Медичні закупівлі: відібрати у МОЗ і взяти під особливий контроль

25 серпня, наступного дня після Дня Незалежності, в Україні ратифікували меморандум, покликаний нашу самостійність вельми відчутно урізати. На позачерговій сесії Верховної Ради під димову завісу президентського законопроекту про підвищення мінімалки був ухвалений ще один проект закону від Зеленського №0063. Йдеться про угоду з ЄС про макрофінансову допомогу, кажучи простими словами, ще один кредит в 1,2 млрд євро. Здавалося б, до чого тут медичні закупівлі?

Документ отримав довгу хитромудру назву: «Про ратифікацію Меморандуму про взаєморозуміння між Україною як позичальником та Європейським Союзом як кредитором і Кредитної угоди між Україною як позичальником та Національним банком України як агентом позичальника та Європейським Союзом як кредитором». Як вважають законотворці, така допомога потрібна для «підтримки зусиль з подолання наслідків кризи, зумовленої поширенням COVID-19».

Як передбачено в Угоді, кредитні кошти мають прийти в Україну двома траншами — по 600 млн євро кожен. Очікуваний строк погашення кредиту — 10‒15 років. А ось далі — найцікавіше. Передумовою отримання траншів у рамках нової програми макрофінансової допомоги ЄС є виконання низки узгоджених сторонами заходів (цитуємо документ):

• підвищення прозорості та ефективності медичних закупівель;

• впровадження реформи податкової та митної адміністрацій і реалізації планів податкової й митної реформ;

• посилення незалежності, доброчесності та ефективного функціонування судової влади;

• посилення прозорості та ефективності системи державного управління та незалежності й ефективності роботи антикорупційних органів і прокуратури;

• розширення повноважень приватних виконавців;

• відновлення активів у державних банках;

• ухвалення у першому читанні проекту закону про створення нового агентства (органу) для розслідування серйозних економічних та фінансових злочинів;

• запровадження нормативно-правової бази корпоративного управління для державних підприємств (відповідно до керівних принципів ОЕСР);

• покращення функціонування ринку газу в Україні.

Детальніше про «критерії структурних реформ» можна прочитати в Додатку 1 закону. Ми ж зупинимося на питанні медичних закупівель.

Медичні закупівлі: вакцина від корупції з ускладненнями

Отже, згідно з документом, для підвищення прозорості та ефективності медичних закупівель, особливо з огляду на поточні гострі потреби, пов'язані зі спалахом COVID-19, Міністерство охорони здоров'я України має передати всі централізовані закупівлі лікарських засобів, медичних виробів та індивідуальних засобів захисту ДП «Медичні закупівлі України» (МЗУ). Виняток — закупівлі, що проводяться спеціалізованими міжнародними організаціями. Ще одна новела — для державного підприємства «Медзакупівлі» передбачено створення незалежної наглядової ради, у сферу відповідальності якої входить також призначення і звільнення керівника МЗУ.

Що це означає? Контроль над усіма закупівлями медичного призначення. І є безліч причин сильно сумніватися в тому, що від цього виграють пацієнти. Боротьба з корупцією в нашій країні найчастіше покращує життя тих, хто з нею бореться. Конкурують із ними ще експати, які після Революції гідності злетілися в країну немов шуліки. Є величезний ризик, що Україна купуватиме лікарські препарати у тих і там, де їй вкажуть, прогнозують експерти.

Такому песимістичному сценарію є чимало підтверджень. Залучення міжнародних організацій до процесу закупівлі лікарських препаратів для України (у 2015 році) тодішній міністр охорони здоров'я експат із Сакартвело Олександр Квіташвілі називав вакциною від корупційних схем. Як виявилося, закупівлі за допомогою міжнародних посередників обходяться значно дешевше, ніж у «попередників». Цей факт представили українському суспільству як ліквідацію корупції.

«Насправді це — наслідок переходу з закупівлі оригінальних препаратів від компаній-розробників на їх значно дешевші копії — генерики, які «повинні мати» той самий фармакологічний ефект (біоеквівалентність)», — вважає докторка медичних наук, кардіологиня Катерина Амосова.

Ніхто не стверджує, що генерики — це погано. Проте разом з генериками з'явилася проблема контрафакту зі зменшенням вмісту в субстанції активної речовини, аж до повної її відсутності, а також недостатнього очищення від шкідливих домішок. Американське агентство FDA при виконанні своєї функції з контролю почало викривати дедалі більше нечесних виробників, переважно з Індії та Китаю. Прикладом може служити випадок з великою індійською компанією Ranbaxy USA, яка за рішенням суду була змушена сплатити 500 млн дол. штрафу. За оцінками експертів, у країнах Азії, Африки і Латинської Америки питома вага контрафакту перевищує 30%.

Для тих, хто через хворобу змушений приймати ліки, не стільки важливі економія і кількість, скільки якість, а також безперебійне постачання життєво важливих препаратів. Для зменшення ризику контрафакту розвинені країни обмежують використання лікарських засобів, вироблених на інших територіях, і збільшують заходи щодо контролю якості. Яка гарантія, що в Україну надходитимуть якісні ліки, не приїдуть залежані вакцини або те, що взагалі настав час утилізувати? Та майже жодної.

Як підтвердження — загадкова історія з двічі замороженою живою вакциною (ОПВ) проти поліомієліту. Коротенько нагадаємо: уряд Канади виділив 3 млн канадських доларів, на які ЮНІСЕФ закупив для України вакцину проти поліомієліту. Все б нічого, але до цього на одній із сесій ВООЗ було затверджено рішення про глобальне вилучення вакцини ОПВ в країнах, де її ще використовують. Надалі на вакцину чекало дороге задоволення — утилізація.

Ще один яскравий приклад — скандал з китайсько-французькою вакциною кілька років тому. Препарат французького виробництва пентаксим прийшов в Україну з китайськими ієрогліфами на флаконах. Схоже, щоб оперативніше вирішити патову ситуацію з вакцинами в Україні і здешевити їхню вартість, міжнародні організації закупили вакцини, що спочатку призначалися для обслуговування експортного замовлення в Китаї. Однак постає запитання: як у такому разі контролювати, наскільки якісними є вакцини, який у них термін придатності і дозування?

В Україні цього року були зареєстровані вже сім індійських вакцин. На жаль, вони не просто зареєстровані, а завозяться мільйонами доз. Чимала кількість потім утилізується, адже нерідко надходять у країну з великим запізненням (наприклад, деякі препарати, закуплені за бюджетні гроші 2018-го, прийшли тільки у 2020 році). Ось і виходить, що використати їх усі навіть за 100% охоплення вакцинацією не вбачається можливим. Але ж утилізація вакцин — задоволення недешеве. Чи не занадто це марнотратно для країни, що постійно декларує прагнення до економії?

До слова, Рахункова палата неодноразово проводила аудит закупівель ліків та засобів медичного призначення за допомогою міжнародних організацій. Ось резюме одного з них: «Фактично державі завдано істотної шкоди, а пацієнти не отримали необхідного лікування. Зазначені факти містять ознаки кримінальних правопорушень і потребують правової оцінки правоохоронними органами». Таких звітів було чимало, проте результатів і досі не видно.