Справа про побитого поліцейського: що таке «опір представникові влади»?

Стара, ще радянська мудрість каже: «Коли зустрічаєш на вулиці співробітника правоохоронних органів, краще перейти на іншу сторону». Часи начебто змінилися, проте, спілкуючись з представниками поліції, краще бути обережним, інакше можна вляпатися в серйозні неприємності і муситимеш довго доводити, що ти не закоренілий лиходій, а звичайна людина.

Яскравим прикладом тому може послужити справа, яка розглядалася минулого тижня у Верховному суді.

Розборки на дорозі

Історія, про яку піде мова, трапилася два з половиною роки тому у Львівській області. Сюжет не блищить оригінальністю: в одному з селищ троє інспекторів патрульної поліції зупинили машину. На думку поліцейських, водій порушив правила дорожнього руху. Сам же водій був абсолютно впевнений, що нічого не порушував.

Поліцейські наказали пред'явити документи на машину і права. Водій, своєю чергою, хотів побачити документи патрульних. Розмова, що почалася на підвищених тонах, перейшла в люту суперечку, поліцейські дістали наручники, збираючись одягти їх на водія, а той, розлютившись, зірвав з одного з представників правопорядку кашкет і заїхав йому по фізіономії.

Це, звичайно, недобре і некрасиво — давати в зуби іншій людині, а вже тим більше представникові влади. Але розплата за зуботичину виявилася щось занадто жорстокою.

Водія-бешкетника звинуватили за двома статтями Кримінального кодексу. Ч. 2 ст. 342 (Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, державному виконавцю, приватному виконавцю, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві, уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб) передбачає заходи від штрафу до 4000 неоподатковуваних мінімумів до позбавлення волі на строк до двох років. Ч. 2 ст. 345 (Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу) й зовсім передбачає обмеження або позбавлення волі до п'яти років. П'ять років — серйозне покарання за ляпас, хай навіть поліцейському.

Розборки в судах

Районний суд обійшовся з водієм доволі круто, присудивши три роки позбавлення волі. Щоправда, на підставі ст. 75 КК підсудного було звільнено від відбування покарання з випробувальним строком. Апеляційний суд залишив це рішення без змін.

Однак нехай і не відправлений за ґрати, але все-таки засуджений водій з такими висновками не погодився і вирушив шукати правду у Верховному суді.

І ось що цікаво — твердження водія і його захисника щодо того, що інцидент виглядав не так, як його представили співробітники поліції, були не голослівними. Виявляється, у справі окрім трьох поліцейських і водія-дебошира була п'ята особа — свідок, який записував відео інциденту і дав свідчення в суді. Крім того, були дані з поліцейських відеореєстраторів.

А тепер подивімося на аргументи вищої судової інстанції. Адвокат водія заявив, що, судячи з відео, його підзахисний не порушував правил дорожнього руху, а значить, вимога поліцейських надати водійське посвідчення і документи на машину була незаконною, і опір цьому не може розцінюватися як відсіч представникам влади.

Насправді «невиконання вимоги працівника поліції, яка, очевидно, входить до кола його повноважень, не може бути визнане правомірним, якщо особа, виходячи зі своєї оцінки ситуації, вважає таку вимогу безпідставною, і навіть якщо в подальшому виявиться, що ця вимога ґрунтувалася на неправильній оцінці ситуації поліцейським і не мала достатніх підстав». Це варто мати на увазі: якщо у вас виник конфлікт з поліцією — краще підкоритися, а вже потім з'ясовувати, хто мав рацію, а хто ні.

Однак вища судова інстанція сказала і про те, що у справі не було враховано, як поводилися поліцейські. Вони стверджували, що водій від самого початку матюкався і ліз у бійку. Але свідоцтва (в тому числі і відео) говорять, що від самого початку він реагував емоційно, але ані матів, ані тим більше спроб побитися з поліцейськими не було.

І зрештою, що таке «побитися»? Розбираючи дії, які можуть бути кваліфіковані як опір за ст. 342, суд пише: «Якщо особа відштовхує поліцейського, щоб запобігти удару кийком, або закриває обличчя від удару, в результаті чого поліцейський отримує травму руки, або хапається за одяг поліцейського, щоб запобігти падінню, такі дії не можуть вважатися опором у значенні ст. 342 КК, оскільки їхня мета полягає не у протидії законній діяльності поліції, а в уникненні небезпеки для життя і здоров`я особи».    

Ст. 29 Закону України «Про національну поліцію» вимагає, щоб поліцейські дії були «необхідними і пропорційними». «Суд має переконатися, що застосовані до обвинуваченої особи заходи з боку поліції були необхідними та пропорційними ситуації, що склалася, і були застосовані відповідно до процедури, установленої законом», — йдеться в судовому рішенні.

В цьому законі є ще нюанси — поліцейський повинен попередити про намір застосувати силу і дати громадянину достатньо часу для виконання вимог правоохоронців.

Відео та показання свідка доводять, що поліцейські першими почали застосовувати силу. А до цього жодних загроз або нецензурщини з боку водія не було. Так, він оскаржував законність дій представників влади й абсолютно справедливо вимагав пред'явити документи, але його поведінка не була ані насильницькою, ані агресивною.

Одним словом, скарга водія і його захисника була задоволена частково, а справу спрямовано на новий розгляд в апеляційну інстанцію.