Нові умови для розвитку цифрової економіки: привілеї та монополізм

2 листопада 2020 року група народних депутатів внесла до ВРУ два законопроєкти — про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні (№4303) та про внесення змін до кримінального законодавства щодо особливого порядку здійснення розслідування кримінальних правопорушень з метою забезпечення належних умов для розвитку цифрової економіки (№4305). Преамбула першого та назва другого вказують на те, що обидва вони покликані здійснювати правове регулювання цифрової економіки в Україні та створити особливі умови для розвитку цієї галузі, як зазначено в ч. 1 ст. 5 законопроєкту №4303, на період не менш як 15 років з моменту набрання чинності цим законом.

Цифрова економіка: особливий режим не для всіх

Законопроєкт №4303 декларує мету створити правові основи для розвитку цифрової економіки в Україні. На цій підставі він втручається майже в усі сфери правового регулювання — запропоновано зміни до Цивільного кодексу, Кодексу законів про працю, Господарського кодексу, Кодексу з процедур банкрутства, законів «Про адміністративні послуги», «Про авторське право і суміжні права», «Про оплату праці» та інших — загалом до 26 чинних кодексів та законів. Згадані зміни приводять до встановлення особливого режиму забезпечення діяльності резидентів «Дія Сіті» — виключні умови забезпечення захисту від конкуренції, особливий режим захисту трудових прав та прав роботодавця тощо.

В окремій частині запропоновані положення вступають в колізію з нормами чинного законодавства. Для прикладу, п. 5 ст. 40 Кодексу законів про працю закріплює за роботодавцем право звільнити за власною ініціативою працівника у разі його нез’явлення на роботі протягом більш як чотирьох місяців внаслідок тимчасової непрацездатності. Законопроєкт №4303 встановлює, що контракт із гіг-працівником може бути розірваний з ініціативи роботодавця, якщо тимчасова непрацездатність працівника триває понад один місяць. Останнє є значним звуженням прав людини і суперечить ч. 3 ст. 22 Конституції, де встановлено, що під час ухвалення нових законів або при внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Водночас таке втручання в усі системи правового регулювання згубно впливає на їх функціонування. Кожне нове виключення «ламає» систему, і потрібні ресурси та час, щоб перелаштувати підзаконну нормативну базу та налагодити процеси забезпечення права. Імплементація винятків у систему загальних правил (всі рівні перед законом) має руйнівний вплив — чим більше винятків, тим менш система є дієздатною, тим складніші процеси її життєзабезпечення і тим більше ресурсів вона потребує для свого підтримання. Це призводить до сповільнення роботи органів виконавчої та судової влади та збільшення кількості працівників, необхідних для забезпечення цих процесів.

Вже згадані умови запобігання конкуренції в діяльності резидентів «Дія Сіті» (ч. 4 ст. 39 законопроєкту №4303) дозволяють укладати договори про утримання від вчинення конкурентних дій таким чином, що на період не менш як один рік працівник або гіг-працівник буде зобов’язаний утримуватися від усіх або окремих, визначених законом та договором, конкурентних дій. З огляду на особливості здійснення діяльності окремими працівниками це означатиме повний або частковий локдаун.

Таким чином, у резидентів «Дія Сіті» з'явиться можливість монополізувати ринок послуг довкола цифрової галузі економіки: або підрядник/працівник/гіг-працівник працює так, як встановлює резидент, і виконує обмеження, передбачені контрактом та договорами, зокрема договором про утримання від конкурентних дій, або не працює взагалі. Для багатьох маленьких фірм та ФОПів це стане крахом підприємницької діяльності у сфері IT, оскільки вони не зможуть отримати статус резидента і вимушені будуть працювати як підрядники або наймані працівники. Відповідно, особливості правового режиму «Дія Сіті» обійдуть їх стороною і вони не зможуть скористатися його можливостями.

