Новини
Ракурс

До українських тюрем збираються направити капеланів

22 жов 2013, 20:05

Проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо регулювання діяльності капеланів в органах та установах, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України)» (№3233) пропонує закріпити в Україні інститут капеланства, який функціонує в багатьох країнах Європи. Автор — народний депутат від Партії Регіонів і представник президента України в парламенті Юрій Мірошниченко.

Loading...

Історія питання

Капеланами прийнято називати священиків при війську, поліції, тюрмах або лікарнях. На наших землях священики супроводжували армію протягом багатьох століть, поки їм на зміну не прийшли радянські замполіти. Щодо українських тюрем, то доступ до них священики дістали, ясна річ, лише з розпадом СРСР.

Як зазначає сам автор законопроекту, українські установи виконання покарань регулярно відвідують близько 3 тис. священнослужителів і волонтерів різних церков і релігійних організацій. У колоніях і тюрмах функціонують храми, каплиці та молитовні кімнати. Що ж нового пропонує законопроект?

Душпастирська опіка на постійній основі

Законопроект проголошує своєю метою запровадження інституту тюремних священнослужителів (капеланів) та здійснення ними душпастирської опіки, яка поширюватиме серед ув'язнених «загальнолюдські цінності та ідеали високоморального, відповідального, суспільно-корисного і здорового способу життя». Окрім духовного відродження ув'язнених капелани в установах покарання призначаються відповідальними за благодійну допомогу, подолання соціальної ізоляції засуджених, а також за профілактику ВІЛ/СНІДу, алкоголізму, наркоманії і підготовку до соціалізації тих ув'язнених, яких невдовзі звільнять. Тюремникам і робити нічого не залишається, як тільки охороняти й карати, а всю соціальну роботу з ув'язненими має зробити священик.

Практична реалізація високої мети законопроекту передбачає доповнення Кримінально-виконавчого кодексу (КВК) статтею 128-1 «Організація душпастирської опіки засуджених», де цю саму душпастирську опіку визначено як «систематичну діяльність в установах виконання покарань священнослужителів (капеланів)» від зареєстрованих релігійних організацій. Крім того, законопроектом пропонується закріпити право на душпастирську опіку для попередньо ув'язнених і можливість необмежених в часі зустрічей з капеланом у СІЗО.

Головне науково-експертне управління парламенту звернуло увагу, що юридичного визначення «душпастирської опіки» в українському законодавстві немає, а його розуміння є ключовим для правильного тлумачення та реалізації даної правової норми. «Адже спектр дій, що може охоплюватися поняттям «діяльність, спрямована на задоволення релігійних потреб засуджених, їх духовне виховання», є дуже широким: від сповіді до пропаганди радикальних деструктивних релігійних ідей та вчень», ідеться у висновку експертів.

Варто зазначити, що чинне законодавство забезпечує доступ священиків до ув'язнених. Щоб потрапити до засуджених, представники релігійних конфесій отримують дозвіл у територіальних органах управління ДПтСУ та службах у справах релігії міських, районних держадміністрацій.

Законопроект про капеланів пропонує натомість створити при центральному органі виконання покарань (ДПтСУ) дорадчий орган, увійти до складу якого можуть представники  зацікавлених релігійних центрів та управлінь. Водночас такі повноваження ДПтСУ не передбачено в законодавстві.

Більше того, у КВК вже існує стаття, яка, на думку парламентських експертів, «повною мірою регулює питання реалізації релігійних потреб засуджених» «Богослужіння і релігійні обряди»(ст. 128).  Відповідно до неї, релігійні обряди проводяться в неробочий час на прохання засуджених або за ініціативою зареєстрованих релігійних організацій, але з відповідними обмеженнями для різних категорій засуджених. У статті також прописано обов'язок адміністрації колонії сприяти запрошенню священнослужителів (те саме закріплює і новий законопроект про капеланів).

Як стати капеланом

У пояснювальній записці до законопроекту сказано, що йдеться про інститут священнослужителів (капеланів) в пенітенціарних закладах, який діятиме на добровільних, тобто волонтерських засадах. При цьому в тексті самого законопроекту про підстави і мотивацію діяльності капеланів уже не згадується. У Головному науково-експертному управлінні ВРУ вичитали в законопроекті зовсім інше: «Аналіз частини 1 статті 128-1 КВК (у редакції проекту) свідчить про те, що нею пропонується запровадити душпастирську опіку засуджених на постійній основі, тобто ввести до штату працівників установ виконання покарань священнослужителів (капеланів)». Експертне управління зазначило, що це суперечить конституційному принципу про відокремленість церкви від держави, а також поцікавилось, де в такому разі фінансове обґрунтування законопроекту.

При цьому законопроект передбачає, що ДПтСУ погоджуватиме порядок спеціальної підготовки капеланів та надання їм повноважень на душпастирську опіку, чого також немає серед визначених у законі повноважень цього органу.

