Одержимість фітнесом і небезпека онлайн-тренувань

Ліза Ендрюс шукала фітнес-програму, щоб якнайшвидше привести себе у форму. За рік після народження першої дитини 34-річна Ліза вважала, що їй не завадило б трохи схуднути. Оскільки вона була обмеженою як у часі, так і в бюджеті, то вирішила зайнятися собою по 12-тижневій онлайн-програмі, рекламу якої бачила в Facebook.

«Вони обіцяли колосальні зміни, і я не могла дочекатися початку тренувань, — поділилася Ліза. — Програма пропонувала кілька рівнів складності, тож почати можна було з будь-якого, який здавався підходящим. По своїй дурості я обрала середній. Це був справжній виклик — щоденні сети вправ високої інтенсивності. Наприкінці заняття я була абсолютно змучена, ледве дихала, але ентузіазм робив свою справу — я почувалася на висоті. Згодом я стала більш тренованою і почала по-справжньому насолоджуватися заняттями. Я чекала на кожне наступне тренування і не припиняла розмовляти про це, змушувала друзів підписуватися. Я стала одержимою, іноді тренувалася двічі на день. Часто-густо відмовлялася від інших справ — щоби більше тренуватися. А коли доводилося пропустити заняття, я страшенно засмучувалася і боялася, що це зведе нанівець всі мої попередні зусилля».

Але з часом постійний ниючий біль у ступнях і щиколотках став інтенсивнішим, і Ліза просто не могла ходити на роботу. Рентген показав стресовий перелом у двох місцях. (Стресовий перелом — це руйнування кістки через повторюване навантаження, результат накопичених мікротравм від циклічних навантажень нижче за максимальні, наприклад, під час бігу або стрибків.) Кілька тижнів вона носила на нозі ортез, насилу пересуваючись, а навантажень треба було уникати не один місяць — доти, доки кістки повністю не зростуться.

«Я зрозуміла, що була одержимою, — каже Ліза. — Я постійно сиділа в цій групі, де люди займалися тим самим, що і я. Не вилазила з Instagram, спостерігаючи за трансформацією інших. Зараз я почуваюся дурепою. Треба було думати раніше — але це стало наркотиком».

Використання Instagram, блогів чи YouTube для того, щоби покращити фізичну форму, швидко увійшло в моду. Статистика по Великій Британії свідчить про те, що жителі країни, які з року в рік ведуть все більш сидячий спосіб життя і набирають зайву вагу, витрачають водночас рекордні суми на заняття спортом. Індустрія фітнесу в Британії оцінюється в 4,7 млрд фунтів, що на 6% більше, ніж роком раніше. За хештегом #fitspo в Instagram можна знайти близько 47 млн фотографій — люди демонструють прес «кубиками», біцепси, красномовні історії «до і після»... І кожен хвалить чергову програму, ще більш жорстку за попередні.

В наші дні жорсткий фітнес добре продається. Спортивні бренди закликають до активних тренувань, спортклуби заманюють вигідними пропозиціями. Але ніде ви не знайдете такої агресивної пропаганди фітнесу, як у соціальних мережах. «Біль — це слабкість, яка залишає твоє тіло», «Піт — це плаче твій жир»... Пости з подібними висловлюваннями публікують мільйони людей. В епоху достатку ефектний трицепс значить більше за дизайнерські джинси. Так званий світ fitspo почався з того, що завсідники тренажерних залів ділилися хитрощами й фіксували зміни своїх тіл. Але з часом він перетворився на цілий рух, спосіб життя. Почавши з коротких роликів у Instagram, люди підписуються на повноцінні заняття.

Фітнес-рух з'явився досить давно — згадайте хоча б Джейн Фонду. Але відтоді як вершиною популярності була аеробіка по телевізору, тренування стали набагато складнішими, відзначає Рік Міллер, клінічний і спортивний дієтолог. За його словами, люди почали масово думати в тому ключі, що «навіщо мені м'яка 5-кілометрова пробіжка або помірне заняття з аеробіки, якщо я можу здолати високоінтенсивні тренування?».

До високоінтенсивних тренувань (чергування максимального навантаження з короткими перепочинками) фахівці ставляться по-різному: хтось стверджує, що вони дають швидкий результат, хтось — що без належного контролю можуть привести до серйозних проблем зі здоров'ям.

«Дуже багато молодих людей зараз просто одержимі фітнес-зірками з Instagram, — каже Міллер. — Вони дотримуються порад так званих тренерів, про яких нічого не знають. Але ж подібні тренування можуть виявитися такими, що не підходять для конкретних людей, або для їхнього рівня підготовки. Часто підписники намагаються виконати все, що показує фітнес-зірка, не маючи при цьому навіть базового рівня підготовки. Такі тренування призводять до травм і знемоги. «Якби я рекомендував те, що рекомендують фітнес-блогери — рівень навантаження або поради щодо харчування, — мене б давно звільнили».

В ідеалі тренер повинен мати відповідну освіту, знати основи анатомії та фізіології, вміти надати першу допомогу. Однак багато фітнес-гуру з соціальних мереж цим критеріям не відповідають. Найчастіше взагалі немає жодної можливості визначити, наскільки людина кваліфікована, якщо тільки не запитати її безпосередньо. При цьому будь-хто, у кого понад 100 тис. підписників, вважається впливовою людиною, з якою із задоволенням співпрацюватимуть багато спортивних брендів. Онлайн-програми створюють ілюзію, що у їхніх послідовників є персональний тренер. Однак це дуже далеко від правди, оскільки найчастіше вони побудовані за принципом «один розмір для всіх». Зовнішність може зробити зіркою в соцмережах практично будь-кого, незалежно від кваліфікації. Але ж здорове тіло далеко не завжди має виглядати як гарненька 21-річна дівчина в бікіні.

Ніхто не сперечається, що фізична активність дуже потрібна людині. Представники покоління 20-річних часто стверджують, що тренуватися для них не менше задоволення, ніж ходити на вечірки. Спортзали здобувають дедалі більшу популярність, фітнес-клуби забиті вечорами й на вихідних, тоді як раніше молодь в цей час надавала перевагу розвагам з друзями в барах і клубах.

Але чи несуть онлайн-тренери хоч якусь відповідальність за те, що люди просто намагаються копіювати їхні рухи? Жан-Клод Вакассін, засновник одного з лондонських спортклубів, зазначає: «Те, що люди бачать в соцмережах — це просто маркетинг. Екстремальний фітнес добре продається. Раніше пробігти марафон було круто, тепер цього замало: ви маєте бігати багатоденний ультрамарафон. Більшість онлайн-програм націлені на молодь, яка хоче з першим кліком купити одну з них, а з другим вже змінити своє тіло. І вони працюють на знос. Ніхто не хоче витрачати вісім тижнів на те, щоби поступово рухатися далі та їсти менше — люди просто не вірять, що правильно виконані прості вправи зможуть привести їх до результату. Вони думають, що це нудно».

Як приклад він наводить бодибілдера, який співпрацює з компанією з виробництва спортивних добавок: «Він багато тренується і в нього сотні тисяч фоловерів. Але чи означає це, що він знає, що робить? Ні, він просто бодибілдер, а не персональний тренер».

Вакассін стверджує, що високоінтенсивні тренування не підходять для 90% людей, тоді як онлайн-тренери переконують всіх і кожного, що це просто. Ніхто не пише постів, як сьогодні було важко. Ніхто не пише про те, що він пропустив тренування. Ніхто не каже про депресію, яка слідує за травмою або за зруйнованими стосунками через надмірне захоплення фітнесом. Все, що ви бачите — це позитивна частина їхнього життя.

Глибокі присідання, випади, станова тяга й інтенсивне кардіо — ось основа онлайн-тренувань, каже фізіотерапевт Камерон Тюдор. «Кількість наших пацієнтів, які отримують травми під час онлайн-тренувань, постійно збільшується, — розповідає він. — Люди шкодять собі через те, що їм кажуть: «Оскільки це працює для мене, це спрацює і для тебе». Але ж так бути не може. Це прекрасно, що нас мотивують ставати активнішими. Але якщо людина ніколи в житті не піднімала навіть маленької гантелі, а потім відразу хапає 10 кг — це великий ризик».

Крім того, за словами Тюдора, вік грає велику роль: «Тренерам зазвичай років по 20 з чимось, а багатьом їхнім послідовникам — від 30 до 40. І це важливо, адже ваше тіло є набагато більш витривалим у віці до 30».

Ризик травм під час виконання вправ існує завжди, але якщо йдеться про онлайн-тренування, де вас ніхто не контролює, він істотно зростає. 28-річна Кара з Бірмінгема прийняла онлайн-виклик з присідань, під час яких пошкодила сідничний нерв. «Мене страшенно засмучує те, що сталося, — зізнається вона. — Але я не впевнена, що хтось може щось із цим зробити. Це було моє рішення — слідувати програмі. Я не знала, чи було це правильно саме для мене».

37-річна Наталі Берлі з Чичестера щодня тренувалася на своєму велотренажері по онлайн-програмі, щоб відновити форму після народження другої дитини. На п'ятому тижні у неї почалися болі в коліні. «Лікар сказав, що запалилися зв'язки, тепер мені потрібен відпочинок протягом шести тижнів, і я повинна носити спеціальний фіксатор для коліна», — розповіла вона.

Самі фітнес-зірки теж схильні до емоційних і психологічних травм внаслідок тренувань. Так, професійний особистий тренер, 24-річна Ван Дайк (Van Dijk) одного разу зламала руку, виконуючи стрибки на ящик. А зірка Instagram під псевдонімом Queen City Sweat (майже 50 тис. підписників) цього літа написала пост, в якому зізналася, що «підсіла» на тренування минулого року, і сталося це під тиском соціальних мереж: «Дуже легко почати порівнювати себе з іншими. В результаті з'являється установка: а наскільки худою я зможу бути? Замість того, щоб запитати себе, наскільки здоровою я зможу бути».

Згідно з дослідженням Journal of Health Psychology, проведеним у 2008 році, у жінок значно псувався настрій, з'являлося хвилювання і депресивні думки вже після 30 хвилин перегляду фітнес-журналів, що пропагують атлетичний ідеал. А завдяки соціальним мережам вам навіть не доведеться купувати такі журнали — всі ці картинки вже у вашій стрічці. Науковий журнал BMJ пише, що проблема залежності від фізичних вправ постійно зростає й охоплює до 10% людей, які тренуються.

Дослідники з Університету Фліндерса в Австралії відзначають, що світ fitspo здебільшого пропагує худий і спортивний ідеал для жінок і м'язистий ідеал для чоловіків, а це, за словами клінічного психолога Лізи Орбан, може також викликати психологічні проблеми. «Зображення в Instagram представляють єдиний, ідеалізований стандарт привабливості — недосяжний для більшості молодих людей», — констатує психолог.

Ліза Ендрюс вже повністю відновилася, але рішуче налаштована не піддаватися спокусі почати онлайн-тренування вдруге. «Я видалила соціальні мережі з телефону і пішла в тренажерний зал, де тренер підібрав програму спеціально для мене. Я знаю, що знадобиться час, але я знову отримую задоволення від тренувань», — каже вона.

Переклад: Людмила КРИЛОВА

Джерело: https://www.theguardian.com/lifeandstyle/2017/sep/30/has-extreme-fitness-gone-too-far-instagram-gym-classes