Безоплатна правова допомога: бої зацікавлених осіб

На виконання стандартів Ради Європи, рішень Європейського суду з прав людини та норм нового Кримінального процесуального кодексу України у 2012 році була створена система надання безоплатної правової допомоги. Відтак, дещо поліпшилася ситуація із забезпеченням затриманих, заарештованих, обвинувачених та засуджених до позбавлення волі українців належним захистом за рахунок держави, а також із запобіганням жорстокому, нелюдському або такому, що принижує людську гідність, поводженням міліції із затриманими особами. Проте останнім часом відбуваються спроби зруйнувати цю систему, у чому не останню роль відіграють представники адвокатського середовища з минулої влади.

Гарантія якості

Система надання правової допомоги працює уже два з половиною роки. Вона гучно заявила про себе під час Революції гідності, коли її адвокати в тісній співпраці з громадськими організаціями активно захищали затриманих учасників Євромайдану. За словами голови Координаційного центру надання правової допомоги (далі — Координаційного центру) Андрія Вишневського, лише за останні місяці минулорічних протистоянь до них надійшло 389 повідомлень про необхідність надання безоплатної правової допомоги. «За усіма викликами, попри перешкоди з боку правоохоронців, були направлені адвокати, послуги яких оплачувала держава», — запевнив він.

На відміну від «міліцейських» захисників, які раніше призначалися за ст. 47 старого Кримінально-процесуального кодексу слідчими, адвокати системи безоплатної правової допомоги є незалежними від слідства. Вони мають адвокатську ліцензію та пройшли прозорий конкурс з відбору захисників від держави. 

За підсумками останнього конкурсу, який проводився наприкінці минулого року, його не змогли пройти адвокати Житомирської та Черкаської областей. У Чернівецькій області та Києві прохідний бар’єр подолала тільки чверть адвокатів, а в Одеській — трохи більше половини. «Це при тому, що адвокатам пропонувалося виконати тестове завдання максимум рівня 4-го курсу юрфаку», — пояснює пан Вишневський. І додає, що жоден з адвокатів, які надають безоплатну правову допомогу, не є штатним працівником Координаційного центру і не має обмежень на паралельне зайняття приватною практикою.

Про рівень якості надання адвокатами безоплатної правової допомоги свідчать статистичні дані. Так, частка таких захисників, які мають контракти з Центром, від загальної чисельності адвокатів минулого року складала лише 7%, тобто 2029 осіб з майже 30 тис. Однак чисельність виправдувальних вироків, з якими в української Феміди існують великі проблеми, минулоріч сягнула 140 з 365, що є 43% від загальної кількості виправдувальних вироків. 

До того ж, Координаційний центр нещодавно розробив та запровадив механізми преміювання адвокатів не лише за отримання виправдувальних вироків суду, а й за закриття кримінального провадження, зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м’який та пом’якшення кваліфікації кримінального правопорушення або зменшення обсягу обвинувачення. В усіх цих випадках діють заохочувальні коефіцієнти, що значно збільшують винагороду за досягнення певних успіхів у справі захисту клієнтів. Визначення випадку преміювання відбувається на підставі звіту адвокатів та наданих ними копій процесуальних документів.

З тими захисниками, які не дотримуються стандартів якості, не підвищують кваліфікацію, мають дисциплінарні стягнення, центри безоплатної правової допомоги припиняють співпрацю.

Нові проекти

Планується подальший розвиток системи надання безоплатної правової допомоги. Перші кроки до цього було зроблено під час ухвалення нового закону «Про прокуратуру», положення якого спрямовані на передачу функцій представництва інтересів громадян від органів прокуратури до системи надання безоплатної правової допомоги із утворенням на місцях відповідних центрів.

Відтоді Міністерство юстиції на його виконання прийняло план заходів, а Координаційний центр розробив низку проектів. Зараз його поточним завданням є відбір на місцях керівників, координація зусиль регіональних центрів зі створення відповідної матеріально-технічної бази. Адже з 1 липня 2015 року на всій території України розпочнуть роботу 100 місцевих центрів, по 3–7 на область. Кожен з них обслуговуватиме декілька районів та міст, де проживає в середньому від 300 до 500 тис. осіб.

