Новини
Ракурс

Медикам слід навчитися бути здоровими егоїстами — лікар-психіатр Ірина Пінчук про те, як вистояти у боротьбі з коронавірусом

Психоемоційний стан медиків може страждати в умовах ліквідації пандемії та потребує особливої уваги як задля безпеки їх самих, так і для забезпечення ефективної роботи та допомоги населенню. Як вистояти у боротьбі з коронавірусом? Важливо знати та вчасно помічати у себе прояви стресу. Турбота насамперед про себе та спеціальні техніки управління стресом можуть зменшити негативні наслідки, допомогти підтримати працездатність. Варто знати, куди звернутися та як отримати додаткову допомогу за потреби.

Про дослідження психоемоційного стану медичних працівників і спеціальні техніки управління стресом — лікар-психіатр, доктор медичних наук, директор Інституту психіатрії Київського національного університету імені Тараса Шевченка Ірина Пінчук.

Що показало дослідження психоемоційного стану медиків

Інститут психіатрії Київського національного університету імені Тараса Шевченка у квітні-травні 2020 року провів перший етап дослідження психоемоційного стану медиків, мета якого — вивчити ставлення медичних працівників до пандемії, визначити стресові фактори і спосіб впоратися зі стресом лікарів, медичних сестер та інших медичних працівників під час пандемії COVID-19. У онлайн-опитуванні, яке відбулося на початку карантинних заходів у країні, взяли участь 1700 медиків з усіх регіонів України. Перші дані було озвучено на підставі відповідей 1100 респондентів.

Як медики сприймають ризики?Попередній аналіз результатів онлайн-анкетування показав особливості реагування медичних працівників на ситуацію, що склалася через COVID-19, і дав змогу виокремити значущі для більшості респондентів фактори, а саме — емоційний (тривожність, страх) і поведінковий (обмеження контактів із пацієнтами з COVID-19). Майже 60% намагалися дотримуватися заходів особистої безпеки шляхом зменшення контактів із пацієнтами з COVID-19, у тому числі потенційними. Майже половина опитаних відчували тривогу і страх. Кожен третій респондент зіштовхнувся із тим, що оточуючі уникають його саме через те, що він може мати контакт із COVID-19.

Також під час дослідження було отримано відповіді медичних працівників на питання щодо оцінки ризиків, пов’язаних із розповсюдженням, зараженням і смертю від COVID-19. Згідно з цими даними, ще на початку запровадження карантинних заходів більшість респондентів (65,8%) найсерйознішою загрозою вважали поширення SARS-CoV-2. Ризик зараження коронавірусом оцінюють як високий майже половина медичних працівників (48,0%). Таку ж високу оцінку ризику померти від COVID-19 дали 16,5% опитаних, помірну — 39,8%, при цьому не змогли дати певну відповідь 16,2% респондентів, що на той час було зумовлено браком об’єктивної інформації в світі про наслідки зараження цим типом вірусу.

Привертає до себе увагу вкрай незначна кількість осіб, які не надають великого значення як загрозі поширення, так і ризику зараження коронавірусом (2,2 і 5,5% відповідно). Цей факт у цілому свідчить про епідеміологічну настороженість медичних працівників та їх адекватну оцінку ситуації, що склалася в країні у зв’язку з пандемією.

Що найбільше викликає стрес у медиків? Майже кожен другий відповів, що це загроза передати коронавірусну інфекцію своїм родичам, літнім батькам і друзям. 47,8% опитаних переживали через відсутність і недостатність засобів індивідуального захисту (ЗІЗ). Для 47,6% найбільший стрес — бачити, як умирають їхні пацієнти. Слід також зазначити, що 43,7% респондентів наголосили на низькій ефективності ЗІЗ.

Отримані українськими вченими дані корелюють із дослідженнями в Китаї. Майже половина опитаних китайських медиків відчували депресію, 45% — тривогу, 36% страждали на безсоння, у 73% були симптоми, пов’язані зі стресом.

