Переписати Конституцію: провідниками путінської ідеології сьогодні виступають керівники України — Сергій Головатий

Заслужений юрист України Сергій Головатий, який був народним депутатом шести скликань та двічі посідав посаду міністра юстиції, висловив свої думки щодо нинішнього стану України, конституційної реформи та прокремлівської позиції нових очільників держави.

Теза перша: конституційна реформа не на часі, бо в країні триває війна. Друга теза  конспірологічна: представники нової влади діють у змові з Путіним, роблячи все для знищення України як держави.

Ця особиста думка політика навряд чи припаде до душі більшості свідомих громадян, проте ми вирішили дати і таку точку зору на події в Україні. Принаймні з нею можна звіряти свої особисті здогадки та сумніви.

— Я дивився громадські слухання у Верховній Раді щодо конституційної реформи від першої до останньої хвилини. Я прослухав виступ прем'єра та усіх інших, хто брав слово, і поставив для себе багато запитань. Але відповідей на них так і не знайшов. Що цікаво, на цих так званих громадських слуханнях не було жодного пересічного громадянина, крім однієї громадянки Тимошенко, яка наразі є приватною особою. Тобто вся громадськість України була представлена однією громадянкою, яка не подала жодної конкретної пропозиції. Я все чекав, яку гостру тему вона зачепить: чи федералізм, чи державну мову, чи децентралізацію, чи самоврядування, чи владний трикутник, чи судоустрій. Але жодного важливого питання так і не було порушено. Взагалі не було зрозуміло, що обговорюють, бо самого проекту нової  Конституції чи якоїсь її концепції так і не було представлено. Яценюк щось пояснював на пальцях.

Що зараз відбувається з Україною? Уявіть собі, що на хірургічному столі лежить пацієнт, в якого внаслідок вибуху гранати відірвало ногу. Він стікає кров'ю. Ще й руку зачепило так, вона ледь тримається, але її можна пришити, щоб у того каліки бодай рука залишилася, якою б він міг щось підписати (тією ручкою, що Папа Римський Яценюку подарував). Над тим ледве живим пацієнтом стоїть консиліум лікарів. Роздивляються його, радяться, що з ним робити. Приходить той консиліум до висновків: «У пацієнта на обличчі є якась підозріла плямка, яка років за десять може переродитися на рак. Давайте ми йому зробимо операцію — ту плямку видалимо. Як помре, то нехай хоч у труні лежить красивий». Оце і є сутність процесу, який зараз відбувається в Україні, і яким керують Юлія Тимошенко з Олександром Турчиновим. Роль Арсенія Яценюка в цьому процесі є для мене поки що незрозумілою. Інша річ, ніколи такого не було, щоб прем'єр був суб'єктом конституційного процесу. Це не його повноваження, відповідно до чинної Конституції.

Постає й інше питання: чи є стан війни придатним часом для конституційної реформи? Практичний досвід людства говорить, що ні. Конституція США була створена внаслідок громадянської війни (саме внаслідок, а не під час). Конституції ФРН і Японії були написані  після Другої світової, їх взагалі писали не самі німці чи японці, а світові демократії, щоб унеможливити відродження німецького нацизму чи японського мілітаризму.

А у нас питання конституційного процесу раптом виникло на порядку денному. Причому, з подачі Кремля в особі Лаврова. Тільки-но виник міждержавний конфлікт, одразу ж було порушено питання нової Конституції для України. Справді, для досягнення путінської мети демонтажу України як держави, Кремлю потрібно вирішити три питання: переписати Конституцію, зробити федералізацію та ввести другу державну мову, яка знищить першу.

Нова Конституція України, мабуть, в Кремлі вже написана, а Віктор Медведчук через Тимошенко ії проштовхує. Концепція федералізації нікому не зрозуміла, ми її тут весь час жуємо, як жуйку. І ніхто не звертає уваги, що ця концепція спокійно собі висить на сайті медведчуковського «Українського вибору», що вже є підставою для заборони цієї організації та притягнення Медведчука до кримінальної відповідальності за дії, що спрямовані на підрив територіальної цілісності держави. Бо, якщо уважно прочитати ту концепцію, стає зрозумілим, до чого закликає «Український вибір» — до утворення на території унітарної України щонайменше 25 окремих держав з власними конституціями, власними законодавчими органами і іншими державними структурами.  