В Українській православній церкві Київського патріархату (УПЦ КП) заявили, що про такий законопроект не чули і капеланів не готують. "Не буває тюремних священиків чи цивільних. Кожен священик має бути готовий нести службу і в тюрмі, і в недільній школі. Ми не готуємо священиків безпосередньо для установ покарання", - пояснив Андрій Головков з інформаційного управління УПЦ КП.

В Українській православній церкві (УПЦ) натомість дуже добре обізнані з законопроектом про капеланів. Голова синодального відділу УПЦ у справах пастирської опіки пенітенціарної системи Віктор Яценко заявив, що протягом чотирьох місяців представники всіх церков, які працюють з ув'язненими, через Всеукраїнську раду церков і релігійних організацій працювали над законопроектом спільно з помічниками народних депутатів та юристами.

"Душпастирська опіка в закладах пенітенціарної системи нині здійснюється на підставі договорів. Протягом 12–15 років така опіка існує де факто, але не де юре, виникають різні складнощі. Наприклад, організація зустрічі священика з підслідним часто є проблематичною, бо за законом вона можлива лише як короткочасне побачення", - заявив отець Віктор Яценко.

Щодо спеціальної підготовки, в УПЦ запевнили, що вона потрібна, бо священику в тюрмі необхідно мати спеціальні знання, знати законодавчу базу, вміти працювати з різними категоріями засуджених. "Спеціальна підготовка священиків для роботи в тюрмі проводиться, але не систематично. Представники ДПтСУ проводять семінари для тюремних священиків", - розповів священик.

Законопроект не висвітлює таке важливе питання, як кількість капеланів при кожній установі відбування покарань. Бо навіть якщо припустити, що один священик впорається із завданням духовного відродження всіх засуджених в окремо взятій колонії (вкупі з профілактикою алкоголізму та СНІДу), то бути універсальним священиком для вірян цієї колонії різних конфесій він точно не зможе.

Капелан всія конфесій

«Якщо буде один священослужитель в колонії, то іншим туди потрапити буде дуже важко. А в нас відбувають покарання прибічники різних конфесій та церков, Української православної церкви та УПЦ Київського патріархату, греко-католики, мусульмани, протестанти. Одних тільки протестантських церков в Україні нараховується 18», — зауважив правозахисник Євген Захаров. На його думку, набагато важливіше забезпечити в установах покарання можливість для ув'язнених звертатися до священика будь-якої конфесії.

За даними звіту про мережу церков і релігійних організацій, в Україні станом на 1 січня 2013 року представлено 55 віросповідних напрямів, в межах яких діє понад 36,9 тис. релігійних організацій. Реєстрацію в Україні мають 87 центрів релігійних об’єднань та 295 управлінь (єпархій, дієцезій тощо). Чи зможуть представники всіх цих об'єднань та управлінь потрапити до «дорадчого органу» при ДПтСУ, який пропонує створити автор законопроекту, залишається відкритим питанням.

У прес-службі Мірошниченка запевняють, що законопроект не обмежує засуджених у виборі священика. «Ідея законопроекту полягає в тому, що кожний віруючий, який обмежується у задоволенні своїх релігійних потреб з огляду на перебування в установах ДПтСУ, має право звернутись по душпастирську опіку до капелана своєї конфесії. Єдине обмеження, що встановлюється по відношенню до конфесії, яка бажає надавати душпастирську опіку, є реєстрація відповідно до законодавства», пояснили в прес-службі Ю.Мірошниченка.

В УПЦ також запевнили, що не йдеться про те, щоб перетворити тюрму на "місце полювання за душами". "Буде створений орган при ДПтСУ, який вивчатиме, де які капелани потрібні", - вважає Віктор Яценко.

Правозахисники в цілому позитивно відгукуються про відвідування священиками закладів виконання покарань. «Як на мене, будь-яка людина, яка опиняється на регулярній основі в установах виконання покарань і є незалежною від пенітенціарної системи, це добре. Така людина може відігравати роль непоганого запобіжника щодо порушень прав засуджених. І хоча священики в колоніях чи тюрмах зазвичай не порушують питання про умови тримання та погане поводження з засудженими, через що тюремники ставляться до них прихильно, будь-яка стороння для цієї системи людина знатиме про масові неподобства в разі їхнього виникнення», — заявив голова «Донецького меморіалу» Олександр Букалов.

Що ж до наукових експертів парламенту, то вони радять не чіпати КВК і повноваження ДПтСУ, а механізм прикріплення до місць попереднього ув'язнення та відбування покарання представників церкви прописати в базовому у цій сфері Законі «Про свободу совісті та релігійні організації». Звісно, з урахуванням поліконфесійності.


Помітили помилку?
Виділіть і натисніть Ctrl / Cmd + Enter