Медицина-2019: яка діагностика буде безкоштовною і чому пересадка органів — табу

Безкоштовна діагностика — обіцяють 54 медичні послуги

Ви досі не підписали декларацію із сімейним лікарем чи терапевтом? У вас ще є трошки часу на роздуми. Як обіцяють чиновники, з 1 липня 2019 року українці зможуть скористатися 54 безкоштовними діагностичними та лікувальними послугами за направленням сімейного лікаря, терапевта або педіатра. Для пацієнтів це означає, що не потрібно буде приносити шприци, рукавички, вату — все враховано, кажуть у МОЗ.

Схема така: ви йдете до сімейного лікаря, який в електронній системі (ера папірців нарешті має відійти у небуття) виписує направлення, наприклад, на УЗД, рентген чи аналізи. Якщо таке дослідження, звісно, потрібне. Щоб отримати послуги безкоштовно, ви повинні підписати декларацію з сімейним лікарем або терапевтом (якщо цього ще не зробили). Без направлення доведеться платити з власної кишені.

Які аналізи та обстеження входять до цього списку? Обстеження на поширені хвороби внутрішніх органів, серця, легенів та найбільш розповсюджені онкологічні захворювання у чоловіків та жінок; 12 лабораторних досліджень (креатинін у сироватці крові, С-реактивний білок, глікозильований гемоглобін крові, коагулограма).

Ці аналізи додаються до списку вже існуючих восьми базових, які мають надаватися вашим сімейним лікарем (наприклад, загальний аналіз крові з лейкоцитарною формулою, загальний аналіз сечі, глюкоза крові, загальний холестерин, швидкий тест на тропонін тощо). До списку також увійшли:

• мамографія і п'ять видів рентгену (грудної клітки, хребта, суглобів, трубчатих кісток і приносових пазух);

• ехокардіографія, холтеровський моніторинг ЕКГ і два види тесту для визначення патологій серцево-судинної системи;

• УЗД (шлунково-кишкового тракту, нирок, сечового міхура, артерій ніг, щитоподібної та молочної залоз);

• біопсія під контролем УЗД (щитоподібної залози, лімфатичних вузлів, молочних та передміхурової залоз);

• видалення новоутворень (м’яких тканин і шкіри, у носі, гортані, вухах, наприклад, видалення новоутворень шкіри з гістологічним дослідженням — атерома, ліпома, невус).

Планується, що до безкоштовної діагностики увійдуть також ендоскопічні дослідження та операції одного дня: стравоходу, шлунку, дванадцятипалої і товстої кишки, сечового міхура, трахеї і бронхів (гістероскопія, колоноскопія, езофагогастродуоденоскопія тощо).

У потенційних пацієнтів виникає резонне запитання: чи є ліміт на кількість тих чи інших безкоштовних медичних процедур? У МОЗ обіцяють, що їх число не буде обмежено.

Куди бігти?

По безкоштовну діагностику ви можете звернутися як до комунальних, так і до приватних діагностичних центрів, які підпишуть договір з Національною службою здоров'я (НСЗУ). Наразі приватних клінік, що приєдналися до медреформи, небагато. Більшість вичікує, але багато хто вже прораховує для себе можливість приєднатися до майбутньої програми.

МОЗ підрахувало вартість медичних послуг зі списку за проектом «Безкоштовна діагностика» (платитиме Національна служба здоров'я). Ціни на деякі види аналізів у кілька разів нижчі за ринкові. У комерційних клініках згодні, що вартість далека від ринкової, але водночас вона є економічно обґрунтованою і може бути цікавою приватникам завдяки потоку пацієнтів, що знижує собівартість послуги.

Отже, якщо все вийде, як задумано, то з 1 липня 2019 року шукайте наклейку «Безкоштовна діагностика» на дверях вашої поліклініки. Вона означатиме, що медзаклад приєднався до програми, підписавши договір з НСЗУ. Чи увійде ваше місто або райцентр у програму? Запитайте у свого мера, глави району чи об'єднаної територіальної громади — радять у профільному міністерстві.

«Безкоштовна діагностика» — проект поки що пілотний (розрахований на півроку — з 1 липня по 31 грудня 2019 року). У держбюджеті-2019 на нього передбачено 2 млрд грн. Багато це чи мало? Час покаже. Буде чудово, якщо програма запуститься вчасно і почне працювати. Пілоти для того і проводяться (із застереженням — якщо держава піклується про своїх громадян), щоб тестувати програму, відпрацювати алгоритми, зібрати інформацію для більш точних і ефективних розрахунків. Наприклад, для розробки програми медичних гарантій на 2020 рік.

«Безкоштовна діагностика» ще проходить громадські слухання, тому список доступних безкоштовних медпроцедур може змінюватися. У будь-якому разі раджу уважно стежити за цією темою. В інтересах кожного з нас бути в курсі, на який обсяг безкоштовної медичної допомоги від держави можна розраховувати. Це не тільки заощадить гроші, допоможе поліпшити здоров'я, але іноді може і врятувати життя.

Даєш електронні лікарняні!

В Україні планують створити електронний реєстр листків непрацездатності (лікарняних). Так вирішив уряд у листопаді цього року. Планується, що у 2019 році електронні лікарняні повністю замінять паперові. Що зміниться для пацієнта? Майже нічого. Як і раніше, для отримання лікарняного доведеться йти до лікаря. Передбачається, що лікар витрачатиме менше часу на паперову роботу і зможе зосередитися на здоров'ї пацієнта.

