Кандидати в президенти України — 2019: натуралісти

«Ракурс» продовжує вивчати передвиборчі програми кандидатів у президенти України. Раніше ми вже розглянули групи так званих лібералів, темних конячок, дискотеки 90-х і жирних котів. У цій статті зібрані «юні натуралісти».

Насправді не дуже-то і юні ці два аграрії й один лікар. І всі три кандидати своїм прикладом доводять, що простий хлібороб може бути дуже заможною людиною, а простому лікареві-дерматологу до снаги стати землевласником і зводити не лише клініки, а й замки. Успішним людям не гріх і інших повчити, як треба жити, і програми власні скласти. Що ж, розгляньмо ці три історії успіху.

Аркадій Корнацький: вся влада — радам!

65-річного Аркадія Корнацького деякі видання нагородили прізвиськом «аграрний король України». Звучить солідно, але біографія цього кандидата в президенти до того, як він обзавівся власною латифундією на благодатному півдні нашої країни, плутана і викликає чимало запитань.

Народжений в одному з сіл Миколаївщини, син сільського вчителя і колгоспниці в належний час пішов в армію. Інформації, де саме служив Аркадій Корнацький, у відкритих джерелах знайти не вдалося. Взагалі півтора-два десятки років дорослого життя кандидата сповнені чудес. Судіть самі: після демобілізації молодий чоловік прямує просто до Москви і вступає на факультет міжнародного права в Університет дружби народів імені Патріса Лумумби, куди, до речі, «наших», тобто радянських, брали в дуже обмеженій кількості.

Після закінчення університету Лумумби Аркадій Корнацький майже десять років пропрацював юристом у Москві, після чого подався в бізнес. Там же торгував комп'ютерами, потім займався нерухомістю. Нарешті почав створювати агропідприємства. На початку 2000-х Аркадій Корнацький повернувся на Миколаївщину. Він прийшов не на порожнє місце: свою «Агрофірму Корнацьких» заснував ще з кінця 90-х років. Повернувшись додому, кандидат у президенти створив ще кілька фірм, серед яких — будівельна і юридична.

А з 2007 року кандидат почав вибудовувати політичну кар'єру. Спочатку обіймав посаду в. о. заступника голови Миколаївської обласної державної адміністрації, з 2008-го — очолював організацію «Селянський фронт». У 2012-му балотувався в парламент від «Батьківщини», але не пройшов. А у 2014-му все-таки став народним депутатом, але вже від БПП.

Судячи з усього, найбільший компромат на Аркадія Корнацького зібрало видання «Політека». Переповімо коротко по пунктах. У 1999 році Корнацький балотувався в парламент, тільки в російський — від партії Лужкова, яка незабаром влилася в «Єдину Росію». З 1994-го і до свого від'їзду в Україну очолював Торгово-промислову палату Московської області. А главою ТПП Росії був Євген Примаков, який незадовго до цього обіймав посаду... директора Служби зовнішньої розвідки РФ. 

У 2013 році Корнацького звинуватили в тому, що він має російське громадянство. У відповідь той надав копію довідки Генерального консульства РФ в Одесі, в якій сказано, що він відмовився від російського громадянства у 2005 році.

Щодо програми, то великий латифундист починає з гасла «Владу — народу!», що само по собі кумедно. Далі довго розповідається, що влада має належати місцевим радам. Але, на жаль... Злі перефарбовані комуністи не дають народу владу, згорнули (цитата) «демократію, права і свободи людини і громадянина навіть у порівнянні з комуністичним періодом». Тому що «на хвилі кожної народної революції до влади приходили не слуги народу, а його гнобителі».

Далі — кілька сторінок «ура!», «геть!», «даєш!». І ще про тотальну корупцію і зубожіння. Нинішні українські політики «обмануть, обкрадуть і голими по світу пустять — а то і закатують». Ще кандидат пропонує перейменувати нашу країну на УНР — Українську народну республіку.

Потішили тези про «слуг народу» і «зубожіння». Подивимося, як ці торгові марки розкрутять інші кандидати.

Віталій Скоцик: сильні і стандартні

47-річний Віталій Скоцик народився на Поліссі, в одному з сіл Рівненщини. У нього в біографіїї ніяких тобі Москви і Підмосков'я.

