Міністерство молоді та спорту України і фінансування тероризму

На старий Новий рік, 13 січня 2015 року, на простори інтернету вийшла щедрувати народний депутат України, колишній Урядовий уповноважений з питань антикорупційної політики Тетяна Чорновол. Щедрівку в її виконанні було присвячено екс-міністру молоді та спорту Дмитру Булатову, організаційного таланту і виняткової чесності якого не оцінив невдячний народ України.

Оскільки фейсбук не червоніє, народна депутатка на своїй сторінці  «вирішила написати про успіхи в роботі екс-міністра молоді та спорту Дмитра Булатова». «Тому що мені боляче, що політичні персони в публічному просторі з особливим задоволенням розповідають, що міністр, якого привів в уряд Майдан, — нездара», — пояснила вона.

Повністю поділяючи гнів та обурення колишнього Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики, хочу на кількох прикладах продемонструвати неабиякі здібності екс-міністра Булатова, що наразі стали предметом дослідження слідчими прокуратури м. Києва в межах кримінального провадження №42014100000001273.

У травні 2014 року в Міністерстві молоді та спорту України раптом з’явилися зайві гроші — 1,172 млн грн. Узагалі-то ці кошти було призначено для фінансування військово-патріотичних заходів, роботи з допризовною молоддю та розвитку військово-прикладних видів спорту. Але витрачати їх за призначенням не було ніякого сенсу — за давньою традицією, гроші, що виділяються з бюджету на подібні заходи, з року в рік розкрадаються, а самі заходи якщо й проводяться, то виключно коштом учасників, тренерів і небайдужих громадян.

І тоді міністр, вершиною попередньої кар’єри якого була посада директора нічного клубу «Аль Капоне» і якого, як справедливо зазначила пані Чорновол, привів в уряд не диплом, не досвід і не поклик сумління, а Майдан, вирішив, що примітивне розкрадання не личить герою національно-визвольної боротьби. Мовляв, треба спочатку якусь спортивну реформу «замутити». І замутив: за поданням своєї заступниці Підгрушної Булатов заборонив на території України будь-які змагання з парашутного багатоборства (стрибки з парашутом на точність приземлення, стрільбу з дрібнокаліберної гвинтівки, легкоатлетичний біг і плавання). Навіть викреслив із Єдиної спортивної класифікації України цю дисципліну, яка з 1971 року вважається основою військово-патріотичного виховання молоді.

У результаті подібного «реформаторства» в Мінмолодьспорті вивільнилися гроші — оті самі 1,172 млн грн. Недовго думаючи, Булатов із цієї суми переказав 214,2 тис. грн на окуповані території замість того, щоб організувати роботу з допризовниками. А саме: 107,8 тис. грн — Луганському авіаспортклубу, очевидно, для розвитку «авіації ЛНР».

Фото: Вигляд спаленого в Луганську Нацгвардією літака Ан-2, який здійснював несанкціоновані польоти, не міг залишити байдужими тодішніх міністра Булатова та його заступницю Підгрушну. Тепер терористи коштом українських платників податків можуть придбати новий літак.

Річ у тім, що влітку 2014 року колонна Нацгвардії, йдучи від Алчевська на Розкішне, розстріляла базу Луганського авіаспортклубу в селі Весела Тарасівка, знищивши ангар і кілька легкомоторних літаків (Ан-2 і Як-18Т), які використовувалися терористами для завезення стрілецької зброї з-під Ростова, а також старенький учбовий реактивний літак Л-29, що був оголошений «флагманом військово-повітряних сил ЛНР». Зрозуміло, що така прикра подія не змогла пройти повз увагу мадам Підгрушної, яка й внесла Булатову подання про фінансування за рахунок коштів державного бюджету осідку терористів для відновлення пошкодженого майна.

Фото: Розстріляний Нацгвардією старенький чеський учбовий реактивний літак Л-29, який Булатов вирішив бюджетним коштом перетворити на флагмана «авіації ЛНР»

Однак на цьому пан міністр не заспокоївся: ще 106,4 тис. грн після подання Підгрушної було переказано на розвиток «авіації ДНР» — на рахунок Донецького авіаспортклубу, що базується в селищі Моспине під Донецьком.

