Утримати атом: місія нездійснена, або Хто очолить «Енергоатом»

Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» — під яким кутом на цю назву не дивись, а думка про щось потужне, складне та небезпечне так чи інакше вирине навіть у голові людини, яка сприймає енергетику виключно як струм у розетці. Уряд Гончарука пішов, залишивши нам продукти своєї шаленої життєдіяльності, серед яких чи не найбільший шок викликала міна уповільненої дії, закладена ним в передостанній день свого існування під всю атомну енергетику.

Конкурс на посаду президента «Енергоатому»: успішно створені умови невизначеності

Йдеться про оголошення про проведення конкурсного відбору на посаду президента НАЕК «Енергоатом», опубліковане на сайті Мінекономрозвитку 2 березня, в якому затверджено кваліфікаційні вимоги до керівника оператора АЕС без ключової — профільної освіти та п’ятирічного досвіду роботи на керівних посадах в атомній галузі. Така кваліфікаційна вимога була відновлена наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 16 липня 2013 року №456 як запобіжник появі на чолі оператора українських АЕС амбітних невігласів з потужним політичним або олігархічним лобі. До цього вимогу час від часу ігнорували, щоб заводити на посаду раптових людей з глибинними російськими зв’язками, як то «православний чекіст» Андрій Деркач або його добрий знайомий Микита Константінов, який хоч і мав фахову освіту, але досвід набуває вже зараз в Росії, куди емігрував відразу після Революції гідності.

Проти скасування кваліфвимоги про освіту та досвід на засіданнях Комітету з призначень від початку жорстко виступили представник ЄБРР та очільник атомного регулятора — голова Державної інспекції ядерного регулювання України Григорій Плачков. Позиція регулятора: після аварії на АЕС «Фукусіма» МАГАТЕ і Всесвітня асоціація операторів АЕС неодноразово наголошували, що на чолі компаній — операторів атомних електростанцій мають стояти виключно фахівці з багаторічним досвідом роботи на АЕС. Зі свого боку ЄБРР провадить чіткий нагляд за діяльністю влади стосовно оператора АЕС на підставі кредитних угод з «Енергоатомом», які у травні 2014 року були ратифіковані парламентом під гарантії держави Україна. Тим не менш, чи не останнім рішенням уряду Гончарука стало саме ігнорування позиції одного з найважливіших для України кредиторів.

Цікаво, що ще до початку розгляду кваліфікаційних вимог в Мінекономрозвитку Міністерство енергетики та захисту довкілля наполегливо проштовхувало в «Енергоатомі» договір з рекрутинговою компанією Ward Howell Ukraine, яка мала б опікуватися відбором керівника атомного оператора. Чому цікаво? Нагадаємо, ТОВ «Уорд Хауел Україна» виграло у вересні 2018 року тендер НАК «Нафтогаз України» на суму понад 2,6 млн грн. Раніше ця компанія була одним з офісів російської фірми Ward Howell. Ще раніше Ward Howell в Україні обслуговувала сумно відомого Сергія Курченка, котрий непогано почувається зараз в Росії. Як пишуть ЗМІ, керівник і один із її засновників Сергій Воробйов активно співпрацює з російською владою — бере участь в експертних радах при багатьох кремлівських структурах.

Слід зауважити, що у випадку з «Нафтогазом» ТОВ «Уорд Хауел Україна» принаймні виграла конкурс через систему ProZorro. Наразі ж Мінекоенерго, як стверджують обізнані джерела, тиснуло на «Енергоатом», проштовхуючи укладення договору без процедури публічних закупівель. Автору невідомо, ким особисто було дане таке доручення — міністром Олексієм Оржелем чи його заступником Віталієм Шубіним. Якщо останнім, то проукраїнським силам слід поквапитися з новим міністром енергетики — бо Віталій Шубін ще залишається на керівній посаді.

