Україна звітує ООН про права людини

24 жовтня 2012 року відбудеться засідання Ради ООН з прав людини, на якому розглядатимуть ситуацію з правами людини в Україні.

Цього дня в рамках Універсального періодичного огляду досліджуватиметься питання, як Україна дотримується міжнародних стандартів у цій царині. Після завершення огляду українська влада одержить рекомендації з урахуванням інформації, наданої під час підготовки періодичного огляду. Держави, що проходять цю процедуру, беруть на себе зобов’язання імплементувати рекомендації у законодавство.

Знайомлячись із текстом офіційного звіту України, підготовленого для Ради ООН, мимоволі перефразовуєш відомий вислів про статистику в такий спосіб: є брехня, є нахабна брехня, а ще є урядовий звіт про права людини.

Що характерно, в правому верхньому кутку документа, де йдеться про мову, якою його викладено, написано так — Original: Russian. Годі й казати, справді оригінально. Хоча, може, так воно і краще. А то з тими перекладами часом буває, як із відомим листом за підписом заступника генпрокурора Р. Кузьміна, де замість пафосного звернення, яке не можна читати без сліз, вийшла явка з повинною: We have closed the possibility to obtain important evidence about the murders in Ukraine. (Ми закрили можливість отримати важливий доказ про вбивства в Україні). Згодом, після публікації, англійський текст підрихтували, але враження від тієї «відвертості» залишилося.

Втім, це стосується, так би мовити, форми. А щодо суті офіційного звіту про права людини в Україні, то доцільно вивчати цей документ, не лише зіставляючи з особистим життєвим досвідом у нашій країні, а і з узагальненнями правозахисників. Авторитетні українські правозахисні організації також подали ООН докладний звіт про стан справ. Так от, складається враження, що йдеться у тих звітах — урядовому й альтернативному — про дві різні країни. Причому офіційний звіт є переліком правильних і гарних слів, які мають небагато спільного з реальною дійсністю. Кілька порівнянь.

Щодо доступу до правосуддя і незалежності судової системи.

Офіційний звіт (мовою оригіналу): «В 2010 году принят Закон Украины „О судоустройстве и статусе судей“, который комплексно реформировал судебную систему в соответствии с европейскими стандартами, а также решил ряд проблем и недостатков. Большинство новелл этого Закона направлены на обеспечение независимости судей и призваны способствовать предупреждению и уменьшению уровня коррупции в судебной системе».

Правозахисники: «Ситуація з дотриманням права на справедливий суд стрімко погіршується в останні роки. Судова реформа не призвела до поліпшення ситуації. Більше того, внаслідок реформи посилилися політизація правосуддя та залежність суддів від політиків.

У висновку Венеціанської комісії Ради Європи щодо закону про судоустрій і статус суддів, попри позитивну оцінку певних аспектів, міститься понад 30 серйозних зауважень і рекомендацій про зміну цього закону. Така диспропорція у висновку свідчить про більш негативну, ніж позитивну оцінку цих змін».

Офіційний звіт: «Новый механизм отбора судей построен на принципах конкурсности и прозрачности, предусматривает обязательность прохождения кандидатами на должность судьи специальной подготовки и сдачи по ее результатам квалификационного экзамена (путем анонимного тестирования), а также проведение по ним специальной проверки соответствия их установленным требованиям к кандидату на должность судьи».

Анонсований новий механізм працює за загальновідомими старими принципами, через це і висновок правозахисників невтішний: «Якість добору суддів не покращилась».

Офіційний звіт: «...почти вдвое сократились сроки рассмотрения дел в апелляционной и кассационной инстанциях.

Во всех судах общей юрисдикции внедрена автоматизированная система документооборота и распределения дел. Благодаря новым правилам председатели судов лишены возможности каким-либо способом влиять на материально-техническое обеспечение судей соответствующего суда, а также любых процессуальных рычагов влияния на рассмотрение дела».

Правозахисники: «Драматично погіршується ситуація з тривалістю судових процесів понад розумні строки та зростанням навантаження на одного суддю. Не вирішеними проблемами залишаються: масове невиконання судових рішень (близько 70 %), проблема фінансової та адміністративної залежності судів, перевантаженість судів і недостатня прозорість їхньої діяльності, неналежний рівень кваліфікації значної частини судового корпусу та малоефективність системи професійної відповідальності суддів, високий рівень корупції суддів.

Закон надає надзвичайно широкі повноваження Вищій раді юстиції (ВРЮ) щодо проведення дисциплінарного провадження проти суддів. Значно розширено повноваження ВРЮ щодо звільнення суддів з посади, зокрема, за порушення присяги —надзвичайно нечітко визначеної підстави, що фактично дозволяє звільнити будь-якого неугодного суддю... Тиск на суддів з боку прокуратури через Вищу раду юстиції набув масового і системного характеру».

Такий от плюралізм у контексті права людини на справедливий суд. Про те, як захищені в нашій державі інші права людини, читайте в наступних публікаціях.