Примус до вакцинації, або Країна з ідеальними умовами для епідемій

Інфекційні захворювання зондують Україну

Дітей, які не щеплені проти кору, не допускатимуть до навчальних закладів в Івано-Франківській, Одеській та Тернопільській областях. Таке рішення минулого тижня ухвалило Міністерство охорони здоров'я спільно з Міністерством освіти. Згідно з даними, опублікованими на сайті Міністерства охорони здоров'я, на початок вересня в Україні зареєстровано 1 627 випадків кору, двоє дітей в Одеській області померли. Найбільше випадків захворювання зареєстровано в Івано-Франківській (747), Одеській (589) та Тернопільській (70) областях.

Напевно, у такий спосіб профільне міністерство вирішило не лише локалізувати спалах кору, але й боротися з настроями проти щеплень частини українського суспільства. Рецепт МОЗ простий: робіть щеплення вчасно і проблем не буде. В іншому випадку — нарікайте на себе.

Безумовно, необхідність щеплень оскаржувати нерозумно. Однак не слід забувати, що жодна вакцина не забезпечує 100-відсоткового захисту. З різних причин у частини вакцинованих не виробляються захисні антитіла. Цьому питанню присвячується багато досліджень, написано безліч наукових статей...

Держава, що дійсно прагне тримати під контролем керовані інфекції, має не забувати, що захворіти може будь-хто — і дитина, і дорослий, як той, хто отримав щеплення, так і той, хто його пропустив. Порятунок людини, що підхопила, приміром, дифтерію, залежить від наявності сироватки. Протидифтерійної сироватки, як і багатьох інших (від правця, сказу тощо), в Україні просто немає.

Нещодавній випадок в Києві, коли чотирирічну дитину госпіталізували з підозрою на дифтерію, стривожив усіх — і фахівців, і батьків. Сироватку шукали всім світом. На щастя, діагноз не підтвердився. А що ж профільне міністерство? МОЗ відповіло коротко: епідемії дифтерії в Україні немає і бути не може. Категоричною заявою міністерство дуже здивувало медиків. Адже, як показує досвід, від спалахів інфекційних захворювань не застрахована жодна країна в світі.

«Спалахів дифтерії у нас не було багато років. Але жоден фахівець не візьме на себе сміливість (або нахабство) сказати, що ми її перемогли. Дифтерія завжди починається не масово, а з одиничних випадків. Ніби зондує ситуацію, перевіряє, як її зустрінуть», — пояснює завідувач кафедри інфекційних хвороб Національного медуніверситету професор Ольга Голубовська.

Інфекціоністи нагадують, що дифтерія передається повітряно-крапельним шляхом — як грип, тому поширюється дуже швидко. Остання епідемія дифтерії, що вирувала в Україні в 90-ті роки, забрала чимало життів — смертність сягала 10%. Ще один важливий нюанс — тоді у величезній кількості хворіли дорослі. А тепер згадайте, коли ви востаннє прищеплювалися від дифтерії.

«Якщо починається епідемія — ситуація стає некерованою, дуже важкою, — констатує Ольга Голубовська. — Але тоді у нас були запаси сироватки. А зараз в холодильниках — порожньо. До того ж у відділеннях немає в достатній кількості дихальної апаратури, яка дозволяє тримати хворих на керованому диханні до того моменту, як їм введуть сироватку».

Якщо не переломити гнітючу ситуацію з низьким охопленням вакцинацією, Україна в найближчому майбутньому цілком може обігнати, наприклад, Румунію. У цій країні з населенням у 20 млн за останні півтора року на кір захворіли 9 тис. осіб, 32 випадки — з летальним результатом.

Кір є однією з головних причин дитячої смертності у світі. Захворювання проявляється високою температурою, нежитем, кашлем, висипом, іноді до симптомів додаються блювота й діарея. Кір небезпечний тим, що може ускладнитися пневмонією або викликати ураження головного мозку. За даними Міністерства охорони здоров'я, минулого року менш як половина українських дітей були щеплені від кору за графіком. На кінець серпня 2017 року другою дозою вакцини КПК (проти кору, паротиту та краснухи) за календарем щеплень було захищено 61% дітей шести років.

Цифри охоплення іншими щепленнями також не вселяють оптимізму. Величезна кількість не щеплених від дифтерії — як дітей, так і дорослих. Річ у тім, що імунітет проти дифтерії нестійкий, тому імунологи рекомендують дорослому населенню раз на 10 років його «освіжати». В Україні дорослих не вакцинували давно, майже 20 років з моменту останньої епідемії дифтерії. Значить, у нашій країні немає необхідного імунного прошарку ані серед дорослих, ані серед дітей.

На порозі епідемій. Хто винен і що робити

Звинувачувати лише батьків, які не вакцинують дітей, у гнітючій ситуації, що склалася, не варто. На думку фахівців, у нашій країні за останні два роки створено ідеальні умови для подальшого зниження охоплення вакцинацією і виникнення спалахів і епідемій керованих інфекцій.

