Український бурштин: безрадісні перспективи

Два роки український уряд планує врегулювати й вивести в легальне русло ринок видобутку й реалізації бурштину. Головний метод врегулювання — поліцейські заходи — продемонстрував свою повну неспроможність. Наші прикордонники знаходять у десятки разів менше контрабанди, ніж їхні польські колеги. Національна гвардія виглядає на рівненських болотах просто-таки оперетково. Затримання десятків співробітників МВС, СБУ та прокуратури за фактами участі в організованих злочинних угрупованнях, пов'язаних із «кришуванням» бурштинового бізнесу і звичайним розбоєм, не додає віри місцевим жителям в українських правоохоронців.

У Києві чиновники теж не впускають шансу зануритися у вирішення проблем видобутку сонячного каменю. В бюджет 2016 року було закладено  1,5 млрд грн доходів від сплати ренти за видобуток бурштину. Під час планування минулорічного бюджету законодавці вирішили взяти прогнозований обсяг видобутку на рівні 350 тонн за рік — хоча кілька попередніх років видобували не більше трьох (!) тонн на рік. Бюджет у частині надходжень від ренти недовиконано в десятки разів, проте сьогодні уряд, не помічаючи нещодавніх невдач, вирішує, що встановлення в 2016 році контролю над бурштиновою галуззю зможе принести дохід від ренти в 2017 році вже в розмірі 4,5 млрд грн. Бюджет передбачає доходи на 2017 рік в сумі 721,4 млрд грн, тож частка від бурштинової ренти, звичайно, невелика. Але якщо весь документ був складений ось так, керуючись подібними показниками, то головний кошторис країни окрім жаху й співчуття нічого викликати не може.

Дотепний глава Державної фіскальної служби (ДФС) Роман Насіров пояснив людям неможливість виведення з тіні та повноцінного адміністрування ренти за видобуток скам'янілої викопної смоли. Він пропонував компенсувати труднощі свого відомства, зменшивши рентну ставку на видобуток бурштину. Так, за його словами, єдиними статтями дохідної частини бюджету, які не демонструють перевиконання і взагалі важко виконуються, є рентні платежі за видобуток бурштину і ще нафта, яка неправильно поводилася весь минулий рік. Неможливо ефективно працювати з цими нестабільними корисними копалинами. Десь втрачається зв'язок між тими, хто складає бюджет, і тими, хто ухвалює його як закон.

Все вищесказане вкотре підкреслює, що турбота держави про потреби своїх громадян далеко не завжди призводить до позитивних результатів. Набагато логічніше виглядають казенні функції у вигляді контролю та налагодження моніторингу родовищ корисних копалин місцевого значення, які дозволять уникнути ухилення від сплати ренти як державі, так і в бюджети територіальних громад. Інакше рента розкрадатиметься або привласнюватиметься великим бізнесом, а території концентрації корисних копалин будуть занурені в стагнацію й бідність.

Середня зарплата в Україні сьогодні становить 5500 грн, у Рівненській області — на тисячу менше. Старатель легко заробляє 500 грн на день, а якщо пощастить, ця сума може зрости багатократно. Змусити людину не користуватися можливістю, що лежить під ногами, здатна лише нерентабельність докладених зусиль. За нинішнього стану економіки про це говорити не доводиться. Старателі відкуповуються від контролерів, як би вони не виглядали, які б цілі не проповідували та як би не називалися — поліцейськими, бандитами, представниками суду або прокуратури.

Максимальне покарання від суворої держави для старателя — це умовний термін, копійчаний штраф і вилучення засобів виробництва (помп, автомобілів, екскаваторів).

Механізм проведення простих і прозорих аукціонів на розвідку й видобуток бурштину, який регламентує передачу надр у користування з подальшою рекультивацією, можливо, десь і готується, але суспільству нічого про це не відомо.

