Як народ може змінити Україну, або Майбутнє за краудсорсингом

Сучасний інформаційний простір відкрив нові можливості для економічного розвитку. У суспільстві сформувалася ідеологія спільної реалізації проектів розрізненими людьми, що породила велику кількість напрямів господарської діяльності та управління процесами. Україна — економічний маргінал, який нелегко інтегрується у світові тренди. Але, попри багаторічне перебування нашої держави на краю розвинених економік, ми можемо без зайвих зусиль включитися в актуальні мережні й інформаційні проекти. Навіть за катастрофічної відсутності зовнішніх інвестицій цілком доречно розраховувати на внутрішні резерви, які не завжди впираються у фінанси. Прикладом може служити різноманітна волонтерська діяльність, що отримала у нас широкий розвиток.

Краудсорсинг — історія та яскраві приклади застосування

Існує велика кількість технологій, назви яких починаються зі слова «крауд» (від англ. crowd — натовп). Найпоширеніший приклад — краудсорсинг (sourcing — використання ресурсів) — використання великої кількості випадкових людей для вирішення завдань, що виникають під час ведення бізнесу. Методика народилася давно, але отримала свою назву і розвиток в епоху інтернету. Найдавнішим і найбільш провальним прикладом використання цього методу було спорудження Вавилонської вежі. Але людство схильне вчитися і робити правильні висновки з помилок.

На початку XVIII століття уряд Великої Британії для вирішення локальної технічної проблеми — знаходження точного методу визначення довготи на морі — призначив приз для будь-кого, хто здатен впоратися з цим завданням. Лондон запропонував взяти участь у розв’язанні головоломки всім, хто був на це здатний, замість того, щоби платити конкретному колективу «британських вчених». Метод, який застосувала британська влада, 300 років по тому назвали краудсорсингом.

У XX столітті творцям Оксфордського словника при використанні такої ж технології знадобилося цілих 70 років і аналіз 6 млн листів. Вікіпедія, п'ятий за поширенням у світі ресурс, ґрунтується на цій же ідеології. Конституцію Ісландії в 2011 році писали за допомогою цього методу, її обговорення відбувалося на сторінці соціальної мережі Facebook. Юристи оцінили пропозиції, що надійшли, а також найпопулярніші зауваження, після чого доповнили основний закон країни.

Все вищесказане легко застосувати і в Україні. Наприклад, цей спосіб може допомогти у розв’язанні таких «нездійсненних» для нашої країни завдань, як запуск земельної реформи. Чому б не спробувати розмістити всі матеріали та організувати обговорення в соціальних мережах? Тоді зникне ця дрімуча мотивація про неможливість її проведення і можновладці оперативно дізнаються думку соціуму про себе та свої ідеї.

Бізнес давно використовує подібні методики. Procter & Gamble запустила свій проект у мережі — InnoCentive, в якому всім охочим пропонують різноманітні завдання, а автори найкращих рішень отримують винагороду від компанії. Мережа кав'ярень Starbucks теж створила окремий сайт, на якому збирає пропозиції про свій розвиток. Ford просив користувачів мереж знімати рекламу автомобіля Ford Mustang — переможець отримав це авто. Nike представила онлайн-конструктор, за допомогою якого клієнти могли зібрати кросівки своєї мрії. Facebook, удосконалюючи свій ресурс, спирається на створення додатків добровольцями-альтруїстами. Для цих цілей на сайті є розділ про те, що робити, якщо вам захотілося створити додаток. Існують також платформи для «натовпу» дизайнерів, які мають вільний час, де компанії розміщують замовлення і потім за невеликі гроші купують те, що їм сподобалося. Любителі тіснять профі з рекламного бізнесу, безкоштовно викладаючи свої ролики, що є особливістю сьогоднішнього дня.

У розвинених країнах урядові інститути доволі широко використовують цю методику. Національне управління з повітроплавання і дослідження космічного простору NASA запускає нові краудсорсинг-проекти практично щомісяця, збираючи таким чином дані для проведення наукових досліджень. Правильно сформульовані умови дозволяють доволі глибоко обробити величезну кількість інформації, використовуючи колективний розум для вирішення прикладних завдань. Землетрус в Японії, що зруйнував атомну станцію Фукусіма, призвів до створення звичайними громадянами кількох ресурсів з картою забруднення радіацією, яка ґрунтувалася на даних дозиметрів користувачів.

Вітчизняний бізнес теж здатен вирішувати подібні завдання, використовуючи інтернет-технології — потрібно тільки правильно мотивувати користувачів для отримання від них цікавих і потрібних рішень. Мотивація не завжди може бути матеріальною: краудсорсинг у світі об'єднує тисячі людей просто своєю ідеєю. Це навіть не методологія, а світогляд. Людина, яка написала статтю для Вікіпедії, не отримує популярності як її автор, але разом з безліччю людей робить спільну справу, на яку витрачає свій вільний час абсолютно безкоштовно. В Україні яскравим прикладом може служити сайт, де зібрана найбільша база генеалогічних даних країни.

Краудсорсинг може бути зовнішнім (коли звертаються до всіх зацікавлених) і внутрішнім (коли всередині, наприклад, одного міністерства будь-який співробітник незалежно від посади може зробити внесок у вирішення поставлених завдань). Другий варіант теж дуже легко приживеться на нашому ґрунті й зможе довести свою ефективність, адже він помітно підвищує продуктивність при мінімальних витратах.