Безпідставно особливі і майже недоторканні резиденти

Резиденти «Дія Сіті» згідно з нормами законопроєкту №4303 — це юридичні особи, які відповідають вимогам його статей 4, 6 та 7. Ключове поняття в цьому випадку — юридичні особи, які здійснюють виключно один або кілька визначених законом видів діяльності. Проте законопроєкт №4305, який пропонує зміни до ст. 480 Кримінального процесуального кодексу (КПК), виводить резидентів «Дія Сіті» на один рівень із народними депутатами та депутатами місцевих рад, суддями, адвокатами, генеральним прокурором, директором і працівниками НАБУ та іншими особами, щодо яких застосовується особливий порядок кримінального провадження (ч. 1 ст. 480 КПК). Йдеться про осіб, які за посадою займають особливо важливе становище і, відповідно, повинні мати високі гарантії незалежності своєї професійної діяльності.

Особи, перелічені у ч. 1 ст. 480 КПК, водночас є суб’єктами, на яких поширюється дія закону «Про запобігання корупції». Вони беруть участь у забезпеченні функціонування важливих інститутів державної влади, антикорупційних механізмів та механізмів захисту прав людини. Отже, за їхньою діяльністю здійснюється державний та громадський контроль, інформація про їхню діяльність є загальнодоступною. Кількість таких осіб є обмеженою та релевантною до їх значення для суспільства.

Інша ситуація з резидентами «Дія Сіті». Преамбула до законопроєкту №4303 констатує непересічне значення цифрової економіки для України, однак жодним чином не обґрунтовує виокремлення певної когорти юридичних осіб (які провадять діяльність у цій галузі) з-поміж інших юридичних осіб, які зареєстровані згідно з вимогами українського законодавства та здійснюють економічну діяльність в Україні. Невизначеність статусу резидента «Дія Сіті» для економіки та політики випливає з положень законопроєкту №4303, а приналежність резидентів до сектора економіки різко контрастує із тим, що особи, перелічені у чинній ч. 1 ст. 480 КПК, виконують функції держави або місцевого самоврядування. Враховуючи правовий статус резидента «Дія Сіті» — юридична особа — та невизначеність поняття «статус резидента «Дія Сіті», неможливо чітко встановити, яка кількість осіб підпадатиме під дію змін, що запропоновані законопроєктом №4305 до ст. 480 КПК.

Таким чином, суб’єкт законодавчої ініціативи пропонує запровадити особливий порядок кримінального провадження щодо резидентів «Дія Сіті» без належного для цього обґрунтування та за відсутності виняткових обставин, які уможливлюють такий порядок. Роль окремого резидента «Дія Сіті», одного з невизначеної кількості таких самих резидентів, не є особливою та незамінною для економіки України. Тоді як роль судді для забезпечення правосуддя, або директора та працівників НАБУ для здійснення досудового слідства, або народних депутатів для забезпечення функціонування законодавчої гілки влади достатньо обґрунтована і є виключно важливою. Таким чином, статус резидента «Дія Сіті» та осіб, вказаних у ч. 2 ст. 480 КПК, є неспівмірним, що є вагомим аргументом проти поширення на резидентів дії ст. 480 КПК.

Також законопроєкт №4305 визначає умови особливого порядку здійснення кримінального провадження щодо резидентів «Дія Сіті» — встановлює обмеження щодо часу проведення експертизи наявності у вилученому майні електронних доказів (протягом трьох днів), запроваджує особливий порядок виклику до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду та окрему процедуру здійснення тимчасового доступу до речей та документів, вводить обмеження щодо вилучення обладнання та матеріальних носіїв інформації та накладення арешту на майно резидента.