Нелегальний видобуток окрім соціальних труднощів спричиняє ще й прямі економічні втрати для держави. Помповий спосіб видобутку дає змогу видобувати лише п'яту частину покладів каменю, решта залишається невидобутим. Згадуючи екологічні проблеми, слід говорити про рекультивацію понівечених лісів, яких тільки за офіційними даними сьогодні 4 тис. га. Частина ренти має витрачатися саме на відновлення знищених ландшафтів.

Але все це наші внутрішні проблеми. Україна ніколи не диктувала жодних умов на зовнішніх ринках, повністю приймаючи правила, встановлені більш досвідченими гравцями. Зростання ціни бурштину, яке ми спостерігали ще кілька років тому, пройшовши ціновий пік, змінилося стійким падінням. У Гданську (Польща) проходять щорічні найбільші у світі виставки. На останній торішній серпневій Аmbermart 2016, яка відкриває осінній сезон підготовки до новорічних свят, всі одразу звернули увагу на зменшення кількості не стільки учасників, скільки відвідувачів. Скоротилося число покупців як із Польщі, так і з інших країн ЄС, але найголовніше — приїхало мало китайців.

Зростання інтересу до янтарю в Піднебесній всі останні роки ґрунтувалося на багатьох чинниках — як ірраціональних, так і цілком розумних. Китайці вірять, що мінерал здатний притягувати до власника гроші, що він корисний для здоров'я, але найголовніше — там з'явився численний середній клас, готовий легко витратити вільні гроші на дрібнички. Ажіотажний попит, що існував у минулі роки, — це просте відображення збільшеного споживання китайцями, які належать до середнього класу та еліті, предметів мистецтва з красивого природного матеріалу.

Остання виставка показала, що все завершується. Несподіванкою Аmbermart 2016 стало різке падіння вартості сировини бурштину — навіть попри те, що тенденція до здешевлення сонячного каменю спостерігається ще з червня 2014 року (тоді сировина досягла максимальної позначки з 2006-го).

Як видно з графіка, взятого з матеріалів виставки, вартість бурштину фракції 20–50 г після досягнення в червні 2014 року позначки 4200 євро/кг знизилася майже на 50% і в серпні 2016-го вже становила 2200 євро/кг. Ціна на бурштин змінюватиметься, а конкретно — падатиме. Це пов'язано з появою на ринку великих обсягів легального російського каменю.

Найбільше родовище балтійського бурштину розташоване на узбережжі в 40 км на північний захід від Калінінграда. Розробку цього родовища почали німці в 1872 році, а Радянському Союзу воно дісталося за підсумками Другої світової війни. Тут отримують 100–500 тонн каменю щорічно, тоді як весь світовий видобуток становить 500–800 тонн. Тривалий час росіяни не могли привести до ладу отриманий спадок і організувати правильне позиціонування себе на міжнародному ринку бурштину. Але в листопаді 2016 року вони запропонували стратегію розвитку бурштинової галузі до 2024-го. Найсумніше для європейських та інших учасників ринку полягає в тому, що одночасно з цим Росія підписала контракт із Китаєм на три роки. Суму контракту називають приблизно — 10 млрд руб. Згідно з домовленістю, китайська сторона за передплатою купуватиме величезну кількість викопної смоли з найбільшого світового родовища. Китайці також збираються налагодити на потужностях Калінінградського бурштинового комбінату переробку каменю, використовуючи своє обладнання і технології. Всі ці дії залишилися абсолютно непоміченими українськими чиновниками, які живуть в якомусь своєму, вигаданому світі.

Внутрішній український ринок дещо сконфужений. Сьогодні наш бурштин можна абсолютно легально купити в Польщі — з документами, причому за цілком лояльними цінами, часто дешевше, ніж в Україні.

Перспективи для впливу на ціни й обсяги бурштину на світовому ринку наша країна має мінімальні, проте правильно налагодити роботу галузі можна, використовуючи досвід сусідів і не вдаючись до непотрібних інновацій.