Європейський суд: ув’язнених не можна примушувати доносити один на одного

Щороку Україна програє в Європейському суді з прав людини чимало справ, пов’язаних із катуваннями в СІЗО та в’язницях. Одна із найсвіжіших — «Савенко проти України», за якою ЄСПЛ зобов’язав виплатити жертві катувань 7 тис. євро компенсації. Справа цікава ще й тим, що стосується відмови засудженого доносити керівництву виправної колонії на інших в’язнів. Це стало причиною катування. Чи виявиться таке рішення повчальним для працівників пенітенціарних закладів?

Тюремні знущання

Ця історія почалася 2008 року в Темнівській виправній колонії №100. Заклад сумно відомий низкою самогубств, скоєних у той самий час. Остаточне підтвердження фактів негуманного ставлення керівництва колонії до в’язнів надійшло лише нещодавно у вигляді вищевказаного рішення ЄСПЛ.

У ньому, зокрема, йдеться про те, що 11 липня 2008 року перший заступник начальника Темнівської виправної колонії Андрій Ольховський привів заявника — засудженого за крадіжку Сергія Савенка — в одне з приміщень дисциплінарного ізолятора, де зберігаються матраци. Офіцер вимагав від нього дати інформацію про якісь незаконні дії інших ув'язнених. Коли той відмовився, Андрій Ольховський застебнув на його руках за спиною кайданки та штовхнув на матрац. Після того як засуджений впав, офіцер надів на його голову поліетиленовий пакет. Коли Сергій Савенко порвав пакет зубами, опинився під грудою матраців, на які, як він припускає, стрибнув його кат. Унаслідок цього він знепритомнів.

Про поневіряння Сергія Савенка дізналися його знайомі і вже на третій день звернулися за допомогою до правозахисника. Він і викликав до Темнівської колонії експертів, які зафіксували побої. Проте ані прокуратура, ані суд не зважили на ці факти.

Прокурори вигадали версію про те, що засуджений сам завдав собі усі ці тілесні ушкодження. А судді усіх судових інстанцій її підтримали. Хоча у справі міститься висновок експерта вищої кваліфікаційної категорії із 37-річним стажем роботи, який виключає таку можливість. Ці докази тортур пізніше передали до Європейського суду з прав людини.

Катування без покарання

Сам засуджений розповів, що цей крок жодним чином не налякав адміністрацію колонії: «Мені говорили, що я не виграю суд і нічого не отримаю. Але для мене головне — моральне задоволення». І він його отримав, адже ЄСПЛ визнав факти жорстокого поводження працівників Темнівської виправної колонії по відношенню до Сергія Савенка та нездатність прокуратури провести ефективне розслідування і зобов’язав Україну притягнути винних до відповідальності.

Щодо останнього висновку, то головний фігурант справи про катування — офіцер Андрій Ольховський, завдяки байдужості до його незаконних дій прокуратури та української Феміди, продовжує спокійно працювати в пенітенціарній системі. Ба, більше — пішов на підвищення, очоливши Темнівську виправну колонію, де і перебував  засуджений Сергій Савенко, та отримує від свого керівництва похвальні відгуки та дипломи.  

І таких випадків, коли люди в пагонах, чиї прізвища фігурують в рішеннях ЄСПЛ, не понесли покарання за застосування тортур до ув’язнених, насправді багато.

Парадоксальна ситуація

Чому так відбувається? Тому що притягти до відповідальності прокурорів, які відмовлялися порушувати справи проти причетних до тортур працівників СІЗО і виправних колоній, або ж суддів, які з такими висновками погоджувалися, лише на підставі рішень ЄСПЛ неможливо.

«Євросуд не може встановити винних осіб в порушенні статті 3 Європейської конвенції (заборона катувань). Це компетенція правоохоронних органів, — пояснює адвокат Володимир Ямпольський. — Він лише констатує, що особа-позивач стала жертвою жорстокого поводження. А порушення Конвенції відбулося через те, що компетентні національні органи не провели ефективного розслідування, не притягнувши до відповідальності винних осіб та не присудивши жертві компенсацію».

За словами Ямпольського, щоб досягти справедливості, заявники мають право повторно звертатися до правоохоронців та суду з вимогою провести ефективне розслідування по справі катувань з урахуванням висновків, зроблених Євросудом. «Лише в такий спосіб можна покарати причетних до таких злочинів правоохоронців», — упевнений експерт.

Зі свого боку колишній урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини Назар Кульчицький зазначає, що фактичне стягнення сум відшкодування з представників органів державної влади, з чиєї вини було заподіяно шкоду особі, можливо лише в межах кримінальної справи, де держава вправі виступати як цивільний позивач. Оскільки, згідно з чинним законодавством, державні службовці несуть відповідальність лише дисциплінарну.

Відтак, не дивно, що більшість із тих, хто причетний до катувань та знущань над в’язнями, залишаються безкарними і продовжують «працювати» у тому ж дусі. Як наслідок, Україна щороку виплачує чималі компенсації людям, які стали жертвами тортур, причому з державного бюджету. Тобто усі платники податків, окрім того, що утримують людей у пагонах, ще й фінансують їхню протиправну діяльність. Погодьтеся, така ситуація є парадоксальною.

Приклад для наслідування

Але, попри усі недоліки діючої системи реагування на рішення ЄСПЛ, звертатися до нього жертвам порушень прав людини варто. «І не лише щоб визнати факт застосування катувань та отримати компенсацію за страждання від держави, а й виробити єдину судову практику із розгляду таких справ, — упевнена адвокат Катерина Тарасова. — Адже саме завдяки висновкам ЄСПЛ вдається усунути низку недоліків у роботі судів та удосконалити чинне законодавство. Проте, на все це потрібен час».

На думку адвоката Аркадія Бущенка, який представляв інтереси постраждалого в ЄСПЛ, це рішення Європейського суду — величезна перемога для засуджених, які постійно страждають від свавілля адміністрації виправних колоній, що намагається примусити в’язнів не писати скарги або ж отримати від них оперативну інформацію у неправомірний спосіб, як от у випадку Сергія Савенка.

«Тепер вони знатимуть, що такі дії засуджуються Європейським судом. Тому й активніше відстоюватимуть свої права», — зазначає він і додає, що лише в такий спосіб можна буде викорінити насильство і тортури в місцях несвободи.