Новини
Ракурс

Нас чекає ера пандемій: «приручаючи» коронавірус, людство має вивчити уроки

Минулий 2020-й, поза сумнівом, увійде в історію як рік пандемії і локдаунів. «Пандемія» стала словом року за версією американського словника Merriam-Webster. У день, коли Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) оголосила про пандемію коронавірусу, кількість запитів цього слова на сайті словника зросла в тисячі разів порівняно з попереднім роком.

Авторитетний британський словник Collins словом 2020 року визначив «локдаун» (2019-го вибір припав на «кліматичний страйк»). Лексикографи зареєстрували 2020-го понад 250 тисяч згадувань локдауну (2019-го це слово використовували чотири тисячі разів). У Collins Dictionary нагадали, що слово «локдаун» походить із тюремного лексикону: так називали заборону ув’язненим виходити з камер через надзвичайні події. Однак цього року його значення неповоротно змінилося, — сьогодні у свідомості людей воно асоціюється із заходом у сфері громадської охорони здоров’я. А ще локдаун — це відчутна примара бідності та падіння економіки, проблеми батьків і дітей, позбавлених навчання в школі, хвиля психічних розладів і насильства в сім’ях ... На жаль, але, опинившись на роздоріжжі, людство змушене вибирати між поганим і дуже поганим.

У топ-10 рейтингу слів 2020 року, за версією британського словника, також увійшли «коронавірус», «соціальна дистанція», «самоізоляція». До цього ж списку потрапили поняття, що ілюструють, наскільки серйозно пандемія вплинула на життя людей, — «відпустка без виплати зарплати» (furlough) і «співробітник, чия присутність необхідна на місці роботи» (key worker).

В Україні наприкінці березня 2020-го запрацювала гаряча телефонна лінія «Стоп, Паніка!» (анонімну безплатну психологічну підтримку тут може одержати кожен, хто її потребує).

Проблеми, які хвилювали українців найбільше:

1. Страх за майбутнє/страх завтрашнього дня — 38,8%.

2. Страх захворювання/страх смерті — 23%.

3. Депресивний настрій — 21,3%.

4. Криза стосунків у сім’ї — 18,0%.

5. Порушення режиму життя/розлади сну/харчування — 17,5%.

6. Самотність, безвихідь перебування в ізоляції — 13,1%.

7. Дефіцит інформації, нерозуміння ситуації, розгубленість — 12,6%.

Коронапаніка й інші уроки

У процесі «приручення» коронавірусу людство має вивчити надважливі для свого виживання уроки, вважають експерти. Які основні з них?

Людство стало глобальним, ми всі дуже залежимо одне від одного. Пандемія коронавірусу, що за два з половиною місяці поширилася практично на всі континенти і зачепила 80% країн світу, показала, що людство — це цілісний організм. Незважаючи на кордони, культурні та релігійні відмінності, за останні десятиліття ми почали зростатися в єдине ціле. Перешкоди і відстані між людьми продовжують мінімізуватися Інтернетом, авіаперельотами, бізнесом і туризмом... Це дає необмежені можливості, але водночас і посилює ризики. Пандемія — це також перевірка людства на здатність організовуватися і протидіяти цивілізаційним загрозам. Цінність людського життя також збільшилася: ми мусимо піти на карантин і обмежити себе, щоб у інших було більше шансів вижити.

Дезінформація і паніка — вбивають. Людство вперше переживає пандемію в умовах практично миттєвого поширення інформації. Відео з охоплених епідемією міст, лікарень, дані наукових досліджень, виступи лікарів, учених, політиків, а також шарлатанів і нечистих на руку ділків — усе це практично миттєво стає доступним, впливаючи на думки і поведінку людей. Уміння отримувати інформацію з надійних джерел, критично її сприймати, відсіювати брехню і дезінформацію стає фундаментом індивідуальної та колективної безпеки.

«Пандемія показала, що для світової економіки, яка побудована на довірі та впевненості у майбутньому, паніка — набагато більша загроза, ніж власне хвороба. Вірус у природі і вірус у наших головах — дуже різні. На сучасну економіку, на жаль, більше впливає другий», — вважає керівник Центру економіки охорони здоров’я Київської школи економіки, ексзаступник міністра охорони здоров’я Павло Ковтонюк.

