Адвокатура: амбіції та конфлікт окремих осіб

12 березня на сайті «Ракурс» вийшла стаття «Міна під Вищу раду юстиції», у якій обговорювалися питання легітимності призначення другої частини ІІІ з’їзду адвокатів України на 24–25 квітня цього року для обрання членів ВСЮ.

28 березня цього року остаточно набув чинності Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд». Це ще не реформа у тому сенсі, як цього очікують громадяни загалом і адвокатура зокрема. Однак це перша спроба провести в правову систему країни ті необхідні зміни, які вже зараз якісно змінять діяльність українських судів, створять нову систему стримувань і противаг, дозволять громадянам контролювати суди як органи державної влади. Законом передбачено чимало новел, зокрема й відкритий демократичний конкурсний добір кандидатів для призначення членів Вищої ради юстиції.

Саме законом «Про забезпечення права на справедливий суд» адвокатурі вперше було доручено делегувати двох представників до складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ). Одного із них адвокати мають обрати вже найближчим часом — до кінця травня 2015 року. Іншого — після завершення терміну перебування на посаді члена ВККСУ, обраного за квотою міністра юстиції України. Таким чином, виконавча влада буде усунута від впливу на орган держави у сфері судової влади. Також до кінця квітня адвокати мають призначити трьох своїх представників до складу ВРЮ. Минулого року інститут адвокатури України був наділений також правом призначати свого представника до складу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів. На цей новий колегіальний орган, відповідно до Закону «Про прокуратуру», покладено функції з визначення рівня професійної підготовки кандидатів на прокурорські посади та ухвалення рішень про дисциплінарну відповідальність, переведення і звільнення прокурорів з посад.

Адвокатура — єдиний самоврядний, недержавний суб’єкт формування органів держави у сфері судової влади з-поміж інших, покликаних формувати суддівський корпус та відповідати за його якість. Саме завдяки тому, що в Україні три роки тому відповідно до рекомендації Ради Європи почала діяти єдина професійна організація адвокатів, роль адвокатури в суспільстві зросла і зміцніла. Ми спостерігаємо процес розширення повноважень інституту адвокатури.

Керуючись нормами Закону «Про забезпечення права на справедливий суд», Рада адвокатів України офіційно запланувала проведення другої частини ІІІ з’їзду адвокатів України на 24–25 квітня 2015 року. До порядку денного з’їзду було включено й питання про призначення членів ВРЮ. Цього разу з’їзд відбудеться у столиці, у приміщенні Будинку кіно за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 6. Так сталося, що закон «Про забезпечення права на справедливий суд» набув чинності тоді, коли у роботі ІІІ позачергового з’їзду адвокатів було оголошено перерву. Очевидно, що з цієї причини, а також через те, що закон визначив лише 60 днів на проведення нового з’їзду, головуюча призначила дату другої частини ІІІ позачергового з’їзду адвокатів України.

Нагадаю, що адвокати зібралися на III позачерговий з’їзд адвокатів України у м. Мукачевому 20–21 листопада 2014 року у терміновому порядку для виконання вимог нового закону «Про прокуратуру». Адже у п. 6 Перехідних положень закону вказувалося, що «протягом одного місяця з дня опублікування цього Закону необхідно скликати та провести з’їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, з’їзд адвокатів України для призначення членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів». Тоді лише адвокати терміново скликали свій з’їзд. З’їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ не відбувся, можливо тому, що порядок його проведення не був на той час прописаний у законодавстві і з’явився лише із ухваленням закону «Про забезпечення права на справедливий суд».

Водночас у м. Мукачевому планувалося розглянути і питання призначення членів Вищої ради юстиції від адвокатури. Однак на той момент судовий розгляд справи щодо оскарження рішення попереднього адвокатського з’їзду про призначення членів ВРЮ ще не було завершено. Справа перебувала на розгляді Вищого адміністративного суду України. Тоді делегати з’їду у Мукачевому проголосували за оголошення перерви у з’їзді до завершення судового розгляду. Одним із головним мотивів оголошення перерви був такий: у разі призначення членів Вищої ради юстиції і скасування судових рішень І та ІІ судової інстанцій вищим судом гіпотетично могла б виникнути проблема наявності не трьох, а шести членів ВРЮ від адвокатури. Крім того, про те, що мукачівський з’їзд збирався у тому числі й для призначення членів ВРЮ, було оголошено завчасно, і про це було відомо усім адвокатам.

ІІІ позачерговий з’їзд адвокатів не проходив гладко. Як делегат з’їзду і очевидець тих подій мушу констатувати, що ми стали свідками намірів зірвати проведення адвокатського з’їзду. Як інакше розцінювати той факт, що в останню хвилину нам було відмовлено в оренді зали для проведення з’їзду при тому, що за неї вже було сплачено? Неоднозначною є оцінка адвокатського середовища і дій делегатів від м. Києва, які відмовилися пройти реєстрацію на з’їзді, більше того, дозволили собі висунути ультиматум усім своїм колегам.

