Порушити табу: люди, які шкодують, що стали батьками

Був кінець грудня 2015 року, коли на екрані комп'ютера Вікторії Елдер (Victoria Elder) спливло повідомлення від сайту запитань і відповідей Quora, на який вона нещодавно підписалася. Тоді вона мало знала про цей сервіс — крім того, що це місце, де люди ставлять одне одному запитання на кшталт «Хто цей хлопець у жовтому з Гангнам стайл?» Або «Якби Земля була кубом, якими були б закони гравітації?». Вона вважала цей сайт інформативним і таким, що інтригує. Того вечора запитання звучало так: «Чи не шкодували ви, що завели дітей?».

Вікторія, співробітниця іпотечної компанії в Лафайеті (Луїзіана, США), — людина проста і прямолінійна, тому одразу сіла писати відповідь. Їй було 47, і як мати 17-річної дочки вона вирішила, що їй є чим поділитися.

«Це лише моя історія — я не можу говорити за інших, — почала Вікторія, вказавши своє справжнє ім'я, на відміну від автора запитання. — Я планувала вагітність і страшенно хотіла малюка. Настільки, що вийшла заміж за першого-ліпшого чоловіка, який теж був не проти завести зі мною дитину. У глибині душі я розуміла, що це не найкраще рішення, але гадала, що я досить сильна для такого вчинку».

Два роки по тому після народження дочки чоловік Вікторії, за її словами, почав залишати домівку дедалі частіше, потім залишив їх, а в 2008-му й зовсім зник. Їй було нелегко: довелося самій турбуватися про гроші й побут, але головна проблема полягала в іншому. Того дня, коли малятко з'явилося на світ, в той самий момент, коли крихітку віддали в руки матері... — «Я відчула — і відчуваю це досі, — що зробила помилку».

І річ тут не в тім, що вона не любила свою дочку й не дбала про неї. Це величезна різниця, підкреслює Вікторія. Річ у тім, що вона стала матір'ю. «Священний обов'язок материнства, — пояснила вона в своєму пості на сайті Quora, — це те, чому не завадила б доза реальності. Я жахалася власних думок і гадала, що зі мною щось не так».

Думка Вікторії здавалася цілком прийнятною для висловлювання на напіванонімній платформі. Але реакція була очікуваною. «Йди до психотерапевта, — радив один із 600 коментаторів. — Розберися зі своїми страхами, почуттям провини й егоцентризмом. Досить потурати своїм бажанням, попрацюй над собою як над матір’ю».

«Це дитина тривожної, егоцентричної, психопатичної матері й самозакоханого, жорстокого батька, якого до того ж ніколи не було поруч, — написав ще один доброзичливець. — Може здатися, що дівчинка не відчуває впливу твоїх поганих рішень, але, повір, вони сильно на неї впливають».

«Люди не бажають чути про те, що матері не хочуть бути матерями, — констатує Вікторія. — Напевне, це суперечить стереотипам».

Але поряд із засудженням люди висловлювали й підтримку. «Це дуже сильна, смілива відповідь», — написала одна жінка. «Всі, хто каже, що їм подобається бути батьками, брешуть або сидять на наркотиках», — підтримала інша мати. Заступився й один із батьків, який визнав, що його життя перетворилося на щось на кшталт механізму.

Вікторію запитали: а якби була можливість повернути час назад, ви відмовилися б від ідеї завести дитину? «Безумовно», — відповіла вона. Її дочці Моргейн зараз 18. Вона, на диво, теж погодилася поділитися своєю думкою щодо цього, яку ми наведемо трохи пізніше.

Шкодування про власне батьківство не та тема, яку люди обговорюють у широкому колі — якщо взагалі обговорюють. Суспільство звикло вважати, що жінки мають бути безмірно щасливі, стаючи матерями. Ця теорія знайшла відбиток і в соціальних мережах: підтягнуті тіла молодих матусь в Instagram, селфі з дитиною як фотографії профілю у Facebook — материнство стало способом ідентифікувати себе як особистість. Безліч людей виступають проти того, що батьківство перетворили на товар. Багато хто зневажає сучасний ребрендинг материнства, проте майже ніхто не зізнається відкрито в тому, що шкодує про своє рішення завести дитину.

Але на анонімних форумах про це говорять. На батьківському форумі Mumsnet є тема під назвою «Вдихніть глибше. Я шкодую, що маю дітей». «Я маю сімейне фото, де їм п'ять і три, і я виглядаю там, наче готуюся вчинити самогубство, та й відчуваю себе так само», — пише одна з авторів. Інша додає: «Я гадки не мала, що вляпаюся в таке лайно».

