Успішність — як упіймати свою хвилю

Криза насправді — благо, бо вона дає людині можливість переглянути свої життєві установки. Коли руйнується те, що раніше вважалося дуже важливим, або просто «накриває» від марності спроб досягти бажаного успіху в обраній справі, саме час зупинитися й подумати: «Може, я йду не туди? Що зараз потрібно саме мені? У чому — мій особистий успіх?» Про те, як познайомитися з собою ближче, розповідає психолог Олег Хом'як.

Для початку розберімося, що таке успіх, до якого ми прагнемо. Це реалізація тих ідей, цілей та амбіцій, які важливі для людини, причому реалізація, за якої людина відчуває себе повноцінно, нічим не жертвує. Успішність чи неуспішність кожної окремої людини визначається тільки нею самою, а не соціумом чи ринком. Якщо людина добре робить те, що не в тренді, але важливо особисто для неї — вона успішна. В нашій культурі панує дещо перекручене уявлення про успіх, у нас є якісь стереотипи успішності, але насправді успішний той, хто реалізується у своїй діяльності, навіть якщо це не збігається із загальноприйнятим уявленням про успішність. Людина, яка не робить у своєму житті чогось значимого для себе, на мій погляд, не досягає успіху. Вона живе з відчуттям втрати, не задоволена своїм життям.

Якщо ви відчули, що у вашому житті щось не так і хочете знайти своє справжнє призначення, то для початку слід спіймати свою хвилю — той стан наповненості щастям, в якому ви б хотіли перебувати, про який ви мрієте, фантазуєте. Для цього слід покопатися в собі й згадати про свої бажання: чого я хочу, що для мене важливо, куди я хотів би йти. Якщо ж людина десь розгубила це відчуття, найпростіший варіант — почати робити те, що приносить емоційне задоволення, найпростіші речі, аж до дитячої гри в солдатики або гаптування...

Навіщо це? Коли робиш те, що тобі подобається, що тобі цікаво, ти все ближче і ближче повертаєшся до себе. Дістаєш просте задоволення, яке ніяк не пов'язане з твоїми цілями, але в той момент, коли задоволення багато, спливає пам'ять про те, що для тебе насправді важливо. Ось воно! І ти вже відкладаєш солдатиків і починаєш займатися тим, що приносить тобі не менше задоволення, але, крім того, ще й наповнене сенсом.

Замість того, щоб мучитися, копатися, шукати, треба в момент, коли є таке «застрягання», просто зробити те, що дуже подобається. Найчастіше ця справа є цікавою, але абсолютно не прив'язаною до будь-яких соціальних вигод. Але це не має значення, тут важливо підняти емоційний пласт. І, перебуваючи на цій емоції, далі фантазувати, тобто побачити своє справжнє бажання.

Коли ідеї про те, чим далі займатися в житті, почнуть з'являтися, вони навряд чи матимуть ринковий вигляд, але тут принцип простий: якщо тобі це подобається, ти від цього загораєшся, отже, треба рухатися туди. Дорогою виникнуть нові зв'язки, нові стосунки. Вже при взаємодії з людьми ідея починає трансформуватися, вимальовується саме бізнес-ідея. Головне — рухатися на такій хвилі, яка тебе захоплює.

На цій енергетичній хвилі рухатися простіше, якщо відзначити в ній якісь точки. Можна відзначити найвіддаленіші точки, вони можуть бути максимально неконкретними, а можна — якісь ближчі, зрозумілі і відчутні. Визначте, що для вас важливо — гроші, статус, якісь відкриття чи взаємини, це можна зафіксувати. Якщо мета не поставлена ​​в якихось конкретних вимірюваних параметрах, цифрах, то, по-перше, буде складніше визначати, чи є рух до наміченої мети, по-друге, може занадто зносити в бік нематеріального задоволення, коли я дістаю внутрішнє задоволення, але грошей моє заняття не приносить.

Тобто мета — це фіксатор. До того ж вона створюватиме напряг, виклики, стимулюватиме рух. Якщо стоять високі цифри, і ти розумієш, що справи не зробив, виникає наступне питання — чому? Що неефективно, що можна поправити, змінити? Якщо зробив і вийшло краще, ніж припускав — за рахунок чого? Тобто в будь-якому разі є матеріал для аналізу.

Якщо мети немає — немає і виклику. Немає приводу, заради чого рухатися. Якщо на шляху виникає бар'єр, незрозуміло, заради чого його долати. А мета починає тебе концентрувати, ти розглядаєш тему в певному ключі.

