Секретні матеріали змін до Конституції, або Як удосконалити Основний Закон

За таких умов говорити про демократичність та прозорість надважливого для держави та кожного українця процесу наразі не доводиться.

Загадкові проекти

Про таку проблему під час засідання круглого столу «Конституційна реформа як шанс для створення справедливого суду» говорили провідні науковці, судді, адвокати та громадські діячі. Спершу голова правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко у вступному слові зазначив, що експертам вдалося проаналізувати та винести на розгляд громадськості лише зміни до Конституції, розроблені Тимчасовою спеціальною комісією Верховної Ради (ТСК ВР) у складі народних депутатів.

Однак до цього процесу чомусь не були залучені справжні фахівці у даній галузі. Тому й розроблений документ не отримав високої оцінки науковців. Проте подальша його доля виявилася незрозумілою. «Ці зміни ніби направили на розгляд Венеційської комісії, а потім у ЗМІ з’явилася інформація, що ні, — зазначив пан Коліушко. — Тепер від журналістів ми дізнаємося про появу ще одного проекту змін до Конституції, розробленого президентом України Петром Порошенком».

Із останнім виникла досить загадкова історія, адже спершу про наявність такого документу заявили в партії «Свобода». Його текст виклав на своїй сторінці у Facebook Олег Тягнибок, наголошуючи на тому, що Петро Порошенко активно працює над розширенням своїх повноважень шляхом отримання права на одноосібне звільнення керівників СБУ, Генпрокуратури та Державного бюро розслідувань.

Проте згодом з’ясувалося, що це не остаточна версія. Остання також чомусь спливла у ЗМІ. Як виявилося, вона здебільшого стосується лише децентралізації влади, повноважень народних депутатів та парламенту і, на відміну від проекту ТСК ВР, не зачіпає ні судову владу, ні прокуратуру, які сьогодні потребують глибокого реформування. Адже цього вимагає не лише Майдан та Європейський Союз, а й звичайна логіка розвитку та побудови цивілізованої держави в України. Тому у розробників такого важливого документу має бути звичайне розуміння того, що запровадження змін у структурі місцевого самоврядування України одразу ж позначиться на структурі судової системи.

От хоча б запропоноване президентом перейменування «області» на «регіон» призведе до того, що в Україні робота усіх апеляційних судів тієї чи іншої області виявиться поза законом, адже внесення змін до їхньої назви у цьому проекті чомусь не передбачається. І це лише той недолік, який одразу впадає в око. Насправді, там їх чимало.

«Складається таке враження, що цей законопроект писали студенти юрфаку другого курсу. Настільки він технічно непрофесійно написаний», — ділиться з колегами своїми враженнями від прочитання президентського проекту змін до Конституції доктор юридичних наук, екс-міністр юстиції Сергій Головатий. Але під час круглого столу не обговорювали цю пропозицію, адже вона не була офіційно обнародувана главою держави.

Реформування судової системи

Здебільшого свою увагу присутні зосередили на тексті проекту ТСК ВР, який не надто сильно відрізняється від тексту чинної Конституції (серед новел — збільшення віку призначення на посаду судді уперше з 25 років до 30, створення професійних асоціацій, зменшення кількості членів ВРЮ та терміну їх повноважень тощо), та науковців. Останні запропонували змінити структуру судів, зазначивши у ст. 124 проекту змін до Конституції, що «судочинство здійснюють Конституційний суд України, суди загальної юрисдикції і адміністративні суди».

При цьому судом касаційної інстанції в системі судів загальної юрисдикції вони пропонують зробити Верховний суд України, адміністративної — Адміністративний суд України. Таким чином, руйнується принцип чотириланкової судової системи, остаточне закріплення якого відбулося із проведенням судової реформи 2010 року. Тоді був створений Вищий спеціалізований суд із розгляду цивільних та кримінальних справ як касаційна інстанція в судах загальної юрисдикції, а Верховний суд був позбавлений значної кількості своїх повноважень.

Із цими пропозиціями погодилися присутні судді. А суддя ВСУ Микола Патрюк наголосив на тому, що вони співпадають із тими, що містяться у постанові Пленуму ВСУ №1 від 11 квітня 2014 року. Проте науковці пішли далі, залучивши до здійснення судочинства у громадах мирових суддів. Така ж законодавча пропозиція міститься й у проекті ТСК ВР (ст. 127).