У 2015 році держзакупівлі вакцин вирішено було передати міжнародним організаціям, зокрема ЮНІСЕФ. Перехідний період затягнувся, і 2015 рік країна прожила зовсім без вакцин. Що ми маємо на сьогодні? Вакцинація проти поліомієліту заблокована, і поки що спроб кардинально вплинути на ситуацію не робиться. Станом на 1 серпня 2017 року 2 млн доз ОПВ (ОПВ — оральна поліомієлітна вакцина; жива вакцина, що містить ослаблені віруси поліомієліту) просто зависли в холодильниках поліклінік. Згідно з українським календарем щеплень, перші дві вакцинації проводять інактивованою вакциною (ІПВ). Тому, якщо спостерігається дефіцит ІПВ, скільки б багато не було в наявності живої, процес вакцинації від поліомієліту в країні є паралізованим. ІПВ було закуплено лише 120 000 доз. Як з гіркотою зауважують медики — це крапля в морі, дістанеться по дозі кожному четвертому немовляті. Складність із постачанням ІПВ частково пов'язана з проблемами з цією вакциною на глобальному ринку, але відсутність адекватного планування всередині України загострює ситуацію.

Щодо щита від дифтерії, то ЮНІСЕФ закупив вакцину АКДП (комбінована вакцина проти дифтерії, правця та кашлюку) індійського виробництва. За інформацією педіатрів, від індійської вакцини з різних причин відмовляються близько третини батьків. Багато хто побоюється поствакцинальних реакцій та ускладнень. Індійськими вакцинами заповнили засіки на кілька років уперед, але ж за їх невикористання із закінченням терміну придатності зайве доведеться утилізувати. При дефіциті бюджетних коштів — кричуще марнотратство.

Той факт, що вакцини закуповувалися в непотрібному для країни асортименті й кількості, підтвердив і аудит держзакупівель лікарських препаратів та засобів медичного призначення із залученням спеціалізованих міжнародних організацій, проведений Рахунковою палатою. Так, аудитом встановлено, що ЮНІСЕФ за погодженням з Міністерством охорони здоров'я замість вакцини для профілактики кашлюку (ацелюлярна), дифтерії, правця, поліомієліту (інактивована) закупив вакцину для профілактики кашлюку, дифтерії, правця з цільноклітинним кашлюковим компонентом.

У липні 2016 року до Переліку №787 додатково включили вакцину для профілактики поліомієліту оральну в кількості 2 755 000 одиниць. Також збільшено кількість вакцин для профілактики кашлюку, дифтерії та правця з цільноклітинним кашлюковим компонентом з 296 047 до 1 770 000 одиниць.

Однак заявок з регіонів на цю вакцину не надходило — не дивно, що за десять місяців з дати постачання вакцини було використано лише трохи більш як половину. Цитую:

Документи, які підтверджують обґрунтованість цих змін, у Міністерстві відсутні. Заявки на закупівлю вказаних вакцин структурними підрозділами з питань охорони здоров’я обл(міськ)держадміністрацій до МОЗ не надавалися. Разом з тим, Міністерство погодило проекти кошторисів, наданих ЮНІСЕФ, на закупівлю цих вакцин.

Протягом майже десяти місяців з дати поставки (15.09 та 01.10.2016), 212 260 од. вакцини для профілактики кашлюку, дифтерії та правця з цільноклітинним кашлюковим компонентом за торговою назвою «Поліо Сабін» виробництва Глаксо Сміт Кляйн, Біолоджікалз С. А., Бельгія, на суму 921,9 тис. грн. не розвезені ДП «Укрвакцина» до регіональних закладів охорони здоров’я. Всього за цей період використано 1 592 733 од. вказаної вакцини або лише 58%.

Що робити батькам у ситуації, яка склалася? Імунологи не приховують, що індійська вакцина АКДП є реактогенною (здатна викликати побічні реакції). Але зазначають, що іншої немає і найближчим часом навряд чи передбачається. В Україну протягом осені надійдуть більш сучасні вакцини, щоправда, на комерційний ринок і в обмеженій кількості. Їх аптечна ціна становить 800–1000 грн, а вартість у медцентрах сягатиме 1200–1700 грн.

«На тлі жахливої бідності наших людей 1000 і більше гривень за платну вакцину — фантастичні гроші для багатьох. Вводьте індійську АКДП. У цих умовах потрібно розуміти те, що АКДП — це вакцина стара, реактогенна, що містить мертиолят натрію, проте безпечна. А висока частота реакцій — це всього лише висока частота реакцій. Ризик померти від правця, дифтерії, коклюшу є на кілька порядків вищим за ризики ускладнень через індійську АКДП», — радить лікар-імунолог, доктор медичних наук Андрій Волянський.