В Росії немає правих і лівих, є імперська партія насильства

А ось зараз часи змінилися. Боря Стомахін відсидів 11 років при Путіні і Медведєві. Останній рік сидів у критці. Сидів за пости — деякі з чудовими літературними метафорами, типу «замість Росії має плескатися море», «на кожному пагорбі повинен стояти кулемет», ну а по суті — за схвалення терактів і перепости Басаєва. У зоні написав книжку «Насильство як метод». (Зараз він у Києві.)

Так ось, у своєму табірному «Буреполомському щоденнику» він дослівно повторює метафору Єгорича «Автоматом від живота» — після чого описує уявні сцени закривавлених тіл ментів на снігу. І у нього це цілком серйозно.

І Подрабінек вже не той, що в 70-і роки. Зараз він постійно закликає до Майдану в Москві. Аргумент, що якщо бидло вийде на вулицю, то його повісять раніше за Путіна — тому що в окулярах і тому що прізвище Подрабінек, — не працює.

Росія повернулася у стан 1905 року, коли терористів носили на руках, і Савінков міг планувати теракти, після чого поїхати в театр чи на бенкет, де йому ручки тиснули. З передбачуваними наслідками. Я вже писав, що безкровність революції 1991 року стала можливою насамперед завдяки тому, що дисидентська ідеологія ненасильства тоді була панівною.

1993 рік все змінив. Я був у Вашингтоні під час жовтневого путчу Єльцина. Були в церкві, Аксьонов запропонував підвезти на машині (йшов дощ), з нами був Анатолій Найман (дослідник Ахматової і її учень). Найман відкрито підтримав Єльцина: скільки можна терпіти цих червоних? Ну ось і результат. Держава перетворилася на машину насильства, воно викликає насильство у відповідь.

У грудні 2005 року на Манежній площі був бунт, зібралися нацики і фанати, обурені вбивством якогось футбольного фаната чеченцями. Це було страшне видовище. Російський бунт, безглуздий і нещадний.

Тож зеки 1970-х років були ангелами в порівнянні з новим поколінням. Зараз кожна друга політична справа: бий хачів/чурок/жидів! У Києві є біженець з Благовєщенська — в одній в'язниці сиділи, — так він сидів за антикитайські акції. У Росії взагалі немає більше правих і лівих, лібералів і консерваторів. Залишилося тільки дві партії — імперська партія насильства і партія федералістів, європейського вибору. Націоналізм домінує, він ще зіграє.

Віктор ДАВИДОВ