Новини
Ракурс
Вибори мера Києва 2020. Фото: Син людський. Рене Магрітт. 1964

Вибори мера Києва: зелений шум і загадкові праймеріз

Однією з головних інтриг 2020 року залишаються вибори мера Києва. Цей пост, мабуть, лише формально може вважатися «місцевим», насправді ж столичний мер — фігура загальноукраїнського значення, тому боротьба за серця та уми київського виборця розгориться не на жарт. А він, виборець, — прямо кажучи, вельми пересічний громадянин, без якогось особливого нальоту «столичності» (як би не надували щоки люди з київською пропискою).

Фальстарт виборів мера Києва

Восени минулого року, відсвяткувавши приголомшливу перемогу на парламентських виборах, «слуги народу» зухвало заявляли про те, що завоювання Києва і всієї України на позачергових місцевих виборах — справа найближчого майбутнього. На початку вересня група народних депутатів (переважно «слуги») навіть внесла в Раду законопроект №2143 «Про внесення змін до Закону України «Про столицю України — місто-герой Київ», в якому позачергові вибори мера Києва і депутатів міськради були призначені на 8 грудня 2019 року. Цей законопроект тихо помер через місяць, так і не діставшись голосування.

Одна з основних причин, з якої правляча партія врубила задню передачу, полягала в тому, що вона, партія, відчувала (та й зараз відчуває) сильний кадровий голод: охочих злетіти у «зеленому партійному ліфті» було більш ніж достатньо, але ось справжніх тямущих профі серед них не так вже й багато.

І, як показали пробні грудневі вибори до кількох новосформованих територіальних громад, не дарма «зелені» відступилися від столиці: на «пробних місцевих виборах» правляча партія провалилася. Нарешті, тоді, у грудні, «зеленим» не було кого виставити, хоч віддалено порівнянного з могутньою в усіх відношеннях фігурою чинного столичного мера Віталія Кличка. Пошуки такої фігури тривають досі.

Праймеріз на пост короля Всесвіту

З осені минулого року серед «слуг» раз у раз спливали можливі претенденти на крісло київського мера, один химерніший за іншого. Але, знаючи, що рейтинг правлячої партії вже не той, що рік тому, «слуги» вирішили, що не дуже розумним буде розбивати голоси «зелених» виборців, пропонуючи їм кілька кандидатів.

Тому у травні 131 депутат Ради з фракції «Слуга народу» звернувся до президента з пропозицією провести внутрішньопартійні праймеріз, щоб визначити єдиного кандидата на вибори мера Києва. 20 травня Володимир Зеленський підтвердив: праймеріз відбудуться. «Багато хто перший раз у Верховній Раді, я розумію, їм майже набридло бути у парламенті, хочуть бути королями Всесвіту», — так він охарактеризував охочих сісти в крісло столичного мера.

Вибори мера Києва 2020. Фото: Pixabay

Праймеріз, тобто внутрішньопартійні вибори з метою визначити єдиного кандидата, відбудуться, за словами президента, у два етапи. За його ж словами, участь у них братимуть не лише члени партії «Слуга народу», а й інші лояльні до неї кандидати, і кожен з них зобов'язаний представити програму розвитку Києва.

Однак загалом праймеріз на посаду короля Всесвіту наразі оповиті загадкою. Чи будуть вони закритими, або голосувати зможе будь-хто? Скільки людей братиме в них участь? Зрештою, всіх цікавить дата, коли нарешті на горизонті вималюється єдиний кандидат від «Слуги народу». Два тижні тому глава фракції Давид Арахамія заявив, що праймеріз пройдуть наприкінці липня, і після цього буде оголошено результат. Але поки ніхто не бачив жодної програми кандидата, та й список цей весь час змінюється і перетасовується. Проте основні кандидати на вибори мера Києва вже є.

Перший пішов!

Впізнаване обличчя — великий плюс у справі завоювання глядацьких... вибачте, електоральних симпатій. Одним з перших кандидатів на пост мера від «слуг народу» став Олександр Ткаченко, колишній генеральний директор групи «1+1 медіа» — його ім'я прозвучало ще тоді, коли «слуги» мріяли про позачергові місцеві вибори і кавалерійський наскок на столицю. Ткаченко виглядав найімовірнішим кандидатом ще й тому, що очолював медіахолдинг, який обслуговує інтереси Ігоря Коломойського.

Однак варто було Ткаченку оголосити про свої плани, як одразу ж спливла некрасива історія про особняк на Трухановому острові, в улюбленій зоні відпочинку киян, де житлове будівництво заборонено. Прес-служба народного депутата Ткаченка спростовувала інформацію, але сам високопоставлений «слуга народу» і його дружина виставляли фото, вихваляючись у соцмережах розкішним житлом.