У людини є внутрішній заряд, той життєвий потенціал, який вона отримала від початку. Весь сенс життя полягає в тому, щоб людина доклала зусиль і втілила у життя, реалізувала зовні те, що їй дано внутрішньо. Якщо людина цього не робить, по суті вона свій життєвий проект не реалізує. Якщо ж людина реалізує внутрішній рух (знову ж таки, може бути на 100%, а може на 90% або 70%) — це дає їй постійне емоційне підживлення по дорозі. На кожному рівні свого руху вона виводить новий рівень ефективності, перед нею відкриваються нові можливості. Якщо вона цього не робить — чогось злякалася, отримала «облом», стрес, зіштовхнулася з розчаруванням, тобто втратила віру в свої сили й можливості, то під кінець життя отримує стан екзистенціального відчаю. Це коли людина відчуває, що в неї вже немає можливості щось зробити. Те, що було для неї значимим, й далі переживатиметься як дуже важливе, але вже втрачене. Таких людей видно по смутку в очах.

Щойно людина розчаровується, починається старість. Причому це не залежить від віку. Старість — поняття не фізіологічне, а психологічне. Людині може бути 80-90 років, а в неї можуть сяяти очі. Вона задоволена своїм життям, наповнена щастям. А згаслі, сумні, «старечі» очі можуть бути у 30-річної розчарованої в житті людини. Коли людина втрачає віру, вона починає психологічно вмирати, згасати.

Не слід весь час думати про те, щоб самореалізуватися, просто роби те, що вважаєш важливим. А на відчуття потрібно реагувати, як на знаки. Якщо відчуття задоволення від діяльності змінюється якимось іншим переживанням — почуттям провини і т.д., отже, ти робиш щось не те. Потрібно повертатися до нормального природного стану — стану потоку, коли стан «щасливості» — не мета, а процесуальна задача, це те, що повинно супроводжувати процес діяльності. Якщо я перебуваю в цьому стані, будь-яка робота дається правильніше, легше, цікавіше. А мета — це реалізація своєї ідеї, фантазії, мрії.

В індустрії особистісного росту весь час мусують ідею самореалізації, мовляв, треба до неї прагнути, і будеш щасливий. Це збиває з пантелику. Тому що нормальна людина не займається самореалізацією, вона втілює свої ідеї, свої мрії. Вона просто робить щось цікаве, займається своєю темою і при цьому почувається щасливою. Це, повторю, не мета, а процес. А самореалізацію я розумію цілісно — це і здоров'я, і стосунки, і бізнес, це якась духовно-ціннісна сфера. По суті, вона має охоплювати весь простір життя людини. Якщо людина під успіхом має на увазі тільки комерційний успіх, то через те, що інші життєві аспекти відсікаються, на якомусь етапі вона справді може просунутися, але потім її зазвичай накриває, тому що решта три сфери вимагають підживлення. Тоді й починається криза.

Є така ілюзія: якщо ти рухаєшся до самореалізації, все буде класно. Все буде енергетично, динамічно і швидко, але це не означає, що буде суцільний успіх. Бо крім успіху, втілення та досягнення, автоматично загострюватимуться закладені в тобі обмеження.

Якщо ж ти не прагнеш до мети, відмовляєшся від якихось амбіцій, твої обмеження не будуть проявлятися. Але щойно людина починає прагнути до мети, відразу починають проявлятися всі її внутрішні «недопрацювання». Вони стають бар'єрами. З одного боку, це створюватиме випробування та завдання, але з іншого боку, енергетична хвиля дасть силу для їх подолання.

Це взаємопов'язано: якщо ти рухаєшся до якоїсь мети, ти себе пропрацьовуєш по ходу. Тому люди, які займаються якимось самодослідженням, самокорекцією, але не рухаються вперед, здаються мені дивними. Адже все це можна пропрацювати в процесі руху життя. Інакше можна копатися в собі дуже довго, там у нас стільки всього! Але в процесі руху до мети підніматимуться саме ті теми, які необхідно опрацювати, і саме в той час, коли їх потрібно опрацьовувати. Якщо ставитися до цього з прийняттям, це буде цікаво і не збиватиме з пантелику. Ти потраплятимеш у складні ситуації, яких ніколи не відчував, але якщо у тебе є енергія, пристрасть і прагнення, будуть і сили їх подолати.

Тобто слід завжди пам'ятати про те, що вам цікаво, що справді важливо. Ключове — завжди всередині себе перебувати в контакті зі своїм бажанням, інтересом, устремлінням. Якщо ви його знайшли, то щодня або через два-три дні можна влаштовувати якийсь ритуал постійної взаємодії, перевірки цього контакту. Виходячи з цього, вибудовувати свої цілі. Далі все, що відбуватиметься — це завдання на шляху руху до мети. І тут не важливо — соціально схвалювана ця ідея, мрія , можлива або неможлива, єдиний критерій: якщо тобі цього хочеться, якщо тебе туди несе, це означає: ти повинен це зробити. Навіть якщо ніхто цього не робить. І це завжди буде унікально, це завжди буде творчість. Ключова рекомендація — триматися власного енергетичного запалу, цього потоку хвилі.