Ці нововведення суттєво ускладнять процес досудового розслідування, оскільки видозмінюють встановлені процедури та порядки для вказаних видів слідчих розшукових дій, якщо вони проводитимуться щодо резидентів «Дія Сіті». Висока технологічність цифрової галузі і застосування засобів логічного та програмного захисту призведуть до того, що пропоновані умови за допомогою матеріально-технічної бази органів досудового розслідування буде виконати вкрай складно. Водночас законопроєкт містить умови оціночного характеру — «наявна можливість зробити копії», «значне обмеження господарської діяльності» тощо, — які відкривають можливість маніпулювати нормами законодавства на користь резидента «Дія Сіті» і заподіють шкоду інтересам слідства.

Наприклад, законопроєкт №4305 пропонує доповнити ч. 2 ст. 171 КПК пунктом 5, відповідно до якого клопотання слідчого, прокурора про арешт майна резидента повинно містити «відомості, які підтверджують неможливість здійснити копію електронних доказів, які зберігаються (розміщуються) чи можуть зберігатися (розміщуватися) в обладнанні, матеріальному носії інформації, що належить резиденту «Дія Сіті». Вказана вимога призведе до значного збільшення обсягу законної дискреції слідчого судді під час вирішення питання про надання дозволу на арешт майна.

Суб’єкт законодавчої ініціативи пропонує встановити виключне право клопотати про проведення слідчих розшукових дій щодо резидента «Дія Сіті» для прокурора не нижче за рівень керівника обласної прокуратури, керівника прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, керівника Київської міської прокуратури або особи, яка виконує його обов’язки, або слідчого за погодженням з вказаними особами. Це значно обмежує коло осіб, що наділені повноваженнями організовувати та проводити досудове розслідування, які можуть вчиняти процесуальні та слідчі дії щодо резидентів. Це також збільшує витрати часу на подання клопотання та отримання відповідного дозволу у слідчого судді.

Зміни до ст. 214 КПК встановлюють окремий порядок внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення резидентом «Дія Сіті» до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР): слідчий та прокурор зобов’язані насамперед перевірити належність юридичної особи до числа резидентів через відповідний реєстр. Якщо така інформація підтверджується, слідчий або прокурор зобов’язані повідомити про цей факт прокурора не нижче рівня керівника обласної прокуратури, керівника прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, керівника Київської міської прокуратури або особу, яка виконує його обов’язки. Відповідно, відомості до ЄРДР вносяться лише цими особами. Кримінальне провадження щодо резидента здійснюється окремо, але одночасно із відповідним кримінальним провадженням.

Враховуючи особливості проведення досудового розслідування щодо резидентів «Дія Сіті», внаслідок яких процес розслідування суттєво сповільнюється, а також вимогу щодо одночасного здійснення кримінальних проваджень щодо резидента та за фактом відповідного правопорушення, виникає ситуація, за якої досудове розслідування конкретного кримінального правопорушення (у якому одночасно здійснюється паралельне провадження щодо резидента) буде уповільнюватися. Це може бути використане для приховування слідів злочинної діяльності та уникнення відповідальності за вчинення цих правопорушень.

Законопроєктом №4305 також пропонується доповнити Кримінальний кодекс статтею 365-1, яка встановлює відповідальність за перевищення працівником правоохоронного органу влади або службових повноважень щодо резидента «Дія Сіті», тобто вчинення дій з проведення досудового розслідування щодо резидента «Дія Сіті» за завідомо недостовірними для нього обставинами. Перспектива доказування факту завідомої недостовірності будь-якої інформації в кримінальному процесі невисока, оскільки це суб’єктивний фактор, який визначається тим, що саме вважає конкретна людина достовірним джерелом інформації, і в який момент настає завідоме знання про той чи інший факт.

Таким чином, законопроєкт №4305 обмежує коло працівників правоохоронних органів, які можуть ініціювати та здійснювати досудове розслідування щодо резидента «Дія Сіті», і водночас залишає для них можливість імітувати слідчо-розшукову діяльність без загрози реального покарання за неефективну роботу шляхом внесення до КК норми про непрацюючий запобіжник від перевищення повноважень.