Тепер щодо мови. Можна під дулами танків та автоматів чи хитрістю нав'язати Україні нову Конституцію, і навіть роздрібнити її на 25 шматків. А вона все ще буде існувати. Бо нація, яка існувала тисячоліття без власної державності, без конституції, вижила завдяки лише одному чиннику — мові, який є духовним, незнищенним. Це не штучний, не політичний інститут, це те, що притаманно людській природі. Тому й існують національні держави, взагалі етноси. Держави утворювалися, бо люди прагнули захистити свої етноси. Тому в українців немає іншого способу захистити себе під час агресії з боку сусідньої держави (особливо, коли силового блоку в країні практично немає), ніж механізм державності, який зможе утримувати український етнос, збирати його докупи. Стратегія Кремля, яка була розроблена ще років 20 тому, спрямована на те, щоб довести, що «Україна — це історичне непорозуміння», «Проект “Україна” протримається 20 років, не більше» (слова Путіна).

На жаль, виходить так, що провідниками цієї путінської ідеології на сьогоднішній день виступають керівники України. Кадрова політика, яку ми бачимо, спрямована на знищення держави. Вже два місяці триває війна, на нашу територію вільно потрапляють російські диверсанти, терористи, кримінальні елементи, наркомани, які під виглядом сепаратистів чинять безлад на нашій території. Хіба в цих умовах можна проводити конституційну реформу? Конституційний процес вимагає спокою, миру, консенсусу політичних еліт в парламенті та миру і спокою в країні.

Який може бути консенсус в нашому парламенті, де представлені проросійські політичні сили. Комуністи свого прокремлівського спрямування ніколи й не приховували, вони завжди працювали на руйнування України і на відновлення СРСР. Партія Регіонів — відкрита проросійська система.

Та насправді Путіну було все одно, хто прийде до влади у 2010 році, йому було б зручно співпрацювати як з Януковичем, так і з Тимошенко. Тимошенко — це законсервований проект Кремля. Її законсервували у тюрмі на заміну Януковича. Той вже відробив своє. Він за кілька років повністю розграбував країну, зробивши казну пустою. Плюс він знищив силовий блок. Збройні сили і СБУ було практично зруйновано, а міліція і прокуратура були поставлені на обслуговування режиму.

Коли йшов суд над Тимошенко, розроблявся сценарій, як судді Кірєєву вести процес так, щоб Європа від нас відвернулася. «Консервація Тимошенко в тюрмі» — повністю кремлівський проект, просто Янукович на нього клюнув. Тут збіглися його власна неприязнь до Тимошенко та інтерес Путіна. Це все робилося для того, щоб Україна не могла укласти брюссельську угоду. Ви пам'ятаєте, скільки часу поспіль Європа вимагала випустити Тимошенко, мовляв, без цього угоду не підпише? Та раптом згодилася підписати і без цієї умови. План Путіна не спрацював. І що тоді? Він натиснув на Януковича, і той сам відмовився від угоди.

Думаю, Тимошенко сказали: «Посидь трошки, полежи в лікарні, вийдеш президентом». Пам'ятаєте, що несподівано сказав Турчинов людям на Майдані, коли Тимошенко привезли туди на колясці? «Ну все, розходьтеся, ви свою справу зробили», — зірвалося в нього з язика.

Зараз із дня на день скорочується територія України: то в одне місто пустили так званих сепаратистів, то в інше. Кожного дня будуть їх пускати, аж до першого туру виборів. То над однієї держадміністрацією підніматимуть російський прапор, то над іншою. Є здача, здача і ще раз здача. Тимошенко, Турчинов і Аваков добровільно звужують територію України, де незабаром повинні відбутися вибори президента. Якщо вони взагалі відбудуться 25 травня.

Тут раптом виникає турчиновська ідея референдуму 15 червня, на другий тур виборів. Зараз ще невідомо, чи буде хоч перший тур, на якій території... Тим більше, що за чинною Конституцією, голова ВР, яким є Турчинов (і в нього іншої посади немає, він, як голова ВР, виконує частину повноважень президента, у зв'язку відсутністю останнього), не має права призначати референдуми. Але це нікого не цікавить. Вже й оголосили питання, яке буде поставлене. Вже й закон готують, яким нададуть голові ВР повноваження на оголошення референдуму.

Відбувається те саме, що робив Янукович в роки свого правління, коли на порушення Конституції приймалися одноразові закони, які надавали певні повноваження певним особам.

Коли ми писали Конституцію 1996 року, ми свідомо зробили все, щоб в Україні проведення референдуму було неможливим, бо знали, що таке референдуми на Сході і в Криму. Виписали цю норму так, щоб, по-перше, референдум був неможливий в принципі, а, по-друге, навіть якщо б він десь і відбувся,  не мав би юридичних наслідків.