На думку вірусологині, кандидатки біологічних наук Надії Жолобак, пандемія увійде в історію, швидше, не з вірусологічного, а із соціально-економічного погляду. «Ця епідемія не така масштабна, як про неї говорять. Коронавіруси були, є і будуть. Нові штами з’являтимуться. З погляду науки, 2020 рік корисний тим, що на цю тематику почали виділяти більше грошей. Є фінансування — можна робити наукові дослідження. В цьому сенсі слід сказати «спасибі» коронавірусу», — вважає вона.

Потрібні нові механізми протидії пандеміям. Дедалі частіше можна почути думку, що ВООЗ, національні системи охорони здоров’я виявилися не готовими ефективно реагувати на таку загрозу, як новий вірус із короною. Гарним прикладом, як треба справлятися з викликами, міг би бути Китай, що протистоїть приходу другої хвилі пандемії. За рахунок найжорсткішого епідеміологічного розслідування (суворе опитування хворого, скрупульозне виявлення, ізоляція поза домівкою та обстеження всіх контактів) у цій країні не допустили другої хвилі. І не допускають досі, оперативно і жорстко блокуючи всі привезені випадки. Однак те, що можливо для Китаю, малоймовірно для демократичних країн.

Ще за часів пандемії іспанського грипу світ зрозумів, що глобальні кризи можна подолати лише спільними зусиллями. Багато країн усвідомили, що охорона здоров’я — справа не лише благодійних організацій, приватної медицини і церкви. Після пандемії іспанки було засновано Організацію охорони здоров’я Ліги націй, яку вважають однією з попередниць Всесвітньої організації охорони здоров’я. Нинішня пандемія може стати поштовхом для реорганізації ВООЗ відповідно до нових викликів для людства. Треба розробити чіткі алгоритми дій у разі надзвичайних ситуацій. Швидше за все, принципи, за якими працюють національні системи охорони здоров’я, також чекає ретельний перегляд.

«Ковід показав людству, хто ми є насправді. Без прикрас і фальші — хто чого вартий, і чого варті багато які з хвалених «досягнень» людства, — вважає лікар-інфекціоніст Київської міської клінічної лікарні №4 Євген Дубровський. — Україна у багатьох сенсах простіша і скромніша за розвинені країни, тому ми не так гостро відчули ці розпачливі настрої. Адже США, Європа так покладалися на свої медицину, науку, владу, ліки... ВООЗ, зрештою. Таких безсилля і недієздатності ніхто не очікував! Паніка, страх, метушня — чому в XXI столітті, після стількох досягнень, людство швидко і легко піддалося на маніпуляції?.. Корумпованість ВООЗ на очах у всього цивілізованого світу, замовчування строків появи COVID-19. Байдуже і злочинне рознесення Китаєм, за сприяння всіх країн, зарази на весь світ! Абсолютно неправильні підходи. Як таке сталося?».

Якщо локдаун, то вчасно і за наукою. Потреба в локдауні виникає, коли медична система не може впоратися з навантаженням. В Україні вона ще дихає, але вже на кисні. Безпосередня мета локдауну — загальмувати поширення інфекції. Виграється час для відновлення ресурсів медичної системи. Це також і людський ресурс, розгортання або посилення іншої протиепідемічної стратегії — системи тестування, відстеження контактів та ізоляції. Невчасно, непродумано або неефективно запроваджений карантин завдає економічної шкоди бізнесу, країні загалом, але при цьому не дає необхідного ефекту зниження темпів поширення інфекційного захворювання. Ефективність локдауну також залежить від рівня довіри до влади і свідомості кожної людини. Що відбувається в Україні? З одного боку, ми чуємо про «смертельно небезпечний» вірус, з іншого — бачимо відсутність адекватних карантинних заходів. У той час як європейці сиділи по домівках, втомлені від пандемії українці відтягувалися на корпоративах, а ресторани з нетерпінням чекали відвідувачів у новорічну ніч. Для зняття соціальної напруги, як заявили в Міністерстві охорони здоров’я.

На COVID-19 хворіють усі — багаті і бідні, впливові і пересічні громадяни. Еліти мають усвідомити, що оснащені лікарні, кваліфіковані лікарі потрібні у власній країні. Пандемія показала: виїхати за кордон не завжди можливо.