Резервуар для бюджетних коштів

Пункт 2 ч. 2 ст. 6 законопроєкту №4303 визначає, що резидентом «Дія Сіті» не може бути юридична особа, акціонером (учасником) якої є держава, територіальна громада, державне або комунальне підприємство чи юридична особа, та у статутному капіталі якої 25 і більше відсотків прямо або опосередковано належить державі або територіальній громаді. Таким чином, до 25% статутного капіталу резидента «Дія Сіті» може належати державі або територіальній громаді. Це означає, що в цих межах юридична особа резидента може бути підконтрольна державі або територіальній громаді, а вартість її активів під час продажу встановлюється на рівні ринкової вартості. Окрім того, ці «до 25% статутного капіталу» можуть бути використані для реалізації схем з виведення коштів з бюджету з використанням механізмів додаткової емісії грошових коштів. Законопроєкт закладає основу для входження держави в статутний капітал будь-якого резидента «Дія Сіті», що може призвести до:

• контролю та безпосереднього впливу на ведення господарської діяльності резидентами;

• виведення бюджетних коштів з державного сектора економіки, що розміщені в статутному капіталі резидента, через цілеспрямовані дії уповноваженого органу.

Згідно зі ст. 11 законопроєкту №4303, рішення про втрату статусу резидента «Дія Сіті» приймає уповноважений орган, а серед підстав для його втрати є надання завідомо недостовірної інформації для отримання статусу резидента. Оскільки поняття завідомо недостовірної інформації є оціночним і складно встановити факт того, чи дійсно суб’єкту було наперед відомо про існування тих чи інших фактів, ця підстава може бути використана для виведення юридичної особи зі статусу резидентів «Дія Сіті» за рішенням уповноваженого органу. Отже, бюджетні кошти, які через статутний капітал резидента «Дія Сіті» спрямовувалися на розвиток цифрової економіки, змінять своє «цільове призначення».

Трюк з криптоактивами

Віртуальні активи, або криптоактиви, суттєво відрізняються від традиційних. Найкраще цю відмінність видно в розрізі здійснення Центральним банком монетарної політики — управління грошовими масами та контролю за обсягом грошей. Для потреб економіки Центральний банк може реалізувати або скуповувати облігації і в такий спосіб впливати на зменшення або, відповідно, збільшення попиту на цінні папери. Якщо відсоткова ставка на цінні папери дуже низька або наближається до нульової позначки, то штучно її зменшити для пожвавлення попиту на цінні папери вже неможливо, оскільки в такому випадку за них доведеться доплачувати покупцям. За таких умов Центральний банк може вдатися до політики кількісного пом’якшення і скуповувати активи під невизначену відсоткову ставку з одночасною емісією грошової маси. За правильних розрахунків суми емісії та цільового спрямування емітованих коштів економіка країни отримує належне стимулювання.

Криптоактиви не можуть бути інструментом монетарної політики Центральних банків жодної країни, оскільки збільшення їхньої кількості відбувається шляхом проведення низки цифрових операцій на основі Proof-of-Work (майнінгу) або створення нових блоків у блокчейні на основі Proof-of-Stake (форжинг), або у формі продажу фіксованої кількості одиниць криптовалют (ICO). Форми емісії криптовалют залежать від того, який інструмент захисту хеша був обраний розробником. На відміну від традиційних грошей, криптовалюти не мають матеріального вираження, хоча на позначення окремих з них, наприклад, біткоїна, випускаються монети. Втім, більшість криптовалют — віртуальні і є цифровим записом інформації. Відтак процеси їх емісії, обміну та продажу відбуваються онлайн на спеціалізованих веб-платформах і є абсолютно незалежними від монетарної політики держави.

Очевидно, що на рівні держави Україна не зможе впливати і тим більше контролювати процеси емісії будь-якої криптовалюти, навіть такої, розробником якої би був, якби міг звичайно, якийсь інститут державної влади. Ці процеси за своєю природою є цифровими і виключають політику.

