Нові Санжари: анатомія протесту чи психологія натовпу

Що сталося у Нових Санжарах, куди прилетіли українці з епіцентру захворювання на китайський коронавірус? На запитання «Ракурсу» відповіла Олена Левчук, клінічний психолог, психотерапевт, сертифікований тренер Українського союзу психотерапевтів.

Спланована акція у Нових Санжарах

— Олено, що, на вашу фахову думку, відбувалося з натовпом у Нових Санжарах?

— Я вважаю, що ця акція була спланованою. Ким і заради чого, ми можемо лише здогадуватися. Ми стали свідками майстерної маніпуляції свідомістю, того, що називається політтехнологіями. Реакція людей у тому натовпі була імпульсивною, алогічною, абсурдною. В людей спрацював страх за своє життя, з’явилося так зване тунельне бачення, при якому знижується критичне мислення і вмикаються механізми інстинкту самозбереження. У такому стані якісь моральні застанови перестають існувати для людини. Думаю, що страх нагнітається навмисно, хтось на цьому спекулює. Ми вже звикли, що нам весь час підкидають нові і нові теми для обурення. Триває штучне розпалювання розбрату в суспільстві, сіяння паніки.

— Відволікають увагу від тої політичної та соціальної кризи, яка є в державі?

— У тому числі. Ця проблема має багато нашарувань. Основне ж завдання, на мою думку, все ж таки полягає в тому, щоб показати світові, що українці — агресивні, жорстокі, нелюдяні, нетерпимі. Ліпиться чергова картинка для світової спільноти на підтвердження того, що в Україні точиться саме громадянська війна. І справа, мовляв, навіть не в боротьбі між Сходом і Заходом чи мовами спілкування, а у тому, що українці відверто агресивні та нездатні до діалогу.

— Що будь-який подразник викликає гостру реакцію?

— А так і є, насправді. Миттєво спрацьовує будь-який подразник, який штучно вкорінюють у добре підготований ґрунт — такий мікс із нестабільності, панічних настроїв, недолугості, відсутності доступної та правдивої інформації. Ми, з одного боку, маємо величезну кількість медіа, а з іншого — інформаційний вакуум. Люди дійсно не розуміють, що відбувається в країні, в державних структурах, вони розгублені, зневірені, перебувають у постійній емоційній напрузі. Образно кажучи, зараз українське суспільство наче оголена рана, яку штучно інфікують якимись шкідливими мікроорганізмами — інформаційними вкидами чи діями та висловлюваннями високопосадовців — депутатів, міністрів. Це моментально дає гостре запалення і викликає підвищення градусу напруги. Інша річ, що та рана утворилася не сама по собі, її створили штучно, навмисно.

Ще раз наголошу: ця подія в Нових Санжарах дуже вигідна для Росії, бо дає зайвий привід сказати світовій спільноті, яка тисне санкціями, що Україна не є жертвою зовнішньої агресії, що українці здатні самі вбивати собі подібних, відкидати, ігнорувати чужі страждання.

Ситуацію у Нових Санжарах можна було попередити

— Що ж нас може виштовхнути з цієї прірви нелюдяності? Які заходи можна організувати, принаймні на волонтерському рівні, щоб людей якось заспокоїти?

— Такі речі можна було попередити. Потрібно було дуже доступно пояснювати, що таке коронавірус, які шляхи його передачі тощо. Щоб уникнути інформаційних вкидів такого штибу: «Літак тепер спалять і автобуси, на яких перевозили людей, бо коронавірус в’їдається у залізо і може заразити наступних пасажирів». І ретельніше готуватися до зустрічі того літака та карантину.

Що можна зробити зараз? Думаю, варто було б залучити священників, як варіант. Щоб вони апелювали до тієї миролюбної, доброї частини людської душі, до християнської моралі, людяності, гідності, терпимості одне до одного. Як це було на Майдані. Майдан і був цінний тим, що люди до останнього намагалися зберегти мирне обличчя протесту.

— До речі, для мене дуже тривожним сигналом звучать висловлювання (чи то у ЗМІ, чи то у соцмережах), коли ситуацію в Нових Санжарах називають новим Майданом. Це такий спосіб заплямувати Революцію Гідності?

— Якщо подивитися на зовнішні ознаки, то ситуація дійсно нагадує маленький Майдан, тут є і протестувальники, і палаючі шини. І навіть по суті: люди виступають проти того, що їх турбує і з чим вони не згодні. Але є й величезна відмінність: Майдан — це про людську гідність, самопожертву і цивілізаційний вибір. А тут якраз навпаки.