Одним із аргументів на користь опонентів майбутнього з’їзду звучить питання неучасті на з’їзді в Мукачевому делегації від м. Києва та Полтавської області. «Нагадаємо, що цей з’їзд викликав політичний розкол в адвокатській спільноті. Тоді, на з’їзд адвокатів України, який відбувався 20 листопада в м. Мукачевому Закарпатської області, не пустили майже половину делегатів. Голова Ради адвокатів Києва Інна Рафальська повідомляла, що на зборах не зареєстрували представників від Києва, Полтави та інших регіонів. «Ми прибули на місце проведення з’їзду, але будівлю було зачинено, нам було відмовлено в реєстрації», — розповідала вона в ЗМІ. З її слів, частина учасників поїхали в невідоме місце, де голосували без тих, кому було відмовлено в реєстрації. На своїй сторінці у Facebook І. Рафальська знову підтвердила, що вважає рішення РАУ про продовження мукачівського з’їзду таким, що не відповідає статті 54 закону про адвокатуру та адвокатську діяльність і статтям 10,11 закону про ВРЮ. Вона також пише, що досі залишаються питання до легітимності делегатів того з’їзду, кворуму та підрахунку голосів. Таким чином, новий з’їзд пройдеться старими граблями», — йдеться в публікації «Ракурсу».

Конфліктів, розколу в адвокатурі сьогодні немає. Є амбіції та конфлікт певних особистостей. Прізвища тих, хто генерує напруження в адвокатському середовищі, відомі, і серед них чільне місце чомусь посідає голова Ради адвокатів м. Києва І. Рафальська. Усі ці слова, які цитує видання, на жаль, є проявом нечесної та негідної позиції голови адвокатського самоврядування столиці. Однак наразі ситуація має такий вигляд, що амбіції декількох осіб завели у глухий кут усіх делегатів від м. Києва. Наприклад, не витримують критики слова І. Рафальскої про те, що нереєстрація делегатів на з’їзді у Мукачевому була масовою. Тим паче не йдеться про понад половину делегатів. Не зареєструвалися на з’їзді лише делегати від Києва. Решта зареєструвалися і отримали тимчасові посвідчення, які видавалися при реєстрації. Щоправда, делегати з’їзду від Полтавської області попри те, що зареєструвалися, до зали не зайшли.

Інші гучні аргументи, особливо щодо кількості адвокатів м. Києва, можна спростувати простим зверненням до Єдиного реєстру адвокатів України. Відповідно до Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», за його ведення відповідає Рада адвокатів України. Відповідно до даних реєстру, Рада адвокатів України у випадку, коли вона скликає з’їзд, надає органам місцевого адвокатського самоврядування рішення про скликання з’їзду та списки адвокатів. Це має значення для визначення кількості делегатів з’їзду на місцевих конференціях адвокатів. Станом на 27 лютого 2014 року, коли скликався ІІ з’їзд адвокатів у м. Одесі, згідно ЄРАУ, у Києві було зареєстровано 3356 адвокатів, саме тому столиця делегувала на з’їзд 34 делегати. На 13 листопада 2014 року, коли скликався ІІІ позачерговий з’їзд адвокатів у Мукачевому, у Києві було зареєстровано 3523 адвокати. Однак чомусь І. Рафальська своїм рішенням формує власний список адвокатів, включаючи туди «і мертвих, і живих, і ненароджених», і він становить вже близько 6 тис. осіб, з яких, відповідно до квоти 1 до 100, на мукачівський з’їзд конференція адвокатів м. Києва обирає вже не 34 делегати, а 60 (!) та ще 20 запасних. Виявилося, що до цього списку було внесено усіх осіб, що колись подавали документи до Ради адвокатів м. Києва на проходження іспиту чи стажування. У тому списку ми навіть знайшли адвокатів, які брали участь у діяльності органів адвокатського самоврядування Київської області. Загалом у з’їзді брали участь близько 260 делегатів, якби зареєстрували усіх 80, то це — третина голосів. Можливо, йшлося про намагання у такий спосіб маніпулювати рішенням з’їзду?

З’їзд адвокатів мав би дати оцінку діям керівника регіонального органу адвокатського самоврядування, що вже межує із порушенням закону, норм і правил адвокатського самоврядування. Крім того, на мукачівському з’їзді І. Рафальська поставила ультиматум: або реєструють усіх делегатів, або ніхто із них не реєструватиметься на з’їзді, що, мовляв, поставить під сумнів його легітимність. Таким чином, ніхто у реєстрації делегатам Києва не відмовляв. Це було їхнє рішення, і вони повинні сьогодні нести за це відповідальність. Адже зараз склалася ситуація, коли ті делегати з’їзду, що не були зареєстровані для участі у ІІІ позачерговому з’їзді адвокатів, не можуть взяти участь у його продовженні. На жаль, нерозумні дії одного керівника поставили під сумнів волевиявлення усіх адвокатів Києва. Не кажучи вже про те, що своїми діями голова органу адвокатського самоврядування м. Києва протиставляє себе іншим делегатам з’їзду, що пройшли реєстрацію, взяли участь у з’їзді і проголосували за всі важливі рішення.

Тож, схоже, усі ці гучні заяви І. Рафальської та ще декількох адвокатів столиці, круглі столи, обговорення, публічні звинувачення у нелегітимності з’їзду — лише спроба виправити становище, зберегти обличчя при поганій і сумнівній грі.