Поштовий зв’язок у Криму: на село дідусеві

У Кримську польову місію з прав людини почали надходити повідомлення про проблеми з поштовими доставками до Криму. Кореспонденція з використанням українських індексів і з вказівкою «АР Крим, Україна» на територію півострова не доходить, а повертається як спрямована за неправильною адресою.
Особливу тривогу викликає те, що всі офіційні установи України та інших країн, а також міжнародні інстанції (наприклад, такі як Європейський суд з прав людини) у зв'язку з офіційним невизнанням входження Криму до складу Росії не вказуватимуть ні «нових» індексів Криму, ні такої адреси, як «Республіка Крим, РФ». Отже, нормальне поштове сполучення з міжнародними інстанціями, з Україною та іншими країнами, крім тих, які визнали анексію, буде порушено.

Ситуація зі зміною поштових індексів та адрес доставки пошти, супроводжувана відмовою доставляти кореспонденцію, де не вказано перебування Криму в складі Російської Федерації, — безпрецедентна. Як із цим казусом справлятимуться міжнародні інститути, яким необхідно вести листування з громадянами Криму, але які визнають Крим частиною України, — поки незрозуміло.

Жителі України та інших країн (у тому числі жителі Криму), які з принципових міркувань відмовляться від вказування російських адрес, можуть виявитися позбавленими можливості вести поштове листування як з офіційними структурами, так і з приватними особами в Криму. У такому разі, в порушенні поштового сполучення, виходячи з позицій з приводу державної приналежності півострова, можна угледіти порушення права на приватне життя, важливою частиною якого є поштове листування. Також це можна розцінювати як певне покарання за вираження точки зору, відмінної від офіційної позиції Російської Федерації.

У разі, якщо зміна індексів викличе неможливість поштової комунікації з міжнародними структурами, зокрема з Європейським судом з прав людини або з Комітетом з прав людини в рамках системи ООН, це можна вважати знехтуванням свого зобов'язання сприяти їхній діяльності, яке Російська Федерація взяла на себе, вступаючи у відповідні міжнародні організації.

Окремого вивчення вимагає питання, наскільки подібні відмови у здійсненні поштового сполучення (у разі, якщо вони справді мають системний характер) сумісні із зобов'язаннями РФ, які Росія взяла, вступаючи до Всесвітнього поштового союзу.

Кримська польова місія з прав людини збирає інформацію про розвиток цієї ситуації і рекомендує документально фіксувати випадки відмови у відправленні або доставці кореспонденції або через отримання письмових відмов, або через складання письмових актів присутніми.
 

Дмитро МАКАРОВ, Кримська польова місія з прав людини