Боротьба з корупцією. Чи є світло в кінці тунелю?

За роки нашої недовгої історії в протистоянні корупції — нашому національному надбанню — були помічені численні вітчизняні та закордонні учасники. Особисто я пам'ятаю яскраві антикорупційні форуми й одномоментні громадські організації, зокрема ініційовані абсолютно чесними українськими політиками Азаровим і Мартиненком. Численні борці з корупцією в рядах теоретиків і практиків права захистили понад 100 дисертацій на цю сувору тему. Я завжди ставив собі питання: як пояснили уряди Японії, США, Канади та ін. своїм платникам податків безглузду, неефективну допомогу Україні в подоланні нею корупції?

А тут ще в стрункі ряди борців з корупцією вступили профільні громадські організації. Такі собі вовки — санітари лісу, які на закордонні гроші очищують українську державу від корупційної цвілі. З одним винятком: обережно обходячи перший ряд українських політиків.

Та й відомств антикорупційної спрямованості у нас стає дедалі більше. Раніше оком государевим була грізна Служба безпеки України, зараз — багато їх, гарячих сердець і холодних голів. Незабаром нам ще обіцяють створити спеціальний антикорупційний суд. Сенс у цьому, ймовірно, такий: всі інші українські судді будуть, як і раніше, жирувати в «телефонному праві» й корупційному правосудді, а дехто, кого підберуть спеціально, судитимуть корупціонерів, отримуючи цілком офіційно величезні гроші українських платників податків як гонорар за надважку і наднебезпечну працю. До речі, така проста арифметична задача для керівництва країни: як співвідноситься зарплата високих чиновників НАБУ, СБУ та інших державних контролерів і сищиків з незаконними діями чиновників і суддів, які крадуть у держави? Може, мені, платнику податків, дешевше буде оплачувати небезпечну працю корупціонерів, ніж затишне перебування в кабінетах професійних борців з ними? Я не маю відповіді, треба підрахувати.

Модна тема. Тисячі українських громадян голосно зловтішаються. Одночасно розуміючи, що справжнє покарання понесуть одиниці, а не сотні ненависних депутатів, люди схвалюють переслідування корупціонерів. Більшість схвалює і можливість зняття з членів парламенту статусу недоторканності. Головний мотив: чому злодюжка, який вкрав сотню гривень, отримує тюремний строк, а високопоставлений чиновник або депутат, який украв мільйони, скоріш за все, відбудеться символічним покаранням? Зворотна пропорція співрозмірності покарання...

Тут же — і гостре небажання керівників держави ухвалити закон про зрозумілу процедуру імпічменту президента. Народ прагне продовження арештів. Змучені убогістю і несправедливістю українські пенсіонери вимагають крові. Не розуміючи, що майже всі ми, українці, — корупціонери. Отже, покарано має бути мільйони. Чи витримає таке країна? Хто з нас готовий стати тюремним наглядачем? І т. д. і т. п.

Існує і такий нюанс нашої зовсім не європейської дійсності: і в Києві, і в українській провінції ряди активних борців з корупцією поповнюють одіозні особистості з кримінальним минулим, котрі швидко і вміло перекувалися на «совість України». Імена — відомі. І журналістам, і офіцерам СБУ, і навіть пересічним нашим громадянам.

Отже, сядемо всі. Або майже всі. Хто з нас не «дякував» лікарю, сантехніку, вчителю? Послідовна боротьба з корупцією призведе саме до такого результату. Визнавши всіх нас винними, потім сядуть і самі судді, адже і вони «дякували» лікарю, сантехніку, вчителю.

У цьому тунелі, в його кінці — немає світла. Є лише один, абсолютно несправедливий вихід із ситуації — так звана фінансова амністія. Президент — цей або наступний — мусить визнати: винні всі, і я разом з вами, ми не можемо, не повинні жити, як раніше, так, винні й мої близькі друзі, мої соратники по бізнесу, і я був жорстокий, я конкурував безчесно, так робив багато хто, майже всі, хто зумів швидко розбагатіти, ми не можемо змінити наше минуле, але ми можемо змінити наше майбутнє, встановімо дату, що визначатиме серйозне покарання за продовження корупційної діяльності, дату, після якої судове переслідування корупціонерів буде невідворотним...

Знаю, я пропоную нездійсненне. Але іншого шляху до виходу з корупційного тунелю у нас немає.