Судячи з наступних повідомлень у ЗМІ, не всі гроші пішли на «відкіт» у міністерство — більша частина таки дісталася терористам, які змогли відремонтувати в Луганську Л-29. Утім, коптити небо музейному експонату не довелося: наприкінці січня 2015 року «злі укропи» знищили весь повітряний флот молодої, але гордої республіки, відремонтований завдяки Булатову коштом українського бюджету.

Та апетит, як відомо, приходить під час їжі: ще 209,1 тис. грн, які було призначено для розвитку військово-прикладних видів спорту, Булатов переказав на рахунок фіктивної фірми, відкритої в Києві тими ж людьми, яким належать і Луганський з Донецьким авіаспортклуби. Фірма називається «Центральний аероклуб Товариства сприяння обороні України», код ЄДРПОУ 35772380. Власником цього загадкового товариства є Віктор Миколайович Тімченко — колишній начальник Донецького вищого військово-політичного училища, давній товариш екс-президента Януковича. Нагадаємо, що його син — Максим Тімченко — є генеральним директором ДТЕК і керує всіма енергетичними активами Р. Ахметова.

До речі, назва компанії ДТЕК («Донецкая топливно-энергетическая компания») не має української абревіатури, оскільки її власник і менеджмент принципово не визнають української мови. Саме в ДТЕК кияни платять за одержані тепло й електроенергію. Втім, платити доводиться далеко не всім споживачам: з квітня 2014 року компанія ДТЕК безоплатно поставляє електроенергію бойовикам на Сході України, забезпечуючи живленням усі захоплені терористами об’єкти, зокрема, телецентри в Донецьку й Луганську, які ведуть російську пропаганду на окупованих територіях.

Утім, не енергетикою єдиною живе родина Тімченків. З квітня 2010 року Тімченко-старший є власником приватної фірми, яка називається «Товариство сприяння обороні України» (ТСОУ) й була створена ще в 1991 році на теренах колишньої радянської установи під назвою «Добровольное общество содействия армии, авиации и флоту» (ДОСААФ) — організації, яка фінансувалася переважно за рахунок державного бюджету СРСР, здійснювала навчання обліково-військових спеціальностей і використовувала майно Міністерства оборони СРСР.

У зв’язку з розпадом Радянського Союзу президія Верховної Ради України видала указ від 07.10.1991 №1608-XII, яким підпорядкувала Міністерству оборони України все майно Міноборони СРСР, передане навчальним організаціям ДОСААФ на території України. Але цього указу виконано не було. Натомість три дні по тому, 10 жовтня 1991 року, Міністерство юстиції України зареєструвало статут громадської організації «Товариство сприяння обороні України», яка самовільно оголосила себе «правонаступницею» державного ДОСААФ. У такий спосіб ТСОУ, яке мало би фінансуватися за рахунок внесків своїх членів, отримало у власність колосальну державну нерухомість — автошколи, мотодроми, палац підводного спорту в Києві, спортивні аеродроми. Після чого, зрозуміло, розпочався розпродаж.

Припинити вакханалію розкрадання майна, яке мало би належати Міністерству оборони України, досі не вдалося через зв’язки керівництва ТСОУ у високих колах. До 2010 року цю псевдогромадську організацію очолював такий собі Володимир Андрійович Дончак, який раніше входив до політради СДПУ(о) разом із Віктором Медведчуком. Після Помаранчевої революції Дончак став народним депутатом України за списком БЮТ: як стверджували злі язики, щоби придбати за 7 млн дол. місце в прохідній частині списку, Володимиру Андрійовичу довелося продати під житлову забудову унікальний мотодром ДОСААФ у Полтаві. А в 2010 році ТСОУ «рейдернули» люди з найближчого оточення Ахметова та Януковича, а ще не розпроданим майном колишнього ДОСААФ стала розпоряджатися родина Тімченків.

