації пацієнта, проведення низки витратних досліджень.

Якщо порахувати всі ризики такого переведення на генерики, економія навряд чи буде економною. Безконтрольна заміна препаратів загрожує відторгненням органів і провокує скорочення життя трансплантата. Доведеться платити ще й за лікування відторгнення (подібна терапія коштує приблизно 75 тис. грн за кожен епізод).

Світовий досвід, на який так люблять озиратися у нас, свідчить, що переведення пацієнтів з оригінального препарату на генеричний аналог має ініціювати лише трансплантолог (спеціальні рекомендації Європейського трансплантологічного суспільства — ESOT).

«Фактично державі завдано істотної шкоди, а пацієнти не отримали необхідного лікування. Зазначені факти містять ознаки кримінальних правопорушень і потребують правової оцінки правоохоронними органами», — резюмують аудитори. Причому далеко не вперше. Звітів було чимало (про що «Ракурс» писав). А ось результатів поки так і не видно.