У Facebook теж створено групу — «Я шкодую, що маю дітей» (I Regret Having Children). Як ілюстрацію там використано фотографію жінки, на лобі якої написано: «Винна». «Ця сторінка тут для того, щоб дати зрозуміти всім матерям і батькам: шкодувати про те, що ви маєте дітей, не є чимось ненормальним і не має бути забороненою темою для обговорення», — йдеться в супровідному тексті. Нижче є пост про те, що «не можна соромити жінок або чоловіків за їхні не надто щасливі думки». Групу вподобали понад 6300 осіб. Обговорюються теми депресії, стресу, почуття провини, а також неможливості відчувати себе батьком чи матір’ю своєї дитини.

Ось пост одного батька: «Моїй доньці майже п'ять років. Вона дивовижна. Перші чотири роки я шкодував, що вона в мене є. Я заздрив своїм неодруженим друзям або навіть одруженим, але без дітей. Було відчуття, що я помер і втратив своє попереднє життя. А в моєму новому житті було набагато менше задоволення, сексу, сну, веселощів... Я б дуже хотів, щоби про це говорили більш відкрито. Дякую вам, справжні люди, які чесні зі своїми почуттями. Я впевнений, що більшість батьків страждають, але продовжують мовчати й усміхатися».

Тему порушують не лише в соцмережах, але й офлайн. Корін Мейєр (Corinne Maier) — французький психоаналітик, мати та автор бестселера «Без дітей: 40 хороших причин не бути матір'ю». Коли книжка вийшла в 2008 році, вона обговорювалася на всіх ток-шоу країни, продавалася в кожній книгарні. Батьки кинулися обговорювати тему, а Мейєр пов'язували з появою цілого руху людей, які шкодують про своє батьківство. BBC у 2016 році включило Мейєр до списку 100 найбільш впливових і таких, що надихають, жінок у світі.

Мейєр пише у веселій, типовій французькій нігілістичній манері. Однак зрозуміло, чому в декого її книга викликала роздратування: на першій сторінці жирним шрифтом виділено цитату новеліста Мішеля Уельбека (Michel Houellebecq): «Дитина — це щось на зразок порочного, від природи жорстокого карлика». А назви глав включають: Діти — похоронний дзвін для шлюбу; Ваша дитина завжди вас розчаровуватиме; Тяга до розмноження — верх банальності.

Але повернімося до історії Вікторії Елдер. «Коли я була підлітком,  то часто сиділа з моїми молодшими двоюрідними братами й сестрами. Тоді я взагалі не хотіла ставати матір'ю, — згадує вона. — А потім, раптово, ближче до 30, звідкись з'явилося бажання терміново народити дитину. Для мене це було шоком». Вагітність протікала чудово. Пологи були стражданням, тривали три доби й закінчилися лише завдяки стимуляції. А потім... «Це був найдивніший досвід. Коли її вперше дали мені в руки, я подумала: о ні. Що я накоїла? Це була величезна помилка».

«Я не знала, що з нею робити. Я хотіла погодувати її грудьми, але не могла», — розповідає Вікторія. Вона стверджує, що почуття жалю не було спровоковано післяпологовою депресію. Вікторія намагалася залишатися оптимісткою, сподівалася, що це мине. Але це не минало.

І річ була не в самій дитині. «Я люблю свою дочку і ставлюся до неї як до свого найкращого творіння, — написала вона у своєму пості на сайті Quora. — Якби з нею щось сталося, я була б розчавлена. Назавжди. Моя помилка не пов'язана з тим, що я не люблю її, не хочу її або з нею щось не так. Не її провина в тому, що я не мала ставати матір'ю. А оскільки вона невимовно гарна, найчастіше те, що я відчуваю, — це провина. Не тому, що я стала поганою матір’ю, а просто тому, що я не хотіла нею бути взагалі».

Відповідь Вікторії на сайті Quora розмістив популярний американський ресурс для батьків Fatherly. На щастя, за словами Елдер, хоча стаття й була опублікована під її справжнім іменем, їй не довелося безпосередньо контактувати з читачами. Вона не уявляла, що її замітка викличе таку бурхливу дискусію, і була рада, що її немає на Facebook і Twitter. Це було в січні 2016 року. А два місяці по тому ще одна мати, цього разу з Німеччини, відкрито висловилася про свій жаль.

(Продовження читайте тут)

Переклад: Людмила КРИЛОВА