Окрім Луганського та Донецького авіаспортклубів, які зараз перетворено на осередки російських бойовиків, родина Тімченків володіє ще й колишнім аеродромом «Чайка» під Києвом, точніше, захопленим їхніми попередниками Центральним аероклубом ДОСААФ, який називається нині «Центральний аероклуб Товариства сприяння обороні України ім. О.К.Антонова», код ЄДРПОУ 2725836. Наразі цей клуб продається під котеджну забудову. Натомість разом із своїм заступником Володимиром Грибановим Тімченко-старший відкрив фірму-двійника, яка своєю назвою імітує назву реального клубу, але без слів «ім. О. К. Антонова» та з іншим кодом ЄДРПОУ. От на рахунок цього фіктивного «аероклубу», на балансі якого немає навіть чайника, і переказано 209,1 тис. грн бюджетних коштів, що були призначені для розвитку військово-прикладних видів спорту. Всі кошти до копійки зняли готівкою як «зарплату».

Після того, як Мінмолодьспорт відвідав цей самий Грибанов і провів (у травні 2014 року) плідні переговори із заступником міністра Підгрушною, Булатов профінансував приватні об’єкти, що належать Тімченку, ще на 748,7 тис. грн. Є навіть довідка про те, на рахунки яких авіаспортклубів пішли кошти в сумі 1 млн 172 тис. грн, призначені на роботу з допризовниками. Зараз кілька народних депутатів ініціюють створення тимчасової слідчої комісії Верховної Ради, щоб розібратися, які саме державні заходи в 2014 році проводилися, наприклад, на базі Чернігівського авіаспортклубу, що належить Тімченку. Чи Одеського. Чи Львівського (не кажучи вже про Луганський і Донецький). Відповідне звернення депутати направили міністру молоді та спорту Ігорю Жданову, який успадкував від Булатова не лише корупційні схеми, а й двох заступників — Підгрушну та Гоцула, які більше за всіх знають про описані вище оборудки.

До речі, серед численних джерел доходів сім’ї Тімченків — дивіденди від сумнозвісної лотереї «Патріот». Як неодноразово розповідалось у ЗМІ, ця українська лотерея через кіпрську CehribaInvestmentsLimited входить до інвестиційного холдингу Finstar, яким володіє російський мільярдер Олег Бойко. Аналогічна лотерея в Росії, яка також належить О. Бойку, називається «Победа», а частину доходу, одержаного від лотерейної діяльності, її власник офіційно спрямовує на підтримку російської армії (тому українська лотерея «Патріот» і має таку назву, щоправда, йдеться про російських патріотів, а не українських).

Так от, насправді співвласником лотереї «Патріот» є Віктор Миколайович Тімченко, а офіс цього спонсора російської армії розташовано у центральному офісі ТСОУ за адресою: Київ, проспект Перемоги, 52/2. І це недивно, оскільки засновником цієї лотереї свого часу виступило ТСОУ.

Цей дивовижний факт свого часу встановив не хтось інший, а саме журналістка Тетяна Чорновол, яка кілька років тому здійснювала розслідування того, як в Україні готують мобілізаційний резерв і займаються військово-патріотичним вихованням молоді. От що Т.Чорновол писала про людей, яким Булатов торік надав допомогу з державного бюджету в розмірі 1,172 млн грн:  «Існують й інші оригінальні способи збагачення. Так, ТСОУ — засновник однієї з найбільших в Україні лотерей «Патріот». Лотерея рекламує себе тим, що прибутки, які отримують від реалізації квитків, «спрямовуються на розвиток ТСОУ: підтримка автомобільних шкіл, проведення змагань із технічних видів спорту, підготовка молоді до служби у Збройних силах України».

Твердження не зовсім правдиві. М’яко кажучи. Хоча б тому, що нині у ТСОУ лишилася мізерна кількість акцій ЗАТ «Патріот» — у 2007–2008 роках акції «Патріоту» були розпродані різним бізнес-структурам, у тому числі — фірмам Коломойського. Очевидно, дехто з посадовців ТСОУ на цьому добре заробив, адже лотерея — прибутковий бізнес: лише в 2009 році «Патріот» отримав чистих прибутків 26 млн грн».