Такі дії, без сумніву, допоможуть сформувати позитивний імідж керівництва будь-якої галузі та проекту, якщо ці керівники реально зацікавлені в позитивному результаті, а не імітують це. Цей метод дозволить знайти таланти, які є поруч, і завербувати їх для розв’язання найбільш проблемних питань. В нашій державі надлишок фахівців з юриспруденції та фінансів, тому навіть в таких неоднозначних сферах можливе повноцінне використання краудсорсингу. Весь мережевий маркетинг заснований на цій ідеї. Можна по-різному ставитися до нього, однак його широке застосування заперечувати не можна.

Краудфандинг — народне фінансування

Другий напрям, пов'язаний зі словом «натовп», що активно використовується у світі, — краудфандинг. Це спільне фінансування проектів, або народне фінансування. Найяскравіший його приклад — збір коштів на будівництво фундаменту для статуї Свободи в Нью-Йорку, тоді гроші були зібрані зі 100 тис. американських громадян.

Цей доволі поширений сьогодні у світі напрям в Україні теж представлений, але працює погано. Причин непопулярності залучення коштів від випадкових людей багато. Ми в принципі відстаємо від усіх світових трендів на кілька років. Співвітчизник, який бажає пожертвувати кошти на добру справу, практично завжди стикається з величезною купою технічних складнощів. Простий переказ грошей нагадує мозковий штурм. Крім того, краудфандинг найчастіше асоціюється зі стартапами, які в нашій країні часто-густо виявляються пірамідами або просто шахрайськими проектами. Прикладів таких хоч греблю гати.

Підписаний у 2013 році президентом Обамою JOBS Act дозволив після 80-річної перерви займатися інвестиціями не лише кваліфікованим інвесторам, а й звичайним жителям США. Звідси виникло і почало працювати ще одне поняття, що тільки починає пускати паростки в Україні, — краудінвестинг. Приклад в нашій країні — проект під назвою «Громадський ресторан Urban Space», на відкриття якого виділили гроші десятки приватних інвесторів. 80% прибутку закладу спрямовується на реалізацію міських громадських проектів.

У 2008–2009 роках були створені краудфандингові платформи Kickstarter та IndieGoGo, відомі фінансуванням стартапів і локальних бізнесів. Уже у 2014 році 3,3 млн осіб з усього світу вклали в проекти на сайті Kickstarter 530 млн дол., профінансувавши 22,2 тис. проектів. Українців на Kickstarter мало: лякають і труднощі з виведенням коштів, і мовний бар'єр.

У лідерах зборів на Kickstarter — технічні винаходи, софт, музика та відео. Як комісію за послуги сайт бере 5% від залучених коштів. Він входить до тисячі найбільш відвідуваних у світі сайтів, що є дуже непоганим показником.

Конкурент Kickstarter — IndieGoGo — в Україні менш відомий, він більше орієнтований на проекти «загальнолюдської» спрямованості, що поліпшують побут, екологію. На відміну від Kickstarter, IndieGoGo передає автору проекту всі зібрані на певний термін кошти, навіть якщо сума не була зібрана повністю. Змінюється тільки розмір комісії: якщо мета проекту зі збору коштів досягнута, ресурс утримує 4%, якщо ні — 9%.

Одна з головних відмінностей IndieGoGo від інших аналогічних ресурсів в тому, що рейтинг проектів не проставляється вручну, а використовується автоматичний прорахунок. Алгоритм аналізує рівень активності авторів і донорів (інвесторів), кількість оновлень, коментарів тощо, і на основі цього складається рейтинг популярності проектів всередині IndieGoGo. Перевага платформи також у ширшому географічному охопленні й можливості гнучкого фінансування (стартапер отримує суму, навіть якщо мета не досягнута).

Для авторизації на Kickstarter і приймання платежів потрібен статус місцевого резидента (наявність юрособи в одній з країн роботи платформи або партнер). Для IndieGoGo достатньо мати рахунок в банку. Покрокова інструкція докладно пояснить, що робити далі.

У сучасному світі термінів з корінним словом «крауд» існує з десяток. Реалізація всіх подібних проектів не потребує великих коштів, водночас вони незамінні для роботи з великою аудиторією та суспільством загалом. Зазначені технології дозволяють залучати до своєї діяльності нових людей, створювати лояльних і відданих клієнтів, вивчати їхні потреби й отримувати поради щодо поліпшення продуктів з перших рук. Все це забезпечує високу швидкість виконання завдання.

До недоліків можна віднести складність прогнозування якості роботи учасників проекту. Так, можна отримати багато якісних ідей, а можна — жодної розумної.

До «натовпу» варто звертатися, коли виникає необхідність у свіжих ідеях і поглядах на свій бізнес, для розв’язання нестандартних питань або роботи з великими обсягами інформації. Неоціненна ця методика для стартапів. Для України актуальність у тому, що організація такого проекту коштуватиме дешевше за оплату професійного виконавця. Звернення до «натовпу» має величезний потенціал застосування в бізнесі. Об'єднуючи інтелектуальні зусилля учасників, практично завжди можна домогтися синергії, коли загальний ефект суттєво перевершує результат роботи кожного окремого компонента.