Хто ж його ув’язнить, він же конституційний пам’ятник!
https://racurs.ua/ua/1297-hto-j-yogo-uv-yaznyt-vin-je-konstytuciynyy-pam-yatnyk.htmlРакурсПід гаслом «Назустріч 30-му вересня» розпочав свій пленарний робочий тиждень видатний діяч у галузі конституційного права Єгор Соболєв. Він згадав, що через десять днів (вже менше) набуде чинності нова редакція Конституції. І тут терпець народного депутата урвався по повній програмі: «У генерального прокурора залишилося 10 днів, щоб арештувати суддів Конституційного суду, які надавали диктаторські повноваження Януковичу», — написав він у фейсбуці.
Отакої! Що ж трапилось? Виявляється, от у чому річ: «За 10 днів їх неможливо буде арештувати. 30 вересня набуває чинності нова редакція Конституції авторства Петра Порошенка. І затримати або арештувати суддю Конституційного суду буде неможливо без згоди самого Конституційного суду. Добру європейську ідею про незалежність суду знову обернуть на кругову поруку».
Чим завинили судді КСУ, також сказано: «Хоча що там розслідувати? Є рішення, що повернуло Януковичу повноваження Кучми. Є підписи суддів під ним. Самі судді ще в 2014-у році дали свідчення. Їх легко знайти на Жилянській, де вони вже третій рік після перемоги Євромайдану далі працюють суддями Конституційного суду України. І на прохання колишніх соратників Януковича розглядають скасування законів про люстрацію та про відкритість майна посадовців».
Ну і хто ж їх ув’язнить? Вони ж конституційні пам’ятники!
Нардеп звинувачує суддів КСУ в тому, що вони, піддавшись тиску з Банкової, ухвалили Рішення №20-рп/2010 від 30.09.2010 р. про визнання неконституційним Закону 2222-IV від 08.12.2004 р. «Про внесення змін до Конституції України». Але хіба ж у суддів не було підстав ухвалити саме таке рішення, якщо вже так — щиро і відверто?
Я навіть не впевнений, чи може становити склад злочину моральний тиск на суддів з метою примусити їх ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення? Чи не до такого самого тиску і залякування вдаються активні реформатори, погрожуючи суддям КСУ відправити їх за грати, якщо вони ухвалять «не те» рішення?
Політикам слід чесніше дивитись на власне зображення у дзеркалі. Ви самі створили систему, при якій КСУ зведено до декоративного судилища, яке ухвалює заздалегідь узгоджені рішення по дзвінку із Адміністрації президента. І тепер ви за те, щоб вони вправно виконували вказівки, ще хочете «віддячити» їм ув’язненням? Хіба не такі самі вказівки виконали судді КСУ, коли заплющивши очі погодили обидві конституційні реформи чинного президента, одна з яких — в частині правосуддя — незабаром набуде чинності. Вони робили і роблять одне й те саме — що шість років тому, що тепер.
І дуже символічно, що саме на шосту річницю рішення КСУ №20-рп/2010 від 30.09.2010 р. про повернення до Конституції 1996 року набуде чинності чергова конституційна нісенітниця, розглянута і ухвалена Верховною Радою із рекордною швидкістю — усього 82 хвилини від внесення до порядку денного до остаточного голосування. Минуть роки, прийде нова злочинна влада, зведе рахунки з «папєрєднікамі», а суддів КСУ ніхто не чіпатиме, бо вони — фахівці найвищого ґатунку в дуже специфічній сфері, де завжди знайдеться замовник на їх послуги...
Тому не варто робити з чинного генпрокурора цапа відбувайла і переконувати, що «у генпрокурора Юрія Луценка ще є юридична можливість цю поруку розірвати». Бо це вже виглядає як репліка мачухи із відомого фільму «Попелюшка»: «Я буду скаржитись королю! Я буду скаржитись на короля!».
Яка можливість? Ви що, нову Конституцію не читали?
Доповідаю: відповідно до ст. 149 нової редакції Основного закону, суддю Конституційного суду України не може бути притягнуто до відповідальності за голосування у зв’язку з ухваленням судом рішень та надання ним висновків, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку. Тому навіть якщо Юрій Луценко щось раптом і зробить в цьому напрямку за наступні кілька днів, все рівно з набуттям чинності вказаної норми вона матиме зворотну силу, бо скасовує відповідальність особи за вчинене у минулому — ст. 58 Конституції.
Колись була така байка: зустрілися два видатних радянських поета — Євген Євтушенко та Сергій Міхалков, автор тексту державного гімну СРСР. Євтушенко, аби підколоти та поглузувати з придворного виконавця кремлівських замовлень, почав жартівливу розмову: «Який же ви поганий гімн склали, Сергію Володимировичу!» На що Міхалков вельможно відповів: «Вчіть слова, Женю!» Так що, вчіть текст, бо ви ж самі, панове депутати, ухвалили цю нову редакцію Конституції. Тому пишіть тепер скарги самі на себе.