В Україні «розлітаються» кисневі концентратори з благодійних фондів, зростає кількість спроб госпіталізації, лікарі вигорають... «А коли доктор ситий, так і хворому легше» — ця відома фраза сьогодні актуальна як ніколи. На жаль, але наразі у можновладців своя реальність: прийнятий держбюджет-2021 — яскраве тому підтвердження. Як і карусель під Офісом президента. Діра майже в 140 мільярдів гривень на медицину означає, що медики навряд чи будуть ситі, а медичні послуги у році, що настав, зможуть отримати приблизно половина пацієнтів. Латати дірку доведеться нам із вами — докладати з кишень пацієнтів.

Ще один урок: берегти своє здоров’я потрібно, не коли захворів, а набагато раніше.«Ковід чітко і недвозначно показав, які наслідки можуть спіткати населення з високою кількістю не лікованих, не діагностованих людей із хронічними хворобами. Не заокеанські пігулки, а свій рідний імунітет стоїть на сторожі важких ускладнень. А купити імунітет не виходить. Його потрібно берегти і тренувати...» — радить лікар-інфекціоніст Євген Дубровський.

COVID-19 — привід більш серйозно ставитися до свого здоров’я. Це цінність. Саме ми перш за все, а не лікарі, відповідаємо за наше здоров’я.

Що рік прийдешній нам готує

«Ми не святкуємо Новий рік. Ми просто радіємо, що вижили в старому», — жартували у соцмережах, з надією заглядаючи у рік, що вже настав.

Поки світ намагається приборкати коронавірус, глава Всесвітньої організації охорони здоров’я попередив про «не останню» для людства пандемію.

«Історія говорить нам, що нинішня пандемія не буде останньою. Епідемії — це факт. Але інвестиції в охорону здоров’я, підтримка урядів і всього суспільства, єдиний підхід до питань здоров’я — це гарантії, що наші діти та їхні діти успадкують більш безпечний і стабільний мир», — зазначає генеральний директор ВООЗ Тедрос Гебреєсус, додаючи, що «ми всі маємо вивчити уроки, задані пандемією».

Глава ВООЗ позначив три аспекти, які допоможуть мінімізувати негативні ефекти для суспільства й економік від пандемій у майбутньому. «Для початку всі країни повинні вкладати кошти в програми з моніторингу всіляких надзвичайних ситуацій і пом’якшення їх наслідків. Особливо важлива первинна медична допомога», — сказав гендиректор ВООЗ.

Другим пунктом є координація роботи систем охорони здоров’я, урядів і суспільства.

«Третій: пандемія оголила зв’язки між здоров’ям людей і тварин на всій планеті. Всі ці проблеми ми можемо вирішити тільки єдиним підходом до турботи про здоров’я людини. Будь-які наші зусилля приречені на провал, якщо вони не вирішать загроз, які людина становить для живої природи і клімату», — додав він.

На думку завідувачки кафедри інфекційних хвороб Національного медуніверситету ім. Богомольця Ольги Голубовської, весь світ проходить адаптацію до нового збудника, а він адаптується до нас. Чим це все закінчиться, невідомо, прогнози різні. Є надія, що до 2022 року вірус трохи втратить свою агресивність, як це було в період іспанського грипу.

«Я не дуже люблю таке порівняння, це абсолютно різні віруси, але є надія, що він циркулюватиме поруч із нами як п’ятий коронавірус», — припускає інфекціоністка і додає, що «світ входить у новий цикл пандемій світового масштабу».

Що це означає? «Періодично вся земна куля впадає в пандемії. Це циклічний процес, на який ми не можемо вплинути. Він маловивчений, усе пов’язано з дуже тонкими взаємодіями, з людською та природною популяцією. Накладаються фактори зовнішнього середовища. Середні століття теж пройшли через цикл пандемій, багато які з них не розшифровано й досі», — пояснює Ольга Голубовська.


На думку провідної інфекціоністки, Україні варто готуватися до цих викликів, навчати персонал, відновлювати систему протиінфекційного захисту.

«Після цієї пандемії світова спільнота зробить дуже серйозні висновки, — каже інфекціоністка. — Я, наприклад, вважаю, що багато цивілізованих країн сильно програли в плані можливості протидій інфекційним хворобам. Крім Китаю, який зберіг систему: вони посиділи трохи вдома, але нічого, впоралися. Нам теж треба вкладати гроші в свою безпеку хоча б для того, щоб знати, куди бігти потім».


Помітили помилку?
Виділіть і натисніть Ctrl / Cmd + Enter

.