Найдовша відстань від місця проживання клієнта до центру має становити близько 40 км, що є вкрай важливим сьогодні. Адже в Україні є регіони, де фактично немає пулу професійних адвокатів. А ті поодинокі захисники, що там працюють, у силу низького рівня професіоналізму або ж тісної співпраці зі слідством не завжди можуть фахово виконувати свою роботу. «Тому найважливішим завданням для нас сьогодні є забезпечення надання якісної безоплатної вторинної правової допомоги всім суб’єктам відповідного права, а особливо особам, які належать до соціально вразливих категорій (малозабезпечені, діти-сироти, біженці, ветерани війни, в тому числі учасники АТО та інші)», — зазначає А. Вишневський.

На цей момент процеси, необхідні для забезпечення надання безоплатної вторинної правової допомоги, стартували і перебувають на різних стадіях реалізації. Зовсім недавно уряд ухвалив постанову, якою внесені зміни до п’яти його актів, що стосуються діючої і майбутньої моделей цієї системи. Проте для отримання довершеного результату необхідно змінювати і базовий закон «Про безоплатну правову допомогу».

Відповідний законопроект розробив Координаційний центр. Головний акцент в ньому робиться на тому, що організація та надання безоплатної первинної правової допомоги (консультування) має забезпечуватися виключно органами місцевого самоврядування із залученням фізичних та юридичних осіб приватного права шляхом утворення відповідних установ. Такий підхід дозволить наблизити послуги до користувачів і забезпечить їх отримання за принципом «єдиного вікна». Разом з тим, передбачено скорочення строків, відведених для надання безоплатної первинної правової допомоги (з 30 до 10 днів) та отримання правової інформації (з 15 до 5 днів).

Також представники Координаційного центру намагаються усунути невизначеність статусу суб’єктів надання безоплатної вторинної правової допомоги, їхніх прав та обов’язків. Оскільки дуже важливо, щоб адвокат, який призначається державою для надання правової допомоги особам, які утримуються під вартою, не виводився автоматично із кримінального процесу у разі зміни (скасування) запобіжного заходу. Тому проектом закону пропонується більш повно і точно визначити підстави для заміни адвоката та припинення надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Усі ці та багато інших нововведень були розроблені відповідно до європейських стандартів. 

Спроби узурпації

В адвокатському середовищі, не маючи консенсусу щодо засадничих, концептуальних питань організації самої адвокатури, уже почали обговорювати спроби узурпації новоствореної системи надання безоплатної правової допомоги або ж її ліквідації. Цього року на забезпечення роботи системи безоплатної правової допомоги виділили майже 270 млн грн. А це чималі гроші. Можливо, саме через бажання поглинути їх у номенклатурному середовищі адвокатів стосовно новоствореної системи відбувається якесь незрозуміле збудження.

Усе частіше почали звучати пропозиції передати функції управління безоплатною правовою допомогою радам адвокатів регіонів, що недоцільно через інституційний конфлікт інтересів. Оскільки з правом розпоряджатися значними фінансовими ресурсами на користь членів ради адвокатів регіонів отримали б важіль впливу на волевиявлення адвокатів. Адже ці структурні підрозділи адвокатури скликають та забезпечують проведення конференції адвокатів того чи іншого регіону, що є вищим органом адвокатського самоврядування у цьому регіоні. В українських умовах це неодмінно призведе до «феодалізації» адвокатури.

Та й розпорядниками бюджетних коштів можуть бути лише бюджетні установи. Ради адвокатів регіонів не є такими. Одержувачі ж бюджетних коштів можуть отримувати їх лише на виконання бюджетних програм і лише від головних розпорядників бюджетних коштів (міністерств). Гіпотетичне передання радам адвокатів регіонів управління безоплатною правовою допомогою на практиці означало б перехід адвокатури під підпорядкування Міністерства юстиції, як це, наприклад, відбулося в сусідній Білорусі. Таким чином, відбудеться повна втрата адвокатами незалежності. Мабуть, будь-які кошти, які так ваблять номенклатурне середовище адвокатів, не варті цього.