Вступна кампанія: відгуки студентів про виші

Марія КАСЯН

Студентам було поставлено низку запитань:

1. Де ви вчитеся?

2. Що для вас вища освіта: формальність чи усвідомлений вибір?

3. Які ваші очікування від здобуття вищої освіти?

4. Чи задоволені ви рівнем освіти в країні, виходячи з особистого досвіду? Якщо ні, що потрібно змінити?

5. Як ви плануєте застосовувати диплом?

6. Чи є для вас диплом гарантом успішного працевлаштування в майбутньому?

Тетяна Березовська, Київський національний університет будівництва і архітектури (КНУБА), 4 курс

1. КНУБА, факультет водовідведення та водопостачання, 4 курс.

2. Як на мене, у 18 років і раніше вибір не надто усвідомлений, тож спочатку це бажання й настанова старших, що в житті будь-якої дитини, в майбутньому дорослої, необхідно.

3. Ніяких, це досягнення мети і показник вищої освіти.

4. І так і ні, залежить від викладача. Багато хто просто не вміють зацікавити, а на практиці не завжди вчать тому, що необхідне. Як каже мій батько: «В університеті вчать користуватися літературою, і не повинні все розповідати і показувати на практиках та лекціях». Мені особисто багато чого стало в пригоді, а багато чого й ні, може, ще просто не настав час.
Що змінити? Багато викладачів, особливо старших, не цікавляться новими методиками та інноваціями, необхідно розвиватися й пізнавати нове, всім і завжди!

5. Я планую працювати за фахом, тож сповна застосую всі отримані знання і продовжуватиму вчитися.

6. Ні. Диплом не може бути гарантом, тому що все залежить від того, як ти вмієш користуватися отриманими знаннями і вивчати нове.

Мамед Алієв, Київський політехнічