Як зберегти самовладання у світі тривожних новин

Звичайний український громадянин починає ранок з фронтових зведень: ми прокидаємося і одразу ж включаємо канали новин або заходимо в інтернет, поринаючи у потік тривожних повідомлень зі Сходу України. Ми відчуваємо фантомні болі в душі при згадці відсіченого Криму.

Як уберегти свою психіку, зберегти самовладання в негативному інформаційному просторі?

Вже відомий нашим читачам психолог Олег Хом’як дає рекомендації, як зберегти психологічну рівновагу в агресивному інформаційному полі:

— Нині багато хто задається питанням, як в цьому нестабільному світі підтримувати емоційну рівновагу і як допомогти своїм близьким, що впадають у депресію або паніку через новини.

Перше, чого слід навчитися робити, — це розрізняти власний стан, власний внутрішній світ і ту емоцію, яка надходить ззовні (у даному випадку — з новин). Якщо ми хочемо подбати про власну внутрішню цілісність, слід одразу ж провести межу між тим, що зовні нас, і тим, що всередині. Відповідно, подбати про те, щоб цей внутрішній стан не було порушено.

Коли ви вмикаєте новини по ТБ, відкриваєте соціальні мережі, слід розуміти, що ця дія небезпечна для вашого емоційного стану. Вважайте новини джерелом підвищеної небезпеки. Тому перш ніж включити ТВ, радіо, зайти в інтернет, налаштуйтеся на себе, на свій внутрішній світ, видихніть і скажіть собі: «Це моє, це я, я тут, а те, про що я читаю, — це там, далеко, не зі мною».

Чому ми впадаємо в паніку і від чого збивається наш емоційний стан? Емоції, що йдуть ззовні, потрапляють всередину нас, ми підключаємося, заряджаємося ними. Слухаючи (читаючи) про те, що десь щось відбувається, ми чуємо (читаємо) слова, що описують переживання цих подій, і, відповідно, самі певним чином реагуємо, тобто у нас виникає емоційна реакція. Слід розуміти, що інформація, яку ми беремо зі ЗМІ у вигляді новин, — це повідомлення конкретних людей з їх певним ставленням до подій. Сьогодні ви навряд чи побачите текст, де дуже сухо, раціонально і спокійно будуть описуватися події. Такі «вичавлені» тексти зазвичай не несуть ніякого емоційного забарвлення і читаються дуже спокійно. Навіть якщо мова йде про дуже неприємні факти, але написано це буде сухо, казенною мовою, це нас не схвилює, адже ми заражаємося емоціями, коли подія описана «у кольорах і барвах».

Отже, перший крок — захистити свій внутрішній простір, всередині вас має бути спокій. Тому що як би не було важко навколо, які б події не відбувалися, головне, що людині потрібно, аби вижити, зберегти ефективність і допомогти близьким, — це внутрішній спокій.

Другий крок — бути насторожі, не втрачати пильності: слухаючи повідомлення, відчувайте і розрізняйте емоції, що йдуть ззовні. Як тільки відчули сильну емоцію, ставте кордон («це не я, це не моє»). Наприклад, якщо сильні негативні емоції виходять від співрозмовника, можна дотримуватися такої стратегії захисту: «Я знаю, що тобі важко і погано, але я не знаю, як насправді відбувалося те, про що ти розповідаєш. Я бачу, що ти ненавидиш (обурюєшся, гніваєшся, боїшся і т. ін.), але це твої почуття, не мої. Мені справді цікаво те, про що ти розповідаєш, але мені хотілося б перейти через твою емоцію і заглянути у суть події». Ця уявна формула допоможе зберегти душевну рівновагу, не включитися емоційно і не перебувати залишок дня в пригніченому стані.

Якщо ми з вами занурюємося в чужі емоції, говорити про об'єктивне сприйняття ситуації безглуздо. Якщо ж емоції виходять не від співрозмовника, а від телевізійного диктора, починається масове зараження. Емоційне забарвлення інформації — найкращий спосіб для запуску інформаційних вірусів і створення паніки. Паніка — це стан несвідомого жаху, викликаний якоюсь подією, що актуалізувала всі страхи. Це стан хаосу, повної розгубленості, втрати самоконтролю. У такому стані люди є найбільш зручним об'єктом для маніпулювання.

Для того, щоб не стати таким об'єктом маніпулювання, пам'ятаймо, що навколо нас є світ подій, проте в більшості випадків ми не маємо прямого контакту з ними. Навіть безпосередні учасники (на Донбасі, у Києві, Одесі, Харкові) мають зіткнення лише з невеликими фрагментами цих подій, вони теж не бачать цілісної картини того, що відбувається. Більшість населення взагалі не має відношення до подій. Вони бачать лише їх відображення у телевізійній картинці, у текстах журналістів. З точки зору психологічної безпеки, потрібно чітко розділяти: є події і є інформація про ці події, яка включає у себе ставлення того, хто про них пише.

Якщо про це весь час пам'ятати, можна убезпечитися від непотрібного негативу, відловлювати і відсівати емоційну складову тексту, залишаючи в сухому залишку лише факти. В ідеалі було б добре вибрати ті інформаційні джерела (журналістів, експертів), яким ви найбільше довіряєте, чиєму відношенню до подій ви довіряєте, і тоді ви зможете більш-менш спокійно слухати новини.

Я для себе вибрав такі джерела, їх декілька, ці люди зазвичай видають інформацію високого ступеня достовірності (хоча і вони можуть помилятися). До того ж, говорять вони дуже спокійно, стримано, зберігаючи раціональний тон розмови і не допускаючи сильних емоційних слів. Такий спокійний спосіб донесення інформації дає слухачеві можливість розмірковувати, робити самостійні висновки. У той час як емоційний тон інформування — це завжди вплив.Відтинайте емоційне забарвлення повідомлення і шукайте у тексті голі факти, все інше — це чиїсь позиції і думки.

Якщо вам вдасться зберігати спокій, ви зможете допомогти своїм близьким, які засмучуються через новини. Щонайменше можна сказати: «Зачекай, ми достеменно не знаємо, що там відбулося. Давай почекаємо більш детальної інформації. Зазвичай потім все прояснюється». Переведіть їх увагу на щось з їх реальності, на навколишню дійсність, запропонуйте якийсь спільний похід, поїздку, сходіть у театр, кіно, поговоріть про якусь минулу подію з їхнього життя. Ми можемо впливати на емоційний стан наших близьких, переводячи їх увагу в ті сфери, де існує щось справжнє і позитивне. Можна, звичайно, назвати це маніпуляцією, але я назвав би це підтримкою і допомогою.

Ще дуже важливо — зрозуміти, що ж відбувається насправді, в чому сенс того, що відбувається. Це щонайменше дає віру в майбутнє. Щодо нашої ситуації, то зміст того, що відбувається, простий і однозначний: Україна виривається з радянського минулого, з сонного стану якоїсь дивної недодержави. По суті те, з чим ми маємо справу, — це формування держави і народження політичної нації — українського народу. Процес, що відбувається в країні, — це процес пробудження, який проходить нерівномірно, частинами. На Західній Україні не такий тривалий час була радянська влада і не настільки сильно впливала Російська імперія, тому там ця ідентичність збереглася більшою мірою. Звідти цей потужний процес самоідентифікації українського народу дійшов до Києва і поширюється по всій країні. Хто б міг ще три місяці тому сказати, що, наприклад, Херсон чи Одеса проукраїнські міста? А тепер це очевидно.

Дух українського народу пробуджується. В ході цього пробудження ми звільняємося від усього зайвого і наносного, від того, чим нас годували протягом десятиліть. У різних регіонах це відбувається по-різному, на жаль, практично скрізь з кров'ю. Як би це не було гірко усвідомлювати, але по-іншому не буває. Якщо прочитати історію становлення різних країн, стане зрозуміло, що ніде це становлення не проходило у мирний спосіб, завжди при цьому гинули люди. Ми можемо лише дякувати Богові за те, що в нас немає повномасштабної громадянської війни і що неоголошена війна з РФ носить локальний характер.

Єдина проблема зараз полягає в тому, що наш східний сусід дуже не зацікавлений у становленні незалежної держави. Не було б на Донбасі активної підтримки зі сходу, все давно б уже заспокоїлося. З іншого боку, ця «підтримка» дає нам поштовх до самовизначення.

Процес, в якому ми беремо участь, дуже болісний і драматичний. Він схожий на пологи: народжується держава, народжується нова країна і новий народ. Це відбувається через складні трансформації. Розуміючи динаміку процесу і позитивний зміст того, що відбувається (у даному випадку — становлення країни), інакше починаєш сприймати інформацію про події.

Інформація навіть найбільш драматичного змісту, але в якій присутній позитив (хоча б позначені світлі перспективи), не вводить у депресію, а додає наснаги. До речі, надмірно оптимістичні тексти, в яких буде йтися «тільки про хороше», на тлі того, що відбувається, сприйматимуться як фальш. За правильної подачі інформації обов'язково повинен витримуватися баланс між позитивним початком (внутрішня віра, чистота) і визнанням усіх складнощів, з якими ми наразі стикаємося. Добре збалансована інформація не буде для людини такою, що травмує, руйнує її внутрішній світ. Вона буде надавати ясність і силу, вселяти впевненість. Здобувши цей спокійний стан, цю віру (тобто здатність спиратися на те, чого ще немає), ви зможете передати своє позитивне бачення близьким.

Підготувала Інга ЛАВРИНЕНКО