Новини
Ракурс

Банківський зашморг для книгарні: як «віджати» приміщення

Що можна сказати про те, як все ще небезпечно вести бізнес в Україні? Про те, що держава дивиться крізь пальці на напівкримінальні схеми рейдерських захоплень? Про те, що у людини, яка має власну справу, погасила 92% кредиту, можуть «віджати» приміщення, в якому ведеться бізнес?

Loading...

Все це лише загальні слова — до того моменту, поки ви самі не вирішите відкрити власну маленьку перукарню, або ресторанчик, або пральню, або СТО з мийкою. Тоді вдатися до допомоги банку буде вельми логічним цивілізованим вирішенням. А потім держава починає банківські реформи, і ваш практично погашений кредит рушає в подорож по банках — наступниках банкрутів. Два роки, коли ніхто не відмовлявся від подальшого погашення, — сплачувати просто нікому. І раптом у тебе вже немає ані бізнесу, ані приміщення.

Видається казкою/фантастикою/трилером? А це наша українська реальність. Можливо, і ця історія не була б почута, якби рейдери випадково не натрапили на книжковий магазин і книжкового продюсера Олену Лазуткіну.

 

Втім, про все по черзі.

Бізнес на книжках — справа ризикована, нестандартна, але шалено цікава. Олена «поведена» на ній з ранньої юності, своє хобі вона змогла перетворити на нову професію — книжковий продюсер. Пошук нових імен, робота з авторами й текстами, «сватання» автора та видавця, розробка дизайну книжок, організація яскравих арт-фестивалів (наприклад, унікального книжкового Кураж базару) — ось далеко не повний перелік того, чим займається книжковий продюсер Лазуткіна.

Понад десять років тому вони з батьком вирішили відкрити книгарню, знайшли гарне приміщення на Повітрофлотському проспекті, взяли іпотечний кредит у 250 тис. дол. строком на 15 років. Продаж книжок — справа, яка надприбутків не приносить, але йшло все нормально, кредит погашався, до виплати останнього внеску залишалося зовсім трішки — трохи більш як 400 тис. грн (менш як 10% кредиту). І тут у кредитора — «Ерсте Банку», що належить австрійській компанії Erste Group, — почалися проблеми. Представники банку запропонували зафіксувати в судовому порядку суму кредиту, що залишилася, що й було зроблено. Зрештою «Ерсте Банк» був злитий з «Фідобанком», але той вже перебував на стадії ліквідації, і у травні 2016 року Національний банк України відніс «Фідобанк» до категорії неплатоспроможних.

І тут на сцену виходить така собі фінансова компанія під назвою «Райт Партнер», яка викуповує у збанкрутілого банку борги клієнтів.

Слід зробити невеличкий відступ. У цивілізованому світі факторингові компанії роблять бізнес на тому, що викуповують проблемні борги, зазвичай за дещо меншу суму, ніж сума боргу. Таким чином, кредитор отримує не всі гроші, але швидко, а дебітор розраховується з факторинговою компанією повністю і, можливо, навіть платить пеню. Ось ця різниця і йде в прибуток факторингової компанії. Але в Україні три з половиною роки тому було введено мораторій на списання боргів банку шляхом факторингу: їх повинні продавати через аукціон ProZorro. Що й було зроблено. У вересні минулого року борг Олени Лазуткіної викупила така собі фінансова компанія «Райт Партнер» (яка вже не називається факторинговою, зауважте), заплативши за нього 588 тис. грн (з протоколом електронних торгів можна ознайомитися за посиланням).

І почався цирк.

«Компанія мала повідомити мене, що купила борг, — розповідає Олена Лазуткіна. — Але мені поштою надійшов дуже дивний документ, якась «вимога» без підпису, без печатки й навіть без дати. У ньому було вказано суму боргу, яка становила (увага!) майже 1,5 млн грн! Звідки вона взялася, з якої стелі її намалювали, невідомо».

А тим часом до Олени прийшов нібито адвокат фінансової компанії «Райт Партнер», який не показав жодного документа, але повністю володів усією інформацією по справі. Та резонно відповіла, що не збирається просто так віддавати зайвий мільйон, а пропонує заплатити кредит в розстрочку плюс 10% зверху — це нормальний відсоток. Але адвокат відповів, що якщо 1,5 млн грн не буде виплачено, то магазин просто продадуть.

«Саме цього і добивалася компанія «Райт Партнер», — пояснює адвокат Михайло Гончаренко. — Це вельми поширена схема. Компанія начебто купує проблемний борг. Насправді він зовсім не проблемний: по-перше, дебітор продовжує його виплачувати, а по-друге, за боргом стоїть солідне забезпечення — приміщення. В цьому випадку це 100 кв. м комерційної нерухомості практично в центрі столиці. І на клієнта починають тиснути: або плати борг відразу з відсотками, які збільшують суму втричі, або ми продамо нерухомість».

