Добір членів Вищої ради правосуддя: а судді хто?

Виконання повноважень члена, а тепер — ще й голови Конкурсної комісії з добору двох членів Вищої ради правосуддя, які мають бути призначені на посади президентом України за його квотою, змусило ґрунтовно і детально вдаватися в питання процедур конкурсного добору на ці посади.

Аналіз законодавства і нормативних актів з цих питань вкотре призводить до невтішних висновків щодо юридичної техніки з підготовки та ухвалення таких актів Верховною Радою, а також Вищою кваліфікаційною комісією суддів і Вищою радою правосуддя.

По-перше, у ст. 6 закону «Про Вищу раду правосуддя» зазначено: «1. На посаду члена Вищої ради правосуддя може бути обраний (призначений) громадянин України, не молодший тридцяти п’яти років, який володіє державною мовою, має вищу юридичну освіту та стаж професійної діяльності у сфері права не менше п’ятнадцяти років, належить до правничої професії та відповідає критерію політичної нейтральності». Аналіз цих положень дозволяє сформулювати такі запитання до законодавця:

1. Яким чином особа, яка після закінчення загальноосвітньої школи вступила на навчання до юридичного вишу у 17‒18 років, провчилася 5‒6 років, щоб отримати повну вищу освіту (тобто маючи 22‒25 років віку), може отримати 15-річний стаж у правничій професії при досягненні 35-річного віку? Для чого було записувати таку вимогу і які знання з арифметики мали автори цієї вимоги?

2. Що означає «стаж професійної діяльності у сфері права», якщо людина обіймала посади, що у своїй назві не містять безпосереднє посилання на «право/юриспруденцію», а за змістом своєї діяльності особа виконувала функцію правозастосування чи правозахисту? Чи не доцільніше було для цілей цього закону перелічити назви посад, які безумовно мають бути зараховані як такий професійний стаж?

3. Що означає «має вищу юридичну освіту», якщо в нас понад 20 років існувало три рівні вищої освіти: молодший спеціаліст/молодший бакалавр (початкова вища освіта); бакалавр (базова вища освіта); спеціаліст/магістр (повна вища освіта)? Відносно нещодавно рівень «спеціаліст» було скасовано. Про який рівень «вищої освіти» йдеться в законі? Закон мовчить... Далі вступають в дію підзаконні нормативні акти, видані органами, які відповідно до ст. 19 Конституції України повинні діяти лише «...на підставі, межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України»?

По-друге, законодавець фактично створив різні за змістом вимоги щодо членів ВРП (ВККС — також) і суддів/кандидатів у судді місцевих, апеляційних, вищих судів і Верховного суду (ст. 28, 33, 38, 52, 54,69 закону), а також детально виписав процедури добору кандидатів на посаду судді і призначення суддів. Незрозумілою є логіка законодавця, коли він виписав конкретні вимоги до суддів апеляційних і вищих та Верховного суду, але не виписав окремо вимоги до судді місцевого суду, з якого де-факто і починається суддівська кар’єра. Ці вимоги чомусь розпорошені по різних, переважно процедурних статтях закону.

Найбільше дивує той факт, що вимоги до членів органів судового урядування, якщо вони не є суддями за основною професією, практично не збігаються з вимогами до судді, хоча ці органи безпосередньо управляють судовою системою влади і при цьому можуть не відповідати вимогам статусу судді.

По-третє, процедури добору кандидатів на посади членів Вищої ради правосуддя і ВККС суттєво різняться залежно від суб’єктів добору і призначення на ці посади. Найбільшу і, як на мене, невиправдану дискрецію в цих процедурах законодавець надав президенту і Верховній Раді. Чому?

Зауважу також, що судді України і члени Вищої ради правосуддя та ВККС мають різні умови праці, включно з рівнем матеріально-технічного забезпечення (службові приміщення, офісна техніка, транспорт), безпеки своєї діяльності, винагороди за роботу.

На завершення стислого аналізу — два запитання:

1. Чи дійсно судова система України являє собою «єдину систему» за формою і змістом — як це записано у ст. 3 та у п. 4 ст. 17 закону «Про судоустрій і статус суддів», та чи насправді «судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судоустрою чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді», як це записано в п. 2 ст. 52 цього ж закону?

2. Чи відповідають статусу судді всі члени Вищої ради правосуддя і ВККС, які безпосередню беруть участь в управлінні судовою системою держави, включно з добором, призначенням, покаранням і звільненням з посади всіх суддів (крім «ритуальної» процедури призначення судді на посаду, яка закріплена за президентом держави)?..