Парламентські трансплантологи хочуть узаконити дивних донорів

У Верховній Раді України зареєстрований законопроект №2386а від 16 липня цього року, ініціаторами якого є народні депутати О. Мусій, І. Сисоєнко, К. Яриніч та О. Кириченко. Мета законопроекту — забезпечення реалізації конституційного та природного права людини на життя та охорону здоров’я.

На перший погляд, прагнення ініціаторів проекту є гуманними, покликаними допомогти тим, хто впродовж років очікують своєї черги на трансплантацію і часто помирають, так і не дочекавшись. Однак аналіз документа дає підстави стверджувати, що автори законопроекту мають своє, доволі своєрідне бачення вказаної проблеми.

По-перше, пропонують узаконити трансплантацію не лише органів та тканин людини, а й іншого анатомічного матеріалу (анатомічних утворень, клітин). Закладам охорони здоров’я та науковим установам збираються дозволити використовувати й органи або інші анатомічні матеріали не лише живих донорів, а й трупних, в тому числі тварин.

Цікаво, як хворій людині може допомогти пересадка органу трупа? Чи ініціатори проекту переслідують іншу мету, на відміну від декларованої?

Людський труп може бути придатним для цілей топографічної анатомії, але аж ніяк не для подальшої трансплантації органів живим. Тому що це мертве тіло людини, яке зазнає змін, неминучих після настання біологічної смерті.

Трупні явища поділяються на ранні та пізні. До ранніх відносяться охолодження трупа, трупні плями, трупне задубіння, висихання і автоліз; до пізніх — гниття, скелетування, муміфікація, жировіск і торф'яне дублення. З огляду на це, будь-які анатомічні матеріали трупа людини (а тим більше, тварини) не можуть бути використані для подальшої трансплантації.

В трансплантації можуть бути використані анатомічні матеріали лише померлої людини, тобто коли встановлена смерть її мозку — це повне та незворотне припинення всіх його функцій, які реєструються при працюючому серці та примусовій вентиляції легенів. Інакше кажучи, одразу після констатації біологічної смерті, але до початку настання трупних явищ (перетворення померлого на труп). За різних обставин смерті людини такий період може становити до трьох годин — не більше.

По-друге, запропоновані проектом зміни до ст. 238 «Огляд трупа» Кримінального процесуального кодексу України, згідно яких: в разі виявлення трупа людини виключається обов’язкове проведення судово-медичної експертизи з метою встановлення причин смерті, а також такий труп може бути виданий без будь-якого дозволу, без результатів судово-медичної експертизи та встановлення причин смерті, — на практиці призведуть до цілої низки корупційних правопорушень в цій сфері. Адже огляд трупа — це слідча дія, що проводиться в місці його знаходження слідчим, прокурором за обов'язкової участі судово-медичного експерта або лікаря і полягає лише у «безпосередньому сприйнятті зовнішніх ознак трупа з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення». Такими відомостями можуть бути дані, що допомагають установити як особу потерпілого, так і особу, яка вчинила злочин, місце, час, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, причини смерті.

Огляд трупа не передбачає його розтину, тому при проведенні цієї слідчої дії мова йде тільки про зовнішній огляд, а ніяк ні про встановлення причин смерті. Тому участь при огляді трупа судово-медичного експерта або лікаря не може замінити судово-медичної експертизи встановлення причин смерті (ч. 2 ст. 242 КПК) і не виключає можливої участі судово-медичного експерта або лікаря, що брав участь у зовнішньому огляді трупа, у проведенні розтину трупа і встановленні причин смерті, здійснюваних у експертній установі (ч. 1 ст. 79 КПК).

З огляду на викладене, можна стверджувати, що «замінюючи» судово-медичну експертизу лише на огляд трупа, ініціатори проекту створюють родючий ґрунт для корупційних правопорушень, зокрема і у сфері трансплантології.