Однак законопроєкт №4303 «винаходить» інший спосіб контролювати обіг та використання криптовалют в Україні. Пункт 11 ч. 2 ст. 6 цього законопроєкту визначає, що уповноважений орган встановлює кваліфікаційні вимоги до юридичних осіб, що надають послуги, пов’язані з обігом криптоактивів. Ця ж норма ніби між іншим залишає регулювання обігу криптоактивів на розсуд уповноваженого органу, оскільки такі вимоги може бути «не встановлено». Отже, якщо не можна впливати на обсяг криптовалют на фінансовому ринку України, можна впливати на тих суб’єктів господарської діяльності, які здійснюють послуги, пов’язані із цим видом активів.

Ситуація має ще й інший вимір. В Україні досі не запроваджено правовий режим обігу криптоактивів, хоча проєкт закону про віртуальні активи був внесений на розгляд Верховної Ради України за №3637 ще в червні 2020 року. Законопроєкти №4303 та №4305 також не запроваджують цей режим, але передбачають повноваження окремого органу впливати на реалізацію процесів, пов’язаних з обігом віртуальних активів. Очевидно, що у разі набуття чинності законопроєктами №3637 та №4303 можливим є виникнення колізій між конкретними нормами, які регулюють це питання. Доки не буде встановлено правовий режим криптоактивів, ані їхні власники не будуть повною мірою захищені законодавством, ані суб’єкти господарської діяльності, пов’язаної з обігом таких активів, не зможуть забезпечувати гідний рівень послуг, пов’язаних з їх обігом. В такому випадку вказані суб’єкти діятимуть на свій страх і ризик, не здійснюватиметься контроль якості надання послуг, а споживачі цих послуг не будуть захищені, як того вимагає ч. 3 ст. 42 Конституції України.

Профспілка цифровиків

Ст. 15 законопроєкту №4303 дозволяє резидентам «Дія Сіті» створити єдину для них можливу організацію самоврядування — Організацію резидентів «Дія Сіті». Організація покликана захищати права та інтереси резидентів, просувати правовий режим «Дія Сіті» та сприяти розбудові цифрової галузі економіки. Будь-який резидент має право вступити до Організації, а її членами можуть бути тільки резиденти. Ст. 17 описує порядок набуття членства в Організації: «Резидент «Дія Сіті» вступає в договір приєднання з Організацією резидентів «Дія Сіті» (договір про членство) протягом 30 днів з дня набуття статусу резидента «Дія Сіті». Якщо на момент набуття статусу резидента «Дія Сіті» Організація резидентів «Дія Сіті» не створена, резидент «Дія Сіті» зобов’язаний вступити в договір про членство протягом 60 днів з дня її створення». З цього випливає, що договір приєднання до Організації та сплата членських внесків є обов’язковим наслідком набуття статусу резидента. Також законопроєкт не визначає умов виходу з Організації, що може означати тільки те, що вихід можливий лише внаслідок втрати статусу резидента.

Ці положення законопроєкту №4303 суперечать положенням ст. 36 Конституції, яка проголошує право на свободу об'єднання у громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів. Винятки для цього положення можуть встановлюватися законом тільки для захисту національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Згідно зі ст. 18 законопроєкту Організація бере участь в оцінці планів стартап-проєктів і формує висновок з експертною позицією про можливість погодження або непогодження цього плану реалізації, а згідно з п. 3 ч. 4 ст. 15 за наявності обґрунтованих підстав щодо порушення вимог закону готує вмотивоване клопотання про проведення уповноваженим органом перевірки щодо конкретного резидента «Дія Сіті». Отже, Організація набуде непересічного впливу на суб’єктів цифрової економіки, можливості «видавлювати» їх з ринку та невластиві для організації самоврядування контрольно-наглядові функції.