Освіту здобув у Києві, в Сільгоспакадемії (дуже хороший і престижний виш, між іншим), за програмою обміну студентами повчився в США. Викладав у тій самій Сільгоспакадемії, перейменованій пізніше на Аграрний університет. Кандидат сільськогосподарських наук. Завідував кафедрою конярства, кіннозаводства, бджільництва та економіки тваринництва знову-таки в Сільгоспакадемії, яка вже називалася Національним університетом біоресурсів і природокористування України. Спеціаліст з менеджменту сільгосппідприємств. Гарна кар'єра.

А тепер перейдімо до політики. У 2009 році Віталій Скоцик вступив до Аграрної партії України, а у 2014-му став її головою.

Однак рік тому Національне агентство з питань протидії корупції поставило кілька неприємних запитань Аграрній партії щодо оформлення фінансової звітності. А вже у вересні минулого року партія висловила недовіру Віталієві Скоцику та звільнила його з посади голови. У президенти він балотувався вже як самовисуванець.

Відкриті джерела шиють Віталієві Скоцику ще один компромат — мовляв, даючи інтерв'ю на телеканалі ZIK, він назвав Революцію гідності «емоціями». Але якраз це, скоріше, свідчить на користь кандидата: все-таки він не боїться висловлювати непопулярні, але вельми тверезі думки.

Тепер про програму. Називається вона «Сильні — разом!», а далі можна особливо не вчитуватися. Ми переживаємо важкі часи, економіка в катастрофічному стані, я (ім'ярек) знаю, що потрібно зробити, щоби побудувати на смітнику Нью-Васюки, і бла-бла-бла. Все як у багатьох.

Пройдімося по родзинках. Наприклад, пункт про фінансування науки. Доктору наук це близько. Фінансування прикладної і теоретичної науки, на думку кандидата Скоцика, має «вирости в рази». Тому що вчений — це так само круто, як і політик. Але автор програми не пише про фінансування університетами фундаментальних досліджень, фінансування корпораціями прикладних досліджень — словом, про те, як наука фінансується в усьому цивілізованому світі. 

Соціалка — дитячий садок і популістські гасла. Все це приправлено боротьбою з олігархами, корупцією та іншими абсолютно порожніми і безглуздими заявами.

І — так, знову про «роль громад». Один з успішних проектів останніх чотирьох років — децентралізація — успішно використовується кандидатами як «те, що я зроблю!». Звичайно. Воно вже на повну силу робиться.

Ольга Богомолець: На хвилі двох революцій

Лікар — теж певним чином натураліст. Дівчинка з медичної сім'ї, вчилася в медінституті імені свого прадіда... Ну гаразд, припустімо, вона хороший лікар, як і її прадід. І навіть широко освічений лікар — навчалася в США, пізніше отримала другу освіту практичного психолога, доктор медичних наук.

У 2003 році в Національному медичному університеті отримала ступінь доктора медичних наук за спеціальністю «Шкірні та венеричні хвороби», а потім заснувала власну клініку дерматології та косметології.

Крутий зліт Ольги Богомолець почався з грудня 2004-го, коли вона стала особистим лікарем Віктора Ющенка і пробула ним майже рік. Спочатку (з 2005 по 2008) вона була депутатом Київради від «Нашої України». Нагадаємо, у 2006 році мером Києва став Леонід Черновецький, а Ольга Богомолець міцно подружилася з його «молодою командою» і навіть стала кумою відомої Ірени Кільчицької, курувала в Києві питання охорони здоров'я. Вдалий вибір для власника приватної клініки.

У 2013‒2014 роках Ольга Богомолець активно брала участь у Революції гідності, була одним з організаторів Євромайдану. До речі, у 2014-му вона вже балотувалася в президенти і набрала майже 2% голосів, що для новачка у великій політиці — дуже хороший результат. У президенти вона не пройшла, але натомість увійшла до парламенту від БПП і зараз очолює парламентський комітет з питань охорони здоров'я (сильно не любить в. о. міністра охорони здоров'я Уляну Супрун і воює проти її медреформи).

Що ж стосується скандалів, то найгучніший, мабуть, стався п'ять з половиною років тому, і пов'язаний він із замком «Радомисль» у Житомирській області. Ольга Богомолець викупила напівзруйновану будівлю паперової фабрики XVII століття з прилеглою територією, відновила її і влаштувала там історико-культурний комплекс і музей ікон. Справа богоугодна. (Кандидат у президенти, додамо, володіє одним з найбільших зібрань ікон і земельними ділянками у п'ять з гаком гектарів, не рахуючи нерухомості.)