Після скандалу Олександр Ткаченко зменшив мерські амбіції, але не відмовився від них. Ще наприкінці травня він заявляв, що таки братиме участь у праймеріз, опублікувавши в фейсбуці тріскучий спіч про те, що «настав час повернути гордість за те, яким місто може бути сьогодні і завтра. Містом для людей, а не для ненажерливих чиновників або забудовників. Місто, в якому жити гідно, красиво і приємно».

Вибори мера Києва 2020. Олександр Ткаченко. Фото: Facebook

Але 4 червня Олександра Ткаченка призначили міністром культури та інформаційної політики. В середині червня Давид Арахамія казав, що Ткаченко все-таки не братиме участі у праймеріз, а потім в ефірі свого рідного каналу це підтвердив і сам міністр.

Ну не братиме — і не братиме. Як казав один мультяшний герой, «нас і тут непогано годують». Втім, може, він ще й передумає. Навіть шкода, якщо відмовиться від виборів мера Києва остаточно. Подумаєш — особняк! Участь у праймеріз на посаду мера від «Слуги народу» братимуть дві такі добірні і впізнавані медійні персони, в порівнянні з якими колишній гендиректор «плюсів» — просто ангел.

Втомлений від туєвого Києва

Олександр Дубінський 31 травня опублікував відеоролик про свій намір взяти участь у праймеріз і поборотися за крісло мера: «Я втомився від туєвого Києва за туєвого мера... Я відчуваю достатньо потужну підтримку киян як столичний мажоритарник і не можу їх підвести».

На жаль, він має рацію: «викривальну» балаканину керівника проекту «Українські сенсації» на «плюсах» народ дивиться. Щоправда, громадська організація «Детектор медіа» заявляла, що багато програм «сенсацій» мають явні ознаки політичного замовлення (простіше кажучи, це безпардонна проплачена джинса), але що до того виборцеві? Дубінський — талановитий селф-менеджер, це дійсно так. Роль автора і ведучого телепрограм була йому тісна, тому він кілька років вів блоги на «Укрправді», звідки, подейкують, його виставили знову-таки за джинсу. Зараз у нього власний сайт і відеоблог. Там він теж розповідає багато цікавого. Наприклад, що гасло «Слава Україні» — нацистське.

Але медійне обличчя так сподобалося простим добрим виборцям з Київської області, що перемогло на парламентських виборах з разючим результатом. Ставши депутатом, кучеряве обличчя захотіло жити ще кучерявіше. Згадайте сексистський скандал, коли новоспечений нардеп шукав модельок на посаду помічниць: «Прошу нижче за 175 см не турбувати».

Вибори мера Києва 2020. Олександр Дубінський. Фото: Facebook

Так, ось ще деталь — минулого року Дубінський відмовився оприлюднити свою декларацію, проте за підсумками журналістського розслідування видання «Наші гроші» з’ясувалося, що він володіє 24 квартирами і 17 авто. Частина з них записані на матір і дружину. Пам'ятаєте історію про маму, яка любить швидкість?

За плечима у Дубінського — інститут харчових технологій. От якби він пішов у цю мирну професію... Але ні, ресторанний бізнес на пару з медійною впізнаваністю теж народжує чудовиськ.

Котлета в велюрі

До речі, за медійною впізнаваністю народний депутат від «Слуги народу» Микола Тищенко, мабуть, переплюне Дубінського. Сліпучий зубастий оскал колишнього ресторатора, колишнього шоумена, колишнього джентльмена удачі зразка 90-х на прізвисько Коля-Котлета сьогодні прикрашає столицю мало не на кожному розі. Плакати рясніють закликами «зробити Київ разом», і є небезпека, що наші добрі прості люди-виборці допоможуть Колі «зробити Київ». Якщо Дубінського завели в парламент жителі Обухова та Василькова, провінціали, так би мовити, то Тищенка вибрали в самому Києві, і тепер він радує виборців з екранів телевізорів своїми дотепними промовами, позбавленими логіки та елементарного сенсу, чи не щодня.

Вибори мера Києва 2020. Микола Тищенко. Фото: Facebook

Але він цим не переймається. Як не переймається і шлейфом скандалів і зашкварів, на перерахування яких не вистачило б кількох статей. Кому цікаво, погугліть, а ми згадаємо два найсвіжіших. Наприклад, як п'яний помічник депутата Тищенка «замінував» телефоном Олександрівську лікарню (сам Микола Тищенко, який очолює, між іншим, київський штаб «Слуги народу» по боротьбі з епідемією COVID-19, заперечує цей факт). Ну і, звичайно, те, як в розпал карантинних заходів нардепи та інші великі шишки спокійно ходили в ресторан «Велюр», що належить голові партійного штабу по боротьбі з епідемією.