Однак це не єдині варіанти розв'язання ситуації: щоб розрахуватися, власниця магазину готова дійсно продати його, знову-таки, повертаючи кредитонаступникам розумну суму. За незалежними оцінками, коштує приміщення близько 3,5 млн грн (висновок незалежної оцінки доступний за посиланням). Вистачить і покрити борг (з чесними 10% комісії це близько 630 тис. грн), і залишитися з пристойною сумою на руках, яку можна пустити на інші проекти.

«Іпотекоутримувач — це власник боргу, за яким значиться приміщення, а не власник приміщення, — каже Михайло Гончаренко. — Є законні процедури погашення боргу шляхом продажу приміщення. Але перше, що повинен зробити іпотекоутримувач, — оцінити приміщення не нижче за ринкову вартість».

А далі все відбувається швидко і вкрай цікаво. На прохання «дай мільйон» Олена Лазуткіна відповіла відмовою. Тоді фірма «Райт Партнер» оцінює магазин в 660 тис. грн і продає його дівчині-студентці — явно підставній особі — Ірині Трикоз. Далі дуже оперативно знайшовся реальний покупець на приміщення, якому його збиралися перепродати — швидко, дешево і проводячи частину суми не офіційно, а готівкою, щоб уникнути податків. Так би все і було, якби покупець (реальний, а не підставний!) не роздумав врешті-решт, поспілкувавшись з Оленою і Михайлом.

«Такі схеми, на жаль, зараз дуже поширені й стосуються будь-яких кредитів, не тільки іпотечних, — зазначає Михайло Гончаренко. — У мене були такі справи. Наприклад, купує людина в кредит автомобіль. Виплачує гроші, залишається близько 50 тис., і тут цей кредит викуповує якась фірма, яка перебуває у «дружній зв'язці» з банком. (Не секрет, що навколо банків крутиться безліч таких кишенькових фірм і фірмочок.) Викуповують кредит задешево, скажімо, за 12 тис., приходять до автовласника й кажуть: «Плати 55 і сьогодні! Не заплатиш — накрутимо штрафи, пеню, і завтра ти будеш винен вже 100». Тобто в країні штучно створено проблему: за копійки купуються нібито неліквідні пакети. Якщо у боржника залишився хоч 1% боргу — все, він вляпався. Його підчеплять за цей залишок, будь то 100 грн або 10 тис. грн, штучно підвищать суму, а потім почнуть з ним торги, щоб вибити побільше. Тепер візьмемо випадок з книгарнею. Моя клієнтка справно виплачувала кредит і готова була погасити його. Хіба вона винна в тому, що банк розорився? І другий банк розорився ще до процесу передачі боргу державним регулятором? А борг перекупили? Я звертався із запитами до фірми «Райт Партнер» з проханням дати розрахунки — яким чином вони підняли суму боргу втричі? Вони відповіли, що це «інформація з обмеженим доступом».

А тепер найцікавіше. Таємнича компанія «Райт Партнер» взагалі складно виходить на зв'язок. Додзвонитися до них не виходило. За документами, вони винаймають офіс на Печерську, в будівлі корпорації «Укргіпроцукор». Ну ось і з'їздили ми з адвокатом на місце, щоб за всіма правилами вислухати другу сторону конфлікту. Кімната 702, де нібито розташовується компанія, серед білого дня була зачинена. Вивіски на дверях немає. Пройшовшись по сусідніх офісах, я почула від співробітників, що про таку компанію вони навіть не чули. На другому поверсі будівлі, в холі на стіні висить безліч поштових скриньок фірм, які орендують там приміщення. Скриньки з написом «Райт Партнер» серед них не виявилося... Однак адвокатський запит отримали саме за цією адресою.

...Один мій колега, рідкісний, треба сказати, зануда, як вогню боявся будь-яких кредитів. «Ось так візьмеш в борг на три копійки, а тебе розкрутять різними відсотками та штрафами на все, що маєш», — казав він, а я тільки сміялася. Який дикий, думала, адже зараз у цивілізованому світі все вирішується кредитом! Навіщо, наприклад, роками збирати на пристойну квартиру, живучи в халупі, якщо можна провести ці роки в людських умовах, потихеньку виплачуючи іпотеку? Однак тепер я серйозно задумалася: а може, він не такий уже й неправий?

За офіційними даними Мін'юсту, у 2016 році кількість незаконних захоплень майна становила 3000 випадків. 90% з них було рейдерськими захопленнями. Щодня в Україні фіксується понад 20 скарг на рейдерські атаки. І це тільки ті випадки, коли потерпілі зверталися по допомогу до державних органів. Скільки подібних драматичних історій залишається «за бортом» офіційної статистики, можна тільки здогадуватися.

P. S. 6 березня своє слово в цій історії має сказати адміністративний суд першої інстанції. Стороною справи виступає не таємнича компанія «Райт Партнер», а нотаріус, яка незаконно зареєструвала купівлю-продаж приміщення, на продаж якого було накладено заборону на відчуження. 


Помітили помилку?
Виділіть і натисніть Ctrl / Cmd + Enter