Але тут місцевий активіст подав на Ольгу Богомолець в суд за те, що вона відгородила частину річки, і тепер місцеві мешканці змушені платити за прохід. Історія ця дуже каламутна. Місцеве видання «Журнал Житомира» цитує Ольгу Богомолець, яка стверджувала, що у активіста є «абсолютно чітка мета, і я її можу озвучити: потерпілий відкрито вимагає гроші за те, щоб він відчепився від замку «Радомисль». Це практика не по одному об'єкту — це звичайний місцевий рейдер, який наїжджає і вимагає гроші». Як не сумно визнавати, але у нас справді сформувався цілий клан «професійних активістів», які доволі непогано заробляють на подібних справах.

А чому активіста названо потерпілим? Та тому що в день, коли мало відбутися засідання районного суду, його жорстоко побили біля власного будинку.

Однак залишимо осторонь ці детективні історії, перейдімо до програми. До речі, Ольга Богомолець — вельми відомий бард і навіть випустила два альбоми власних пісень. Може, тому в її програмі багато лірики і зовсім мало конкретики?

І просто відразу, з перших абзаців впадає в очі подвійна гра. Ось, наприклад, Ольга Богомолець пише: «П’ять років поспіль люди слухають порожні обіцянки і розповіді про перемоги та досягнення. Насправді ж за цей час ми впритул підійшли до краю соціально-економічної та демографічної прірви». Тобто нібито передбачається, що вона за «людей» проти «поганої влади». Але ще раз нагадаємо, що кандидат Богомолець — а) депутат парламенту від БПП; б) глава одного з парламентських комітетів; в) радник президента. Погана влада, кажете? Ну-ну.

Як лікар вона каже, що збирається боротися за збереження життя і здоров'я і розбудову в Україні ефективної системи охорони здоров'я та соціального захисту. Лаючи «черговий пакет реформ», вона каже, що фундаментом держави стане «ідеологія соціально-ліберального  розвитку, де держава жорстко контролює і фінансує освіту, охорону здоров’я, безпеку і податки», а економіка розвивається вільно.

Що ж, декларування соціальних гарантій — звучить непогано. Особливо докладно розписана медична частина програми: в ній є і обов'язкове державне медичне страхування для кожного, профілактичні огляди дітей і військових, медичний супровід пенсіонерів, мобільний медичний супровід мешканців сіл, і багато інших речей, які звучать цікаво, аж до підтримки медичного туризму в Україну.

Щодо соціальних гарантій, то кандидат Богомолець вимагає невідкладно провести перепис населення і на підставі зібраних даних розрахувати адресні соціальні виплати.

Загалом у програмі описуються дуже райдужні перспективи, які кожен з нас і так непогано себе уявляє. Зупинюся лише на деяких цікавих речах. Наприклад, мораторій на підвищення тарифів: чи має право президент його накладати? Та й узагалі, тарифи — це основний передвиборчий аргумент так званих опозиційних сил, тож у тарифному питанні Ольга Богомолець солідарна, наприклад, з Юрієм Бойком.

Ще з цікавого — продовжити мораторій на продаж сільськогосподарських земель (тут кандидат солідарна з іншим кандидатом — Юрієм Тимошенком).

Зняти мораторій і організувати повноцінний ринок землі — це, між іншим, одна з рекомендацій Міжнародного валютного фонду. І до речі, 22 серпня минулого року набуло чинності рішення Європейського суду з прав людини (справа «Зеленчук і Цицюра проти України»), згідно з яким мораторій на продаж земель сільгосппризначення порушує права людини.

Але, по-перше, соцопитування показують, що у нас дві третини населення «проти продажу землі», а значить, така заява «сподобається простому народу». По-друге, земля, скуповувана кандидатом Богомолець, сільськогосподарською не є. Ну а якщо ще додатково дописати у програмі «гарантувати справедливі умови для розвитку фермерства, садівництва і сільського господарства», то взагалі виходить краса.

Ну і корупція у програмі є: «Корупціонерам — дієвий антикорупційний суд, справедливе покарання і нові в’язниці». А олігархам — «політичну кастрацію (?!), соціальну ізоляцію і справедливий податок на розкіш».

І тоді у нас буде справедлива країна (саме таке завдання прописано у програмі) і кожен українець перебуватиме у благості.