Широко відомі у вузьких колах

Ще двоє ймовірних кандидатів на виборах мера Києва від партії «Слуга народу» не мають широкої медійної популярності. З огляду на те, якого роду популярність мають їхні конкуренти, це, мабуть, робить їм честь. Але про цих людей можна сказати, що вони «широко відомі у вузьких колах».

По-перше, це народний депутат Олександр Качура, тридцятирічний успішний юрист, адвокат партії «Слуга народу» і президента. У минулому адвокатська компанія Качури представляла інтереси «Кварталу 95», Олега Винника, Анатолія Гриценка та інших відомих персон. У березні 2019 року фірма Качури виграла в Київському адміністративному суді для квартальників справу про заборону серіалу «Свати».

Глава парламентської фракції «слуг» Арахамія казав нещодавно: «Я вважаю, що жінка повинна рано чи пізно очолити Київ, тому що за всю історію України не було такого. Я вношу трохи інтриги і кажу, що це може бути жінка. Може бути сюрприз, який поки ми не хочемо афішувати, бо поки немає механізму праймеріз».

Авжеж, той ще секрет. Ця жінка — Ірина Верещук. Родом з міста Рава-Руська Львівської області, там само робила чиновницьку і політичну кар'єру. З 2010 року — мер міста. За відгуками, була хорошим міським головою. Багато займалася громадською діяльністю, в тому числі міжнародною. З осені 2017 року — доцент кафедри політології Національного педагогічного університету ім. Драгоманова.

Хороший бекграунд. Але, здається, бажання піднятися ще вище в «зеленому ліфті» змушує людей творити дивні речі. На початку травня, наприклад, Ірина Верещук попросила вибачення у людей, які... намагалися створити «Одеську народну республіку», чим спровокувала гучний скандал: «Всі вони були нашими громадянами. Вони мали різні погляди: серед них були і хороші люди, і погані, але всі вони були наші люди, і ніхто з них не хотів вмирати. Якщо одні знайдуть у собі сили вибачитися, а інші знайдуть сили пробачити, нам стане легше йти далі».

Вибори мера Києва 2020. Ірина Верещук. Фото: Facebook

Кольори несподіванки

Напередодні виборів «зелена хвиля» виносить наверх і несподіваних претендентів. Одних сватають у мери тільки на рівні чуток і розмов, інші можуть мати цілком реальні шанси. Про головного санітарного лікаря України Віктора Ляшка навіть президент нещодавно сказав, що, мовляв, «Ляшко теж нормально, теж непоганий». Сам санлікар на ідею взяти участь у виборах мера Києва відреагував так: «Цікава пропозиція. Можу подивитися, подискутувати і поговорити».

А ось актриса студії «Квартал 95» Олена Кравець, якій поголос теж приписував участь у передвиборчих перегонах, відхрестилася від мерських амбіцій. Квартальна зірка, знайома, безумовно, любителям немудрячої продукції цієї студії, написала в інстаграмі: «Давайте відразу і по справі. Я нікуди не збираюся. Ні в які мери, міністри і ось це все. Політика мені не цікава. Крапка».

Ще один «слуга», блискучий титулований спортсмен, якого зробили черговим приколістом від політики, борець і чемпіон Жан Беленюк сказав, що було б прикольно, якби мером Києва став темношкірий: «Піти на наступні вибори мера Києва? Це досить віддалена перспектива, і насправді зараз мені важко відповісти на це запитання. Для мене несподіванкою стало те, що я став народним депутатом. За п'ять років все може помінятися».

Взагалі-то влаштовувати цирк з кіньми, користуючись такою випадковою і незначною річчю, як зовнішність члена партії, досить безглуздо і принизливо, хоча спортсмен Беленюк, звичайно, помітний, гарний молодий чоловік. Але кожен сам вибирає, ким йому бути. Ось президентові подобається роль блазня, і нічого, живемо.


Взагалі ж круговорот медійних, тріскучих, кумедних, скандальних претендентів на роль мера Києва від «Слуги народу» сьогодні, як нам здається, покликаний створювати якийсь білий... тобто зелений шум, що відвертає увагу публіки від чогось дійсно важливого. Наприклад, від того, як серйозні люди шукають серйозну кандидатуру на роль київського мера.

Р. S. На «слугах народу», на щастя, світ клином не зійшовся. Крім них на пост столичного мера претендують і інші — могутній Кличко, симпатичний Притула, інші люди — пристойні, одіозні, сволота... Про них ми теж поговоримо.


Помітили помилку?
Виділіть і натисніть Ctrl / Cmd + Enter

.