Новини
Ракурс
Фото: Pixabay

Чесно і гірко — про нас

Був у Каунасі, в Литві. Теплий, повільно згасаючий вечір. Скляна стіна музею Чюрльоніса. Слухали Баха. Знаменитий український піаніст Олексій Ботвінов спеціально для нас прилетів із Одеси. Слухаючи музику, згадав Віктора Шкловського: «Здрастуй Боже, сказав Всевишньому Бах. Здрастуй Баху, відповів йому Бог».

Вранці ми відкривали конференцію на теми психіатрії в університетському Центрі імені академіка Сахарова. З Вільнюса до нас приїхав міністр закордонних справ Литви пан Лінкявічус. Він відкрив конференцію. Коротка, виразна мова, без політико-патріотичних завивань (не Україна...). Потім, слідом за ним вступив у конференцію директор Центру імені Сахарова пан Роберт ван Ворен. Так-так, наш український Роберт...

До цього у вузькому колі разом із міністром коротко говорили про нас. Чесно і гірко. А вже потім була конференція. В аудиторії переважно молодь, студенти. Політологи, журналісти, філософи, медики. Троє — з України, у Литві навчаються. Чи повернуться... Посол Фінляндії у Литві, раніше — посол в Україні, щирий, який хвилюється за нас і сьогодні, брав участь у загальній дискусії. Високі литовські чиновники, які зацікавлено слухали нас весь день, долучилися до дискусії. А потім, після вечері, разом із нами слухали Баха.

В'язень радянської психіатрії, журналіст Віктор Давидов, детально і просто розповів про свій особистий досвід багаторічного жалюгідного життя в Благовіщенській спеціальній психіатричній лікарні МВС СРСР. Серед убивць, канібалів, ґвалтівників і озвірілого від безкарності медичного персоналу. Довго стримував емоції, намагався говорити відчужено. Але не витримав, заплакав. Його біль не минув і через 40 років.

Ільмі Умеров, заступник голови кримськотатарського Меджлісу, в минулому — лікар, розповів про недавній свій досвід життя в російсько-кримській в'язниці та про довгі дні перебування в пеклі, яке офіційно зветься відділенням психіатричної лікарні в Сімферополі. Де спорожнити кишечник у відхожому місці — це наче героїчний вчинок. Він, Ільмі Умеров, був там підекспертним. Наші кримські колеги відмовилися виконати вказівку ефесбешного начальства, визнали Умерова психічно здоровим.

Фото: Facebook / Robert van Voren. Зліва направо: Ільмі Умеров, Юлія Пієвська, Роберт ван Ворен, Віктор Давидов, Семен Глузман.

Виконавчий секретар Асоціації психіатрів України Юлія Пієвська повідомила присутнім про багаторічну, унікальну роботу Експертної комісії АПУ, яка допомагала хворим і їхнім родичам захистити людські та майнові права. І про інші випадки, коли втомлені від безгрошів'я та безхатченства українські громадяни відбирають житло у своїх беззахисних психічно хворих рідних. Близько 10 тис. справ зберігаються в архіві нашої Асоціації. Нікому опрацювати, нікому зробити правовий і медичний аналіз. Наші видатні колеги, котрі щодня й безоплатно приймали цих людей, які шукали захисту і підтримки, давно відійшли в інший світ. Першим — справжній, рідкісних професійних якостей доктор Володимир Мечиславович Чернявський, потім — мила й дуже добра до пацієнтів, які так прагнули справедливості, Неля Іванівна Вергун, після неї — висококваліфікований судово-психіатричний експерт Ада Іванівна Коротенко. Досі приходять люди, які саме у них шукають захисту і підтримки. А вони пішли. Назавжди. Скромні та славетні лікарі.

Я говорив про технології та причини зловживань психіатрією з політичною метою у СРСР. Про зовсім не однозначну позицію західних психіатрів, які не бажали знати правди про своїх колег у Москві та про умови (найжорсткіші!) у спеціальних психіатричних лікарнях системи МВС СРСР. Розповів і про «профілактичні» госпіталізації до всіх психіатричних стаціонарів неосяжної радянської імперії людей, які були абсолютно здорові, але проявляли «антисоціальну» поведінку. Щоб не зіпсували вони своїми вчинками і письмовими зверненнями до влади святкування світлих комуністичних днів 1 травня, 7 листопада та подібних до них.

Багато, дуже багато чого розповів Роберт ван Ворен. Який практично все своє свідоме життя присвятив розслідуванню зловживань психіатрією в СРСР і пострадянських державах. Наразі, останніми роками, він зосереджено і планомірно допомагає нам змінити, реформувати, гуманізувати систему надання психіатричної допомоги в Україні.


А потім був Бах. Бездоганно і напрочуд тепло зіграний для всіх нас Олексієм Ботвіновим. Самим маестро Олексієм Ботвіновим!

І ось я повернувся до Києва. До бруду політичної боротьби і гіркоти усвідомленого руйнування державної системи. Тоскно і гидко.


Помітили помилку?
Виділіть і натисніть Ctrl / Cmd + Enter

.