У МОЗ кажуть, що таким чином боротимуться з корупцією. Щорічно в Україні видається до 5,5 млн листків непрацездатності, і, як вважають у міністерстві, частина з них за гроші. Багато лікарів знизують плечима, вважаючи цю проблему сьогодні не головною в українській медицині. До того ж економічна ситуація в країні така, що українці намагаються обійтися без лікарняного і, захворівши, продовжують ходити на роботу.

На думку Юрія Зінчука, сімейного лікаря, члена правління Асоціації сімейних лікарів Києва, якщо корупція в цій сфері й існує, то в поодиноких випадках. «Щодо заповнення електронних форм, думаю, що це тільки ускладнить роботу лікаря. Пацієнтів досить багато, іноді за один прийом доводиться приймати до 40 осіб, тож часу на те, щоб заглядати ще й в електронні реєстри, просто немає», — зазначає лікар і нагадує, що спроби введення електронного реєстру листків непрацездатності вже були.

«І де він, цей реєстр? Електронний реєстр взагалі не можна вважати ідеальним, оскільки завжди існує ймовірність вірусної атаки на базу даних. Потрібно враховувати також і той факт, що в первинній ланці надання медичної допомоги в основному залишилися лікарі глибоко пенсійного віку, більшість яких не вміють працювати на комп’ютері. Потрібно також серйозно замислитися над тим, як захистити персональні дані пацієнта, щоб не вийшло так, що всі претензії з цього приводу будуть пред’являтися, знову-таки, лікареві», — висловлює занепокоєння Зінчук.

Революція скасовується! З 1 січня пересадка органів карається законом

На жаль, те, про що попереджали фахівці в галузі трансплантології, юристи, кричали активісти, — збувається. З 1 січня 2019 року пересадку органів в Україні буде повністю заблоковано. З боєм курантів набуває чинності новий закон про трансплантологію, ухвалений у травні цього року («Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони здоров'я та трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів людини»).

Слідувати букві цього закону просто неможливо. Документ передбачає створення реєстру донорів і реципієнтів, заносити дані в який мають право тільки трансплант-координатори. На жаль, попри встановлені терміни, реєстри МОЗ досі не створено, трансплант-координаторів немає.

Який вихід? Дію закону можна було відстрочити, однак депутати, напевно, дуже поспішали на відпочинок, тож не змогли цього зробити до канікул. Закон, який подавався як революційний, тепер заблокує навіть ті пересадки органів, які проводилися в Україні.

Наймолодшому українцеві, що живе з пересадженим органом, всього лише вісім місяців. Власні нирки у хлопчика не розвинулися, тому з першого дня життя він перебував на діалізі в дитячій лікарні «Охматдит». Останні місяці малюк провів у реанімації. Так сталося, що продовжувати діаліз було неможливо і його життя повисло на волосині. Пересадка нирки була екстреною. І, на щастя, успішною. Донором став тато. Цю унікальну операцію нещодавно провели в Інституті Шалімова.

З 1 січня 2019 року за подібний дивовижний порятунок медикам загрожує кримінальна відповідальність. Не тільки трупна трансплантація, а й родинні пересадки органів, що проводилися до цього в Україні, також будуть поза законом. Реєстрів, у які мають бути внесені і тато, і син, просто не існує (за найоптимістичнішими прогнозами, вони з'являться в березні).

Тобто якщо подібну операцію проведуть наступного року, вона буде трактуватися як порушення встановленого законом порядку трансплантації анатомічних матеріалів людини, за що передбачено кримінальну відповідальність за ст. 143 Кримінального кодексу України.

Чи підуть на такий ризик лікарі заради порятунку життя пацієнта? В Україні трансплантологи і так буквально ходять по лезу бритви. Крок у бік — і до тебе одразу ж приклеїться епітет «чорний». До трансплантології українське суспільство налаштоване насторожено, упереджено, тому тема пересадки органів викликає підвищений соціальний інтерес, особливо до можливих зловживань на її ґрунті.

«Якщо ви уважно ознайомитесь зі змістом закону про трансплантацію органів, то ніяких революційних нововведень в порівнянні з чинним законодавством не знайдете, — каже Олена Бабич, адвокат у медичному праві, член Асоціації адвокатів України. — Так, розширили термінологію, ввели поняття трансплант-координації, перехресного донорства, деталізували процедуру проведення трансплантації, але залишилася презумпція незгоди — те, що більшість людей вважає перепоною для трансплантації в Україні. Хоча статистики кількості відмов родичів та причини цих відмов ніхто надати не може. Розробка і введення Єдиної державної інформаційної системи трансплантології не є новелою, адже відповідно до статті 17 чинного закону така система мала працювати в Україні вже багато років».

Чимало фахівців вважають, що закон, якому аплодували в травні, знищує трансплантацію в Україні. Навіть якби реєстри і було створено. Жодних реальних проблем документ насправді не розв'язує, а створює громіздку корупційну структуру. Адже поки не вирішено питання з обладнанням, будь-який закон — всього лише порожні слова.

У реанімаційних відділеннях бракує приладів, за допомогою яких анестезіологи діагностують смерть мозку. При трупному донорстві це обов'язкова процедура, яка, на жаль, ще не увійшла у стандарт роботи наших лікарів.

Навіщо було ухвалювати подібний закон? Можливо, відповідь криється в тому, що поки в Україні (до речі, на батьківщині трансплантології) не проводяться пересадки органів, дедалі частіше рекламуються іноземні трансплантаційні клініки.