Адміністративні послуги по-новому: узаконення поборів та додаткових платежів
https://racurs.ua/ua/724-administratyvni-poslugy-po-novomu-uzakonennya-poboriv-ta-dodatkovyh-platejiv.htmlРакурсА все — через залучення до цієї сфери посередників, які, діючи поза законом, вправно заробляють на українцях чималі кошти. Згодом таких випадків може стати більше. Адже Верховна Рада наприкінці минулого року прийняла у першому читанні законопроект №1580 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)», новації якого в частині регулювання відносин з надання адміністративних послуг створюють суттєві ризики зростання системної корупції та сумнівних і непрозорих поборів з громадян і бізнесу.
ДМС — понад законом?
Хоча і сьогодні таких випадків є чимало. Яскравим прикладом завищення вартості адміністративних послуг може, приміром, стати оформлення закордонного паспорту, вартість якого сягає 800 і більше гривень. Хоча вона є значно дешевшою і не має перебільшувати 170 грн. Адже таким є державне мито. Вимагання за виготовлення цього документу додаткових платежів є протиправним. Такого висновку ще 3 грудня 2013 року дійшов Верховний суд України.
Попри це, ігноруючи обов’язкове до виконання для усіх суб’єктів владних повноважень судове рішення, Державна міграційна служба (ДМС) продовжувала додатково вимагати від громадян, які отримують закордонні паспорти, окремої оплати бланка паспорта (120 грн), повторної оплати «послуг з оформлення…» (87,15 грн), а при обслуговуванні в офісах Державного підприємства «Документ» — ще 250 грн. Про що існує чимало інформації у ЗМІ. Фактичні збитки громадян від такої діяльності ДМС щороку складають сотні мільйонів гривень.
На жаль, прокуратура, яка має реагувати на такі випадки невиконання судового рішення, притягуючи за це порушників до кримінальної відповідальності, бездіє. Тому посередники, що працюють усупереч закону, продовжують безкарно наживатися на українцях.
Ба, більше. Цю ж схему нещодавно запровадили й для видачі біометричних паспортів. Видача такого документу є однією з умов для надання безвізового режиму громадянам України при поїздках до країн ЄС. За словами міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, у вартість його оформлення входить собівартість бланку біометричного паспорту у розмірі 261 грн (15 євро за курсом на 29 грудня 2014 року), державне мито — 170 грн та вартість реєстраційних послуг — 87,15 грн, оплату за надання яких не мають права вимагати від громадян. У сумі виходить 518 грн 15 коп.
Крім цих додаткових платежів, якщо громадянин звертатиметься до ДП «Документ», то треба додатково знову ж таки сплатити 250 грн. Хоча його діяльність з 1 січня 2013 року перебуває поза законом (відповідно до ч. 7 ст. 20 Закону України «Про адміністративні послуги»).
Легалізація посередників
Однак незабаром така практика незрозумілих поборів з громадян може стати нормою і поширитися в інших органах влади. Про що свідчить текст урядового законопроекту №1580, яким пропонується внести зміни до законів «Про адміністративні послуги» від 6 вересня 2012 року, «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 року та «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року.
Якщо ці поправки під виглядом дерегуляції бізнесу парламентарі ухвалять у другому читанні, то право надавати адміністративні послуги, окрім органів державної влади та місцевого самоврядування, зможуть отримати й інші особи з умовою сплати «інших платних послуг». Тобто, цим законопроектом пропонується затвердити задля стягнення нових необґрунтованих платежів з громадян та бізнесу додаткові «переліки платних послуг».
«Така новація призведе до легалізації ситуації, яка виникла із діяльністю державного підприємства «Документ» у сфері управління Державної міграційної служби, що незаконно надає свої «послуги» за завищеними цінами при отриманні громадянами паспортів для виїзду за кордон та в інших паспортно-реєстраційних питаннях, та появи великої кількості таких «посередників-паразитів» в інших сферах, — вважає експерт Віктор Тимощук. — Адже у разі ухвалення цих змін до вищевказаних законів надання адміністративних послуг буде здійснюватися різними державними, комунальними чи навіть приватними комерційними структурами, зі стягненням з громадян і бізнесу додаткових платежів».
Шлях до покращення
Щоправда, міністр юстиції України Павло Петренко не раз наголошував, що у справі покращення надання адміністративних послуг слід узяти за приклад досвід Грузії, в якій виконання таких функцій передано до публічних підприємств, тобто фактично бізнесу. Це й справді так. Однак маємо пам’ятати, що адміністративні послуги — це одночасно державні повноваження, і громадяни змушені отримувати такі послуги поза власним бажанням. Тож справедлива, обґрунтована і контрольована державою ціна — це обов’язкова умова навіть при приватизації цих послуг чи впровадженні конкуренції. І в будь-якому разі розмір плати (збору) на кожен вид послуг має бути єдиним, незалежно від того, чи її надає чиновник або комерційна установа.
«Крім того, ситуація з «приватизацію» потребує чіткого, детального й прозорого регулювання щодо суб’єктів надання таких послуг у приватному секторі, їх відбору та допуску до цієї діяльності. Але законопроект №1580, на жаль, не передбачає таких заходів, — додає В. Тимощук. — Законопроект обмежується лише приписом, що всі ці питання визначить уряд. Так само в його тексті не існує й норми, яка б задля уникнення махінацій із платежами за адмінпослугу встановлювала б за її надання лише один платіж (адміністративний збір). Натомість пропонується за одну послугу брати кілька платежів, визначаючи їх різними актами/органами, що є неприйнятним. Найкращим варіантом було б встановити розмір збору (або його межі) у парламенті. Адже це підвищить прозорість такого ціноутворення».
Недоліком законопроекту №1580 можна вважати і те, що він не передбачає децентралізації повноважень з реєстрації суб’єктів господарювання і нерухомості, тобто повернення органам місцевого самоврядування хоча б тих повноважень, які у них відібрала попередня влада протягом 2010–2013 років. Хоча цей крок дуже просто виконати, продемонструвавши таким чином політичну волю та бажання нової влади до децентралізації і одночасно — покращити якість надання адміністративних послуг, викорінивши з цієї сфери системну корупцію.