Зараз пишеться закон про референдум (не знаю, ким — Януковичем, Портновим, Колєсніченком, Писаренком, мене це не цікавить), який є на тисячу відсотків абсурдним, бо дозволяє будь-що. В якомусь селі 10 осіб проведуть референдум і все — немає України. Це абсурд. А «Батьківщина» чомусь цього не помічає. Хіба не очевидно, що це все злагоджені дії, які відбуваються у напрямку демонтажу України?

Давайте згадаємо конституційну реформу 2004 року. Ющенко став президентом, маючи повноваження, що були надані Конституцією 1996 року, такі ж, як у Кучми. Щоб урізати його повноваження, Симоненко, Мороз і Медведчук протягли закон, який повністю змінив форму державного правління. Ющенко навряд чи можна було назвати сильним президентом, але ця трійця вирішила не ризикувати і навіть слабкому Ющенку обмежила сильні повноваження. А потім раптом вернулися до Конституції 1996 року.     
   
Тепер, за завданням Кремля, намагаються знову щось зробити. Ми не знаємо, яка справжня мета того референдуму, але однозначно все, що робиться підкилимно, приховано від суспільства, не має на меті нічого, що було б спрямоване на збереження територіальної цілісності та державності, на захист України від розчленування.

Прем'єр Яценюк анонсував ліквідацію держадміністрацій. Коли і чому з'явилися голови держадміністрацій, представники президента на місцях? У 1995 році ми написали конституційний договір, тобто дописали Конституцію, потрібно було її прийняти. Склад парламенту — червоний, промосковський: комуністи, соціалісти. Голова парламенту — соціаліст Мороз. В них була більшість. Кучма вирішив Україну реформувати, побороти червоних. Найголовніше завдання було — утримати регіони, де була сильна влада комуністів-соціалістів. От для цієї ідеї цілісної України був запущений інститут глав держадміністрацій. Це був єдиний спосіб триматися докупи. Сьогодні, коли йдеться про ліквідацію цього інституту, тобто про ліквідацію представництв центральної влади на місцях,  це означає, що країна піде шкереберть. Немає центральної влади — немає держави. Інша річ — їхні повноваження, які можна змінити. Але зовсім ліквідувати цей інститут, цей інструмент державної влади  — це ліквідувати державу.

Глави адміністрацій і силові міністри — це опора держави. Був би міністром оборони Олександр Радецький, була б зовсім інша ситуація на східному кордоні. Я не хочу вже говорити про міністра МВС. Хіба допустимо, щоб у державі була міліція, яка б нічого не робила, яка б тільки відкривала двері кримінальним елементам? Поставте професійну людину, хоча б Москаля, або знайдіть іншого, генерала чи полковника, який би відповідав своїй посаді. Проблема не в інститутах, а в людях, в особистостях. Навіть якщо розглядати боротьбу Ющенка і Тимошенко, то це була не боротьба президента з прем'єром, а боротьба особистостей, прокремлівської Тимошенко і проукраїнського Ющенка. Державні інститути в нас нормальні, були б відповідальні люди, які б дотримувалися єдиної державницької позиції і не вставляли один одному палиці в колеса.

Сидимо на «5-му каналі», підходить до радника Авакова журналіст Роман Чайка, питає,  хто керує Аваковим, а той відповідає: «Пашинський». Це чув Чайка, чув я. Хто такий Пашинський, яка це особа, нікому розповідати не потрібно. Як сприймати те, що він працює головою Адміністрації президента на громадських засадах?  

Дай Боже нам вибрати президента. Після того, як він складе присягу, усі суспільні зусилля повинні бути спрямовані на повалення цього складу Верховної Ради. Причому слід зробити все, щоб до нового складу ВР не пройшли принаймні комуністи. Думаю, Тимошенко не дасть цього зробити, комуністи завжди були тією силою, з якою вона домовлялась, на яку спиралася.  

Ця вся теорія змови — це не здогадки і не підозри, це моє переконання, з яким я і в могилу ляжу. Я в політиці вже 25 років, з яких 10 — особисто спілкувався з Тимошенко, Януковичем, Ківаловим, Клюєвим, Портновим, Медведчуком. Я досліджував, хто з них де був, що робив у різних ситуаціях, в яких кабінетах був Медведчук, де у той час була Тимошенко. Це мої власні дослідження і переконання на фактах, а не на припущеннях. Коли я говорю, що Тимошенко — прокремлівська сила, я маю факти для категоричного ствердження.

Щодо конституційної реформи, я стою на тому: якими б не були усі ті інтелектуальні екзерсиси, якими ми займаємося не один рік (особисто я в конституційному процесі знаходжуся з 1992 року), зараз вони не на часі. Ми до цього повернемося згодом, коли в Україні буде інший парламент, інша влада, обраний президент, бажано, в першому турі.