Змін зазнали й органи, які займаються кадровими питаннями суддів. Так, Вища рада юстиції, на думку науковців, має бути перетворена на Вищу раду судівництва із складом у 18, а не 20 членів. Дванадцять з них пропонується обирати З’їздом суддів України шляхом таємного голосування з числа діючих суддів або тих, хто вийшов у відставку. «Інших членів добирає шляхом жеребкування і призначає Вища рада судівництва відповідно до закону з числа кандидатів, які мають вищу юридичну освіту, стаж роботи у юридичній професії не менше п’ятнадцяти років і бездоганну репутацію, запропонованих громадськими об’єднаннями, професійними правничими організаціями, вищими навчальними закладами», — йдеться у ст. 131 проекту змін науковців до Конституції України.

Таке ноу-хау не надто сподобалося присутнім на заході суддям, які побажали залишити стару процедуру обрання членів ВРЮ. Про те, що вона не діє, служителі Феміди чомусь змовчали. Водночас вони почали активно вихваляти проведення 19–20 червня цього року демократичного, на їхній погляд, З’їзду суддів України. От лише результати його роботи виявилися невтішними, адже обраних до ВРЮ членів за суддівською квотою не вдалося затвердити більшістю голосів делегатів. Відтак, робота цього органу, який, відповідно до закону «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», має «люструвати» суддів, причетних до «судової розправи» над євромайданівцями, була на невизначений час заблокована.

Зганьблене правосуддя

Попри це, суддя ВССУ Алла Лесько заявила, що не варто критикувати З’їзд суддів, адже він ще не закінчив свою роботу. Але одразу ж наштовхнулася на критику представників громадськості, які зазначили, що очікування від роботи судової системи у суспільстві нульові: судді зганьбили себе під час Євромайдану і продовжують це робити й надалі, забувши про люстрацію, демократичне обрання голів судів та об’єктивне правосуддя.

Проте адвокат Тетяна Козаченко, яка входить до складу Люстраційного комітету, заявила, що надія на проведення люстрації сьогодні ще є. «Днями нами за ініціативи партії «Воля» та інших громадських організацій президенту України Петру Порошенку був переданий законопроект «Про очищення влади», яким пропонується створити органи державної влади заново», — додала вона. Сподіваємося, що він хоча б дійде до сесійної зали ВР.

Щодо люстрації суддів, то екс-голова ВСУ Віталій Бойко зазначив, що, приміром, у Німеччині під час об’єднання ФРН та НДР суддів, які працювали у Східній її частині, просто замінили на тих, що із Заходу. «Такого неможна зробити в умовах України. Тому слід передбачити підстави звільнення суддів на вимогу люстрації в Конституції України. Інакше більшість з них може оскаржувати такі рішення в судовому порядку», — зазначив пан Бойко.

А от адвокат Тетяна Козаченко не погодилася з такою думкою. За її словами, суддів уже можна звільняти за порушення вимог щодо несумісності. «Адже більшість з них під час Євромайдану підтримували політичні партії, їхні мітинги тощо, хоча це заборонено законом. Такі люди не мають працювати в судовій системі, — вважає вона. — Таким чином, їх можна буде звільнити без додаткових перевірок різними комісіями та внесення змін до Конституції».

Загальмована люстрація

Проблему із обранням суддів на адмінпосади та їх звільненням у своєму проекті науковці вирішили так, як це було запропоновано законом «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», тобто шляхом таємного голосування зборів суддів відповідного суду.

Раніше такі повноваження належали президенту України. Проте рішенням КСУ від 16 травня 2007 року було визнано неконституційним положення, за яким глава держави мав право призначати суддів на посаду голови суду, його заступників або звільняти їх з цих посад. Тому за виконання цих обов’язків, попри постійні суперечки із народними депутатами, взялася Рада суддів України. У 2010 році це повноваження було в неї відібрано так званою судовою реформою і передано ВРЮ.

Після революції гідності ситуація із адмінпризначеннями в судах знову змінилася. Відтоді це питання почали вирішувати у кожному суддівському колективі. Проте марно, адже майже в 70% судів на посадах голови та його заступників залишилися ті ж самі люди, які підігрували режиму Януковича, що ще раз свідчить про відсутність у суддівського корпусу бажання очиститися від не гідних суддівської мантії людей. Тож не виключено, що згодом це за них зробить суспільство. І тоді слово «люстрація» набуде іншого — більш жорсткого забарвлення…