Виконати вимоги щодо набуття статусу резидента «Дія Сіті», визначені у ст. 6 законопроєкту, дано не всім суб’єктам цифрової галузі української економіки. Окремі з них не зможуть виконати ці вимоги одночасно із набуттям чинності законом і змушені будуть набувати статус резидента згодом. На той час первинний осередок резидентів, який утвориться з юридичних осіб, які відповідають вимогам законодавства на момент ухвалення закону, сформує кістяк Організації і отримає можливість впливати на процес набуття статусу новими резидентами. І хоча у ч. 3 ст. 18 законопроєкту встановлено, що висновок Організації має рекомендаційний характер, це дозволяє справляти опосередкований вплив на отримання статусу резидента та штучно обмежувати коло учасників ринку цифрових технологій та віртуальних активів в Україні.

Разом із цим окремі суб’єкти втратять можливість отримати статус резидентів і фактично будуть позбавлені можливості скористатися перевагами, які створюються для представників цифрової економіки завдяки запровадженню правового режиму «Дія Сіті». Таким чином, відбудеться «природний добір» серед компаній, які здійснюють свою господарську діяльність в галузі цифрової економіки, і буде сформовано вузьке коло юридичних осіб-резидентів, які зможуть монополізувати галузь і зробити її закритою для нових акторів.

В результаті власне «Дія Сіті», резиденти «Дія Сіті» та Організація резидентів «Дія Сіті» стануть тотожними суб'єктами економічної та правової взаємодії. Водночас вони будуть мати різні статуси: «Дія Сіті» як позначення особливих правових умов розвитку цифрової економіки в Україні, Організація — як неприбуткова організація, яка фінансується за рахунок членських внесків резидентів та з інших джерел (походження коштів яких не підлягає перевірці), а Організація резидентів «Дія Сіті» — сукупність резидентів — юридичних осіб. Ці три суб’єкти будуть представлені одними і тими ж самими особами — або у складі правління та адміністрації Організації, або у складі юридичних осіб-резидентів.

Термінологічна невизначеність

Законопроєкт №4305 вносить зміни до КПК та КК, зокрема і в частині вживання спеціальних термінів, які суб’єкт законодавчої ініціативи запроваджує для галузі цифрової економіки.

Так, у ст. 3 КПК додається згадка про те, що поняття «Організація резидентів «Дія Сіті», «резидент «Дія Сіті», «реєстр резидентів «Дія Сіті» та «посадові особи резидента «Дія Сіті» для цілей КПК вживаються у значеннях, які визначені законом «Про стимулювання розвитку цифрової економіки України». Водночас законопроєкт №4303 вказаних визначень не містить.

Ст. 6 законопроєкту №4303 встановлює вимоги до резидента «Дія Сіті» і визначає, що юридична особа може набути статусу резидента за визначених умов. Також у цій статті визначено перелік обставин, які перешкоджають набуттю статусу резидента. Але визначення «статусу резидента «Дія Сіті» законопроєкт №4303 також не надає. Окремо ст. 7 законопроєкту №4303 визначає межі щодо видів господарської діяльності, які дозволено здійснювати резидентам «Дія Сіті». На основі детального аналізу тексту норм ст. 6 та 7 законопроєкту можна сформулювати узагальнене поняття «резидента «Дія Сіті». Однак під час подальшого його використання для здійснення реєстраційних, нотаріальних та інших дій, а також під час розгляду справ у судах це викликатиме плутанину, оскільки неясно, які ознаки визначають і виокремлюють резидента «Дія Сіті» з-поміж інших суб’єктів господарської діяльності. Окрім цього, відсутність чіткого визначення та потреба в його узагальненому формулюванні зумовлюватимуть зростання впливу суб’єктивного фактору під час визначення кола осіб, на яких поширюється дія норм законопроєктів №4303 та №4305.

Така ж сама ситуація і з термінами «посадова особа резидента «Дія Сіті» та «реєстр резидентів «Дія Сіті» — їх визначення відсутні у законопроєкті №4303, на який посилається законопроєкт №4305.

