Зміни у Трудовому кодексі України: час працювати і час відпочивати

«Ракурс» продовжує аналізувати зміни у Трудовому кодексі України, пропоновані законопроектом «Про працю».

Минулого разу, розповідаючи про новації, які пропонуються в законопроекті «Про працю», нещодавно опублікованому на офіційному сайті Верховної Ради, ми говорили, що жодних жахів у документі немає — в ньому пропонується законодавчо закріпити норми, які де-факто вже давно існують на ринку праці. При цьому права найманих працівників, закріплені в чинному Трудовому кодексі України, залишилися колишніми, а деякі норми навіть стали більш ліберальними до них. Наприклад, якщо законопроект стане законом, можна буде офіційно укладати трудові договори відразу з кількома роботодавцями.

Тепер згадаймо ще одну страшилку про новий Трудовий кодекс України, який начебто дозволить роботодавцям змушувати своїх співробітників працювати цілодобово, і поговорімо про те, як законопроект «Про працю» пропонує регламентувати питання робочого часу.

Зміни у Трудовому кодексі України: вагітні понаднормово не працюють

Робочому часу присвячено цілу главу документа, третю. І перше, що в ній сказано: «Нормальна тривалість робочого часу складає 40 годин протягом кожного семиденного періоду». Загалом же тривалість щоденної роботи дійсно встановлюється роботодавцем з урахуванням специфіки роботи і «консультацій з представниками працівників». Можливо, цей пункт додано в документ на майбутнє — а раптом в Україні з'являться справжні профспілки? Зараз це незрозуміле щось, яке називає себе «профспілками», — або рудимент «совка», або... дуже поганий бандитський рудимент «совка», але це тема окремої розмови.

Якщо реально дивитися на речі, то зрозуміло, що від понаднормових робіт зовсім відмовитися не вийде, але працювати понаднормово, згідно зі змінами до Трудового кодексу України, можна буде тільки у виняткових випадках, прописаних у трудовому або колективному договорі. І залучати до них в жодному разі не можна вагітних, неповнолітніх, інвалідів, працівників, зайнятих на важкому або шкідливому виробництві. Вагітних та неповнолітніх не можна змушувати виходити в нічну зміну, та й загалом робота в нічний час передбачає цілу низку пільг.

Про гнучкий графік у новому Трудовому кодексі України

Тепер про фрілансерів: їм у документі присвячено окрему статтю 51 «Гнучкий режим робочого часу та дистанційна (надомна) робота».

Роботодавець і найманий співробітник, згідно зі змінами у Трудовому кодексі України, можуть обговорювати гнучкий графік роботи — на певний строк або безстроково, при прийнятті на роботу і пізніше. Саме поняття «гнучкого графіка» є вельми... гнучким. Це може бути фіксований час, коли співробітник присутній на робочому місці, поділ робочого дня. Під гнучким графіком може розумітися і час, обраний співробітником на власний розсуд (в тому числі і право обирати зручний час для відпочинку або обіду).

Хто хоч недовго працював у так званих бюджетних організаціях з лютими кадровиками старої виучки, має пам'ятати всі ці «табелювання з дев'ятої до шостої», «журнали обліку робочого часу», «обід з першої до без чверті другої» та інші дурнуваті установки, які жодного стосунку не мали до реальної роботи і реального робочого часу. Нормування роботи збережеться там, де воно є дійсно необхідним технологічно. Але йдеться про реальну роботу, а не про обов'язкове відсиджування на робочому місці «від паркану до обіду».

Нарешті, про надомну роботу. В будь-який момент до трудового договору можна внести зміни, що дозволяють співробітникові працювати вдома — благо, сучасні комунікаційні технології це дозволяють. Треба сказати, що часто робота вдома дешевше обходиться самому роботодавцеві.

У законопроекті про новий Трудовий кодекс України сказано, що «дистанційні працівники розподіляють робочий час на свій розсуд, на них не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не передбачено у трудовому договорі. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати нормальну тривалість робочого часу». Останнє речення, між іншим, дозволяє надомному працівникові успішно «качати права», якщо роботодавець цілодобово тримає його на короткому повідці, змушуючи працювати вдень і вночі.