Фактори, які допомагають впоратися зі стресом. На першому місці медичні працівники в Україні (59%) зазначили відсутність зараження у близьких. 52% акцентували на відсутності хворих серед персоналу. Для кожного другого медика важливий фактор — одужання пацієнтів.

Чи допомагає медикам подолати стрес фінансова компенсація? За результатами першого етапу дослідження, 35% респондентів вважають, що додаткова грошова компенсація не допомагає подолати стрес. 25,9% відповіли, що частково допомагає. Майже кожен п’ятий медик не визначився з відповіддю. 18,7% вказали, що саме фінансова складова сприяє в подоланні стресу.

Наведені дані свідчать про те, що матеріальне стимулювання на початку пандемії не мало безумовного пріоритету. На першому плані у більшості медиків, незважаючи на всі ризики, — виконання їхніх професійних обов’язків.

У вересні цього року співробітники нашого Інституту психіатрії КНУ імені Тараса Шевченка вирішили повторити онлайн-опитування медиків, наразі анкети перебувають на статистичній обробці. Тож скоро дізнаємося, як змінилася ситуація через пів року після першого дослідження.

Турбота про себе і колег під час пандемії — не розкіш, а ваша відповідальність

Побачивши результати досліджень і враховуючи світову тенденцію, що медики потребують особливої уваги та підтримки, Всесвітня організація охорони здоров’я надала тренінгові матеріали і навчальну програму для медичних працівників України. Програма складається з кількох модулів. Перший призначений для керівників закладів охорони здоров’я, його мета — підвищити їх обізнаність щодо аспектів психічного здоров’я. Другий модуль для медичних працівників допомагає навчитися розпізнавати психосоціальні потреби населення, надавати відповідну допомогу та підтримку пацієнтам під час підготовки, пандемії та подолання наслідків. На третьому модулі вчать піклуватися про власне благополуччя, розпізнавати симптоми, пов’язані зі стресом, і використовувати стратегії самодопомоги під час пандемії.

Всі ми родом із Радянського Союзу, нас не навчали піклуватися про себе. Сьогодні цю стратегію треба змінювати. Потрібно навчитися бути здоровими егоїстами. Адже саме піклування про себе може бути не лише корисним для нас самих, а й позитивним для людей, яким лікарі надають допомогу.

Четверта частина цієї програми — робоча зустріч із керівниками вже після тренінгу, де вони діляться досвідом, що саме зробили у своїх медичних закладах. Цікаво, що якраз прості речі допомагають долати стрес. У деяких лікарнях уже сьогодні з’явилися окремі кімнати для відпочинку медичного персоналу, де можна зробити бодай невеличкі перерви в роботі. Десь запровадили гнучкий графік роботи для персоналу. В інших — скоротили графік чергування. Деякі головні лікарі (не всі, поки що їх не так і багато) зрозуміли, що вони мають розмовляти зі своїми співробітниками. Під час тренінгів керівникам медзакладів розповідають, що вони мають дякувати своїм працівникам, які перебувають сьогодні на передовій і виконують надважливу роботу. Здається, це незначні речі, але вони дуже значущі.

Улітку такі навчання було проведено у 100 медичних закладах з 11 областей (75% із них — заклади первинної ланки). З вересня до кінця року триває другий етап, в якому беруть участь 200 медичних закладів із 15 областей.

Чого може навчити тренінг?

Якщо медичні працівники хочуть допомогти іншим, треба перш за все турбуватися про себе! Варто усвідомлювати, що турбота про себе (і про колег) у цей час — не розкіш, а наша відповідальність.

Усі ми можемо віддавати тільки те, що маємо самі, тому треба захищати себе, своє фізичне та психічне здоров’я, щоб краще допомогти іншим. Медпрацівнику слід підготувати себе для роботи з людьми, що хворіють на коронавірусну інфекцію.