Таким чином, суб’єкт законодавчої ініціативи нехтує принципом правової визначеності і вводить в законодавчу базу три поняття-нонсенси — поняття (позначення явища) є, але їх визначення (дефініція явища) не існує. При цьому, з логіки, закладеної у законопроєкті №4305, що посилається на вказані терміни, їх визначення вже наявні у законопроєкті №4303, який поданий як профільний закон для галузі цифрової економіки. Термінологічна невизначеність щодо базових понять профільного закону та галузі позначає невідповідність задекларованої мети законопроєктів та їхньої реальної мети. Відсутність чітких визначень явищ, які є базовими для формування предметного поля регулювання законопроєкту, розмиває межі предмета регулювання. Таким чином, предмет регулювання вказаних законопроєктів є нечітким, і це може спричинити корупційні зловживання з боку посадових осіб уповноваженого органу та інших органів, які братимуть участь у процесах, пов’язаних із розвитком цифрової економіки, і втручання в конкурентне середовище на ринку IT-послуг та обігу віртуальних активів.

На особливу увагу заслуговує також відсутність визначення поняття «Дія Сіті» — ключового поняття для цифрової економіки в розумінні законопроєктів №4303 та №4305. І якщо поняття, пов’язані з «Дія Сіті», можна сформулювати шляхом узагальнення, хоча відсутнє конкретне визначення, то власне «Дія Сіті» залишається невизначеним навіть на рівні узагальнення норм законопроєкту №4303. Фактично в законопроєкті №4303 відсутній предмет правового регулювання.

Законопроєкт №4305 пропонує запровадити в КПК поняття «електронні докази». Проте окрім доповнення переліку процесуальних джерел доказів, вказаних у ст. 84 КПК, ще одним видом доказів — електронним — не визначено, що саме являє собою електронний доказ. Набуття чинності цими змінами спричинить ускладнення процесів досудового розслідування та визнання у суді доказів належними.

Також ст. 84 КПК пропонується доповнити частиною 3, яка встановлює, що порядок використання електронних доказів у кримінальному провадженні регламентується спеціальним законодавством. Щоправда, знову не визначено, яким саме законодавством повинно регулюватися використання електронних доказів. Виникає ситуація, за якої спеціальний порядок може розроблятися та затверджуватися спеціально уповноваженим органом з питань розвитку цифрової економіки. В майбутньому це стане причиною неефективності розслідування кримінальних правопорушень у сфері цифрової економіки та опосередкованого втручання в процесуальну діяльність.

* * *

Таким чином, обидва законопроєкти не відповідають заявленій меті — створити умови для розвитку цифрової економіки в Україні. У разі ухвалення законопроєкти №4303 та №4305 стануть законами, які регулюють ніщо — в них відсутні чітко визначені предмети правового регулювання, але наявні абстрактні поняття на позначення невідомих явищ. Натомість вони створюють особливий привілейований кластер юридичних осіб зі сприятливими умовами для монополізації IT-індустрії та послуг з обігу віртуальних активів.

Ці юридичні особи матимуть комфортні умови для ведення бізнесу та можливість регулювати конкуренцію на своєму ринку всупереч ч. 2 ст. 42 Конституції України. Водночас запровадження особливого порядку кримінального провадження відкриває для них можливості для зловживань і критично зменшує ризик настання кримінальної відповідальності.

Запропоновані редакції законопроєктів №4303 та №4305 слід повернути їх ініціаторам для глибокого та ретельного доопрацювання.

Втім, варто визнати, що цифрова економіка є дуже важливою галуззю в Україні, її розвиток може вплинути на економічне зростання, і тому є сенс якомога швидше вжити заходів щодо запровадження її належного правового регулювання. Про визнання пріоритетності галузі свідчить те, що інші суб’єкти законодавчої ініціативи не залишаються осторонь цього питання, і 18 листопада у ВР зареєстровано два альтернативні законопроєкти — №4303-1 та №4303-2.

Катерина CЕРДЮК