Слідом за коронавірусом: чи варто українцям боятися бубонної чуми?

На початку липня 2020 року, в умовах глобальної пандемії коронавірусу, органи охорони здоров'я в Китаї були змушені розіслати оповіщення громадськості про можливий спалах бубонної чуми. Після того як пастух у віддаленому китайському районі захворів на цю хворобу, полювання на гризунів, які є потенційними переносниками чуми, було суворо заборонено.

Бубонна чума — смертельна бактеріальна інфекція, викликана чумною паличкою Yersinia pestis. У XIV столітті, до того, як лікування стало доступним, вона вбила 50 млн осіб у Європі, через що її називали «чорна смерть». Але в наш час ця хвороба рідко вражає від однієї до 17 осіб на рік у розвинених країнах, таких, як США. Щорічно фіксується кілька сотень випадків захворювання в Демократичній Республіці Конго, Перу і на Мадагаскарі.

Бубонна чума досі є смертельною, якщо її не лікувати, тому важливо негайно звернутися по медичну допомогу, якщо ви підозрюєте її у себе. Ось що потрібно про це знати.

Як можна заразитися бубонною чумою в наші дні?

Випадок з китайським пастухом не перший цього року. У листопаді 2019 року у двох осіб з Внутрішньої Монголії були діагностовані випадки чуми. Ця хвороба зустрічається і в інших країнах. У 2014 році на острові Мадагаскар стався спалах чуми, внаслідок якого загинула 71 особа, а потім у 2017 році — 221 особа.

Бубонна чума має страшну історію, але існує досить невеликий ризик того, що вона стане глобальною загрозою людству в майбутньому, каже Майкл Хед, доктор філософії, старший науковий співробітник у галузі глобальної охорони здоров'я в Університеті Саутгемптона. «Щорічно у всьому світі фіксується кілька сотень випадків чуми, тому саме захворювання є порівняно рідкісним», — зазначає він.

Бубонна чума зустрічається переважно в Африці, Азії і Південній Америці. Країни з найбільшою кількістю випадків захворювання — Демократична Республіка Конго, Перу і Мадагаскар. Є також епізодичні випадки на заході Сполучених Штатів, переважно у двох областях: у південно-західному регіоні і на північному заході — в Каліфорнії і Орегоні.

Одна з причин, з якої бубонна чума не лютує повсюдно, полягає в тому, що вона рідко передається від людини до людини. Такі випадки є поодинокими, хоча теоретично чумна паличка може передаватися між людьми через кашель. Однак найпоширеніший спосіб зараження — це укус блохи або тварини.

Як бубонна чума впливає на організм?

Бубонна чума вражає лімфатичні вузли по всьому тілу. Це скупчення імунних клітин, призначені для боротьби з мікробами, що вторгаються в організм.

Коли чумні бактерії потрапляють у лімфатичну систему, вони розмножуються всередині найближчого лімфатичного вузла. Це може викликати набрякання, лімфатичні вузли при натисканні стають болючими. Найчастіше такі ділянки розташовуються в паху, шиї або пахвах. Якщо вчасно не почати лікування, інфекція пошириться по всьому тілу.

Окрім опухлих лімфатичних вузлів, що іноді досягають розмірів курячого яйця, іншими симптомами бубонної чуми можуть бути:

• лихоманка, яка з'являється раптово;

• озноб;

• головний біль;

• слабкість;

• нудота і блювота.

Тож не помітити у себе таку серйозну хворобу, як бубонна чума, практично неможливо, впевнені медики.

Після зараження симптоми бубонної чуми проявляються протягом одного-семи днів. Стан зазвичай стрімко погіршується, тому важливо негайно звернутися по медичну допомогу.

Інші форми чуми

Залежно від того, де в організмі локалізуються бактерії Yersinia pestis, можуть розвинутися дві додаткові форми чуми:

1. Пневмонічна чума виникає, коли чумна паличка поширюється на легені. Цей стан є надзвичайно небезпечним: якщо не почати екстрене лікування антибіотиками, людина може померти протягом 18‒24 годин.

2. Сепсис чуми викликаний чумною паличкою, що розповсюджується через кровотік. Ця форма чуми викликає дуже тривожні симптоми: шкіра чорніє, починається процес некрозу тканин — особливо на носі, пальцях рук і ніг. Можлива кровотеча з рота, носа або ануса.

Лікування і профілактика бубонної чуми

Якщо ви побували в місцях, де потенційно могли заразитися бубонною чумою, або контактували із зараженою твариною, за перших ознак погіршення стану треба негайно звернутися до медиків. Для діагностики лікар відправить вас на аналіз крові, а також слизу або гною з опухлих лімфатичних вузлів на наявність бактерій Y. pestis.

У разі позитивного результату тесту негайне лікування є життєво необхідним. За відсутності лікування смертність від бубонної чуми становить близько 50%. З антибіотиками рівень смертності знижується приблизно до 11%. Також може знадобитися внутрішньовенне введення рідини і кисню.

Якщо ви подорожуєте в регіон з більш високим ризиком зараження бубонною чумою, є сенс вжити запобіжних заходів проти укусів бліх. Вдягайте сорочки і штани з довгими рукавами, використовуйте спрей від комах на основі DEET. Також бажано триматися якнайдалі від будь-яких тварин, які можуть мати бліх.

Чи варто боятися чуми українцям?

В Україні останній випадок захворювання на бубонну чуму був зафіксований майже сто років тому, в Одеській області — регіоні з жарким кліматом і степовою місцевістю, багатому на диких гризунів. Однак відтоді степи в більшості були оброблені під поля, а з гризунами ведеться боротьба як із сільськогосподарськими шкідниками. Крім того, в Одеській області діє єдина в Україні після окупації Криму Росією так звана протичумна станція, діяльність якої спрямована на виявлення тварин з ознаками чуми та інших смертельно небезпечних захворювань.

Теоретично, завезти бубонну чуму в Україну могли б люди або тварини, які прибувають з країн, де зустрічається це захворювання. Але низький ступінь передання хвороби від людини до людини практично зводить таку небезпеку до нуля. Заголовки у ЗМІ, які передвіщають Україні слідом за пандемією коронавірусу епідемію чуми, — не більш ніж спроби привернути увагу.

Проте якщо в Україну випадково завезуть бубонну чуму, боротися з нею нашим лікарям доведеться практично голими руками: «польового» досвіду лікування такого захворювання у наших медиків, на щастя чи на жаль, немає.

Більшість людей мають дуже низький ризик зараження бубонною чумою. ВООЗ радить уникати контакту з живими або мертвими гризунами, щоб не допустити зараження.