Та й це не все. Булатов ще й продовжував надавати Тімченку та Ко податкові пільги за проведення неіснуючих спортивних змагань.

Відповідно до Податкового кодексу України в редакції, яка діяла до 1 січня 2015 року, від сплати земельного податку звільнялися спортивні об’єкти, де проводяться міжнародні та всеукраїнські змагання, тренуються збірні команди або готується резерв таких команд. Перелік об’єктів, які підлягають звільненню від оподаткування, готувався Мінмолодьспорту і затверджувався постановою Кабінету міністрів України.

Ось, наприклад, колишній спортивний аеродром «Чайка» під Києвом, який давно позбавлений сертифіката аеродрому й санітарна зона якого вже забудована під склади фірмами Олександра Януковича. Оскільки зараз є плани продавати «Чайку» під котеджну забудову, територію колишнього аеродрому внесено в межі села Петропавлівська Борщагівка, через що значно збільшився розмір земельного податку за цю ділянку — нині він становить 170 тис. грн на місяць. Але насправді не сплачується ані копійки — в Мінмолодьспорту виготовили фальшиві документи, що тут начебто постійно проводяться міжнародні та всеукраїнські змагання з авіаційних видів спорту.

Або інший приклад — нікому не відомий спортивний аеродром «Личанка». Не варто шукати його на сайті Державіаслужби: такого аеродрому в Україні взагалі не існує. Але є земельна ділянка в Київській області поблизу Бучі, якою розпоряджається все той же Тімченко, наскільки відомо, мріючи збудувати тут котеджне містечко. Після візиту в Мінмолодьспорту земельну ділянку звільнили від сплати податку, бо там, буцімто, проводяться чемпіонати світу з літакового спорту.

І таких об’єктів — десятки. Список для звільнення від оподаткування складався ще в 2011 році, але діє й досі. Вже за нової, чесної та непідкупної влади я все це виклав у листі на ім’я міністра Булатова та запропонував негайно внести в Кабмін подання про виключення з переліку об’єктів, звільнених від сплати земельного податку, ті з них, що потрапили туди на підставі підроблених документів. Питання було доручено розглянути заступнику — керівнику апарату Гоцулу та мадам Підгрушній.

Фінал був цілком закономірний: Підгрушна зустрілась із заступником Тімченка Грибановим і дійшла висновку, що підстав для припинення надання податкових пільг немає. Після чого мені зателефонувала Урядовий уповноважений з питань антикорупційної політики Тетяна Чорновол і влаштувала істерику, вимагаючи, щоби я припинив розслідувати факти кричущої корупції в Міністерстві молоді та спорту України. Як пояснила свої вимоги Тетяна Миколаївна, Булатов презентував їй дві безплатні дитячі санаторні путівки (з числа тих, що призначені для малозабезпечених родин), а тому вона вважає, що ніякої корупції в Мінмолодьпорту немає.

Ну і як після такого можна стверджувати, що Булатов є нездарою та не здатен керувати бюджетом, який був виділений на розвиток українського спорту? Ще й як здатен! Що, власне, підтвердив і його наступник Жданов. Він не тільки залишив при посадах, а й навіть підвищив організаторів булатовських схем: тепер Підгрушна опікується не лише неолімпійськими видами, а й усіма видами спорту, визнаними в Україні, а Гоцул з посади керівника апарату міністерства пересів у крісло першого заступника міністра.

Єдине, з чим я не згоден, — то це з опусами Тетяни Чорновол, у яких вона нещадно критикує генерального прокурора Віталія Ярему. Та на Ярему всім цим «борцям із корупцією» молитися треба. Оскільки за іншого генпрокурора Тетяну вже було б позбавлено депутатської недоторканності, Булатов, Гоцул і Підгрушна знайомилися б із меню Лук’янівського СІЗО, а новий міністр Жданов був би за службову недбалість відсторонений від посади на період досудового слідства.

Редакція готова надати слово особам, згаданим у статті.