Бенефіціари, куратори та виконавці

Тим не менш, цікаво, хто і під кого писав нові кваліфікаційні вимоги? Обізнані люди кажуть, що кандидатур розглядалося декілька, і всі з російським бекграундом. Так, з осені 2019 року ще не очільник Офісу президента Андрій Єрмак почав розкручувати через свого брата такого собі Володимира Купчака. Постать Купчака, навіть при поверховому знайомстві з його професійними та суспільно-політичними «здобутками», виглядає настільки недолугою як для претендента на посаду президента «Енергоатому», що видається знущанням. Тут навіть ідеться не про відсутність фахової освіти, досвіду роботи в атомній енергетиці або низку скандалів через діяльність Купчака у бізнесі. У 2013 році Купчак дискредитував себе як політик, ставши однією з найвідоміших «тушок» в історії українського парламентаризму. А за нинішньої влади — як співвласник ПП «Гарант Енерго М», яке за час управління Новояворівською та Новороздольською ТЕЦ не лише накопичив понад 700 млн грн боргів за газ перед державою, але й повністю вичистив те, що там залишилося після Дубневичей. За звітами аудиторів, на час передачі ТЕЦ в управління «Нафтогазу» виробниче обладнання було розкрадено, персонал неукомплектований та із зарплатними боргами.

Після заходу Єрмака в ОП спостерігачі почали обговорювати іншу креатуру, що має дотичне відношення до атомної енергетики, — заслуженого юриста України Германа Галущенка. Він у 2013 році за керівництва згаданого вище Микити Константінова близько півроку очолював юридичний підрозділ «Енергоатому». За цей час він набув певний досвід виведення грошей з «Енергоатому» на користь афілійованих з РФ аферистів — сумнозвісних фірм ТОВ «ВВД» та Remington Worldwide Limited, про що ще тоді писали профільні журналісти. За інформацією «Ділової столиці», Герман Галущенко настільки фахово захищав інтереси атомної компанії, що вона за судовим рішенням виплатила збанкрутілій фірмі за штучно нараховані борги 28 млн дол. Здогадайтеся, чий суд виніс таке рішення? Вірно, Санкт-Петербурзький арбітражний, РФ. Власне, цим його досвід роботи в атомній енергетиці й обмежився.

Чи є в атомної генерації шанси на виживання — залежить не лише від Андрія Єрмака, який проводить урядові кастинги. Вони є, якщо серед енергетиків-професіоналів ніхто не погодиться очолити міністерство на умовах керівника президентського офісу (а ці умови передбачають здачу інтересів України в атомній генерації росіянам). Такий самий шанс на виживання був у атомників ще у грудні 2019 року, якби під час незаконної відставки з посади президента «Енергоатому» Юрія Недашковського не знайшовся штрейкбрехер. Тоді працівники АЕС пікетували міністерство Оржеля та оголосили безстроковий страйк через відставку президента-професіонала.

Але єдиним з фахівців-атомників, хто погодився очолити «Енергоатом» та дискредитувати і протест, і самого Недашковського, став нинішній т. в. о. Павло Павлишин. Коли б він відмовився від пропозиції, даної навіть без гарантій на подальше затвердження його на посаді, Юрій Недашковський, якого було звільнено із серйозними порушеннями процедури без жодних правдивих обґрунтувань, й по сьогодні боровся б із нефаховим керівництвом ПЕК за незалежність атомної галузі та її інтереси.

За інформацією обізнаних джерел, кандидат на посаду голови Мінекоенерго Іван Плачков раптово відмовився від посади не через інтриги «людей Богдана», Коломойського тощо, як це подають для загалу. Однією з принципових умов його третього повернення на пост міністра енергетики стало поновлення Юрія Недашковського на посаді голови «Енергоатому». Адже енергетик з атомною освітою Іван Плачков чудово розуміє, що в умовах глибокої кризи атомну генеруючу компанію має очолювати професіонал не лише в атомній енергетиці, а й у відстоюванні державних інтересів, який має підтримку не Росії, а європейської та американської енергетичної спільноти.

Ірина ХМАРА