І останнє — права надомних працівників, згідно зі змінами у Трудовому кодексі України, такі ж самі, як і в інших.

Місяць за свій кошт

Тепер про святе — про відпочинок. Відпочинок між змінами не може бути менший за 12 годин. (Напевно, звідси і пішов міф про 12-годинний робочий день, однак нагадаємо, що в законопроекті прописаний 40-годинний робочий тиждень.) До речі, в робочому тижні теж має бути щонайменше один вихідний день. Таким чином, очевидно, мається на увазі, що роботодавець і найманий працівник можуть укласти угоду про шестиденний робочий тиждень. Але в ньому все одно має бути 40 робочих годин. Вихідні дні закріплені у трудовому договорі, а робота у вихідні може компенсуватися грішми або наданням вихідного в будній день.

Зміни у Трудовому кодексі України передбачають кілька видів відпусток: щорічні оплачувані, додаткові оплачувані, додаткові у зв'язку з навчанням, соціальні відпустки (наприклад, у зв'язку з вагітністю та пологами, у зв'язку з доглядом за дитиною до трьох років) і нарешті відпустки за свій кошт. Щорічна оплачувана відпустка має становити щонайменше 24 дні.

Щодо відпустки за свій кошт, то вона (якщо, звичайно, законопроект стане законом) збільшиться вдвічі у порівнянні з чинними нормами і може становити 30 календарних днів на рік.

Інспектор праці може все

У новому Трудовому кодексі України прописано, що держава гарантує найманим працівникам мінімальну заробітну плату, мінімальні розміри доплат за роботу в нічні зміни, у вихідні, святкові та неробочі дні (щонайменше 20% окладу). Нинішнє законодавство, до речі, в цьому пункті лояльніше до найманих працівників — воно передбачає подвійний оклад за роботу в понаднормовий час.

А ось контроль за дотриманням трудового законодавства передбачається доволі жорсткий. Цим опікуватиметься державна інспекція праці. Інспектори отримають право при пред'явленні посвідчення приходити на будь-яке робоче місце в будь-який час без повідомлення, отримувати оригінали трудових документів, робити з них копії, опитувати роботодавців і працівників. Словом, матимуть дуже широкі повноваження. Інспекторська перевірка може бути ініційована в тому числі і за зверненням співробітника, права якого, на його думку, були порушені.

Ще одна новація Трудового кодексу України — ліквідація трудових книжок. Облік трудової діяльності вестиметься в електронній формі, на кожного буде заведена електронна облікова картка, в якій вказано страховий стаж. (Втім, ці картки і так вже ведуться Пенсійним фондом.)

Новий Трудовий кодекс України — без ложки дьогтю не обійшлося

Прочитавши законопроект «Про працю», можна зробити такий висновок: це цілком нормальний документ, що захищає права найманих працівників загалом анітрохи не гірше за чинне трудове законодавство, однак куди більш гнучкий і такий, що враховує реалії ринку праці.

...Ну як же насамкінець не влити ложку дьогтю? Для цього відкриймо статтю 53 законопроекту — «Святкові і неробочі дні». Ось тут дійсно чітко тхне «совком». Разом з чесними державними святами до списку внесені аж два Різдва (25 грудня і 7 січня), православні Великдень і Трійця. Взагалі-то Україна — світська держава, але... «За поданням релігійних громад інших (неправославних) конфесій, зареєстрованих в Україні, керівництво підприємств, установ, організацій надає особам, які сповідують відповідні релігії, до трьох днів відпочинку протягом року для святкування їхніх великих свят з відпрацюванням за ці дні». Отже, є «православна» та «інші» конфесії. Всі звірі в лісі рівні, лев рівніший за всіх.

Ще в переліку є три травневих свята. Припустімо, 8 березня і 1 травня можна залишити. 8 березня — День боротьби за права жінок, 1 травня — День праці, це поважні старі свята. Але у травні є ще одне свято. І це не 8 травня, День пам'яті жертв II світової війни, який відзначають у всьому цивілізованому світі, а радянське 9-е, «день перемоги» в державі-агресорі. Коментарі зайві.