Стрес як стратегія боротьби

Сьогодні дуже часто можна почути, що нинішня ситуація є унікальною і безпрецедентною. Однак ті стратегії боротьби зі стресом, які ми успішно використовували в минулому, можуть стати в пригоді і зараз. Що саме може допомагати? Звичайнісінькі речі, а саме: дбайте про свої базові потреби — відпочинок, сон, здорове харчування, фізичну активність, зв’язок із родиною та друзями; уникайте шкідливих стратегій боротьби зі стресом — вживання алкоголю, психоактивних речовин, а також азартних ігор. Займайтеся улюбленим або значущим заняттям кожен день! Відновіть щоденні рутинні заняття і не відмовляйтеся від них.

У дослідженні психоемоційного стану медиків під час пандемії вчені звернули увагу, що саме підтримка колег у колективах є дуже позитивним фактором, який зупиняє стрес. Відсутність підтримки, навпаки, є вагомим фактором стресу. Дуже важливим є цікавитися самопочуттям у наших колег. Не менш важливим стає дозвіл колегам поцікавитися станом нашого здоров’я. Ми маємо знайти способи підтримувати одне одного, навчитися осмислювати пережите і розуміти, що нам вдалося зробити добре, а що не дуже, а також тверезо оцінювати межі наших можливостей в обставинах, що склалися. Ми маємо знаходити час для відпочинку і осмислення того, що відбувається і пережито. Треба вміти віддавати належне собі за все, що зроблено, та навчитися підтримувати інших, навіть якщо їхня допомога була незначною.

Тривогу викликають нерозуміння і відсутність контролю над тією чи іншою ситуацією. Ми маємо навчитися розмежовувати аспекти, яких не можемо контролювати і на які у змозі впливати. Кола контролю можуть допомогти в цьому разі. Наприклад, ми можемо контролювати те, як розмовляємо з іншими; як виконуємо заходи щодо захисту від інфекції, яку інформацію отримуємо і коли. Поза нашим контролем (ми не можемо впливати на це, але, як правило, загострюємо увагу саме на цих ситуаціях) — поширення чуток, втрата кимсь роботи, чиясь смерть від COVID-19, реакція уряду на пандемію та його дії. Якщо це все розмежувати, ми знизимо рівень тривоги та стресу.

Сьогодні існує низка спеціальних технік управління стресом, таких як дихання животом чи м’язова релаксація; техніка «заземлення» при надмірних емоціях; дистанціонування від негативних думок (як «зістрибнути з гачка» негативних думок та емоцій); медитація та майндфулнес, інші.

Для прикладу, майндфулнес означає, що ви зосереджуєте всю свою увагу на чомусь повністю в даний момент, тут і зараз, слухаючи музику, або дихаючи, або гуляючи, або випиваючи ранкову каву («кавовий» майндфулнес). Повністю сконцентруйтеся, коли п’єте чай або каву. Подивіться на свій напій з цікавістю, так, наче ви його ніколи раніше не бачили. Помітьте колір і відчуйте аромат. Пийте невеликими ковтками. Потримайте напій у роті і відчуйте смак. Намагайтеся пити якомога повільніше, помічайте температуру напою. Відчувайте напругу м’язів у горлі, коли ковтаєте напій. Зауважте, як поступово смак змінюється. Випивайте кожен ковток саме так, пам’ятаючи і відчуваючи смак. І кожного разу, коли ви будете відволікатися на думки та емоції, повертайте увагу до свого напою.

* * *


З кінця березня 2020 року в Україні працює гаряча лінія «Стоп, Паніка», яка надає безкоштовну психологічну підтримку нашим громадянам, що перебувають у стані психологічної напруги у зв’язку з самоізоляцією та карантином. Це об’єднання волонтерів, яке діє в рамках своїх можливостей і власного бажання за ініціативи Інституту психіатрії КНУ імені Тараса Шевченка, Інституту розвитку громадянського суспільства імені Голди Меїр і за підтримки Асоціації психіатрів України і Української асоціації психологів. Основна мета консультативної роботи — зняття ознак психологічної нестабільності та тривоги, подолання панічних настроїв і невпевненості в завтрашньому дні тощо. Отримати допомогу можна за тел. 0 800 502 931.


Помітили помилку?
Виділіть і натисніть Ctrl / Cmd + Enter

.