Подаруйте генпрокуророві Кримінальний кодекс

У тривожні дні, коли вся прогресивна революційна громадськість в особі радикальних екстремістів вимагала «ганебної смерті Луценка через розстріл», навіть якось ніяково турбувати нашого генерального, без слова «України», прокурора щодо всяких дрібниць. Однак Юрій Віталійович вкотре вирішив стати музою для братії, що пише.

Нещодавно, коментуючи на 15-й щорічній зустрічі Ялтинської європейської стратегії (YES) справу колишнього прем'єр-міністра України Павла Лазаренка, шеф ГПУ взявся підколювати американців: «Хочу поставити зустрічне запитання: мені поїхати повчитися у справі Лазаренка? Скільки-скільки років вона розслідується в Сполучених Штатах? Мені кажуть, що цього року вона дійде до логічного кінця, і Україна нарешті отримає 170 млн дол., які звідси були вкрадені. Я обов'язково за цим поїду в США, вже маю запрошення».

Правильно, так їх! Не в брову, а в око! Важливо тільки не забувати про різницю: добре, коли їдеш на запрошення, а не за повісткою...

Потім Юрій Віталійович взявся нарікати, як йому важко працюється. Втомився, певне, гребти на галерах! Ви думаєте, чому ГПУ ловить-ловить корупціонерів серед вищої правлячої номенклатури, та тільки зловити і посадити нікого не може? Він так прямо і заявив: «І в першу чергу почати з ефективних законів, за якими навіть найвищу посадову особу можна заарештувати за корупцію і несплату податків. У нас таких законів не існує, і я змушений працювати в тих умовах, які є».

Людоньки, рятуйте! Що ж це робиться, законів, за якими можна посадити за посадові злочини або несплату податків — немає! Щоправда, громадянин Луценко обмовився: навіть найвищу посадову особу.

Хід думок, безумовно, заслуговує на всебічне заохочення. Ось тільки теоретичний рівень головного прокурора країни викликає смуток. Юрію Віталійовичу, ви ж майже юрист, ви навіть працювали в системі установ Міністерства юстиції, скажімо більше — ви навіть сиділи якийсь час, тому повинні абсолютно точно знати, що немає, і не може бути ніяких законів у множині, за якими саджають людей до в'язниці. Немає іншого закону, за яким садять за ґрати, крім одного — це Кримінальний кодекс! То купіть йому хто-небудь і подаруйте Кримінальний кодекс України, а в ньому знайдіть в собі сили прочитати другу частину першої статті. Здолайте всього два речення!

У ч. 2 ст. 1 КК спеціально для видатних мислителів на кшталт Луценка записано чорним по білому:

«2. Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили».

На жоден інший закон, крім КК, не покладено цю почесну місію — визначати, що є злочин.

Юрію Віталійовичу, ви що ж, Висоцького не любите? «И если мне неймется и не спится. Или с похмелья нет на мне лица — открою Кодекс на любой странице, и — не могу — читаю до конца».

Слушна порада! Знову ж, книжка в добрій палітурці має безліч переваг: в камері заведено відбирати мобільні телефони та планшети, а книжка — вона завжди з тобою. І якщо попадеться гарна, міцна палітурка — то й прослужити може щонайменше п'ять років, а то й усі десять!

По-друге, начальник ГПУ сильно помиляється, вимагаючи для людей з вищого суспільства якихось окремих, особливих законів. Виходить, якщо ти відкрито вкрав пляшку горілки в магазині, ціною 50 грн, то тебе судитимуть у загальному порядку за ст. 186 КК, ч. 1 — грабіж. А якщо ти вкрав кондитерську фабрику, або металургійний комбінат, то тебе запросять в уряд або парламент, і будуть журналісти по-особливому прислухатися до думки такого компетентного «експерта». А може, навіть оберуть, самі знаєте ким...

Заявляю з усією рішучістю: ми давно порвали з феодальними пережитками минулого, тому закон — один для всіх! Немає у нас різних кримінальних кодексів для різних станів. Не повинно бути, як би хто не хотів...

Тим часом диспозиція проста: весь ваш уряд разом з парламентом, дорогий Юрію Віталійовичу, можна сміливо пересаджати... на одному ліхтарному стовпі за допомогою лише двох «улюблених» у ваших високих сферах статей. Це ч. 2 ст. 364 КК — зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки, та ч. 5 ст. 191 КК — розкрадання майна, шляхом використання службового становища, в космічних розмірах. Жартую, звичайно ж, не в космічних — в особливо великих...

Ну, згадали, громадянине Луценку? Ви ж сиділи за цією самою статтею! Як таке забути? Але не будемо про сумне.

Свій виступ Юрій Луценко підсумував так: «У мене є про що поговорити з американськими колегами, але не з позиції маленького шкідливого піонера, якого викликають до вчителя. Ми партнери і працюємо разом на загальний результат».

Ну вже ні! Піонери не шкодили. Це ви, Юрію Віталійовичу, щось наплутали. Вони здавали макулатуру, металобрухт, переводили бабусь через дорогу. А ось дехто, хто сидить у торці п'ятого поверху «скельця» на Різницькій, дуже навіть нагадує шкідливого генерального прокурора...

І пам'ятайте, дорогий Юрію Віталійовичу, коли ви ходили на допит до слідчого, то ви з ним теж були партнерами і працювали на загальний «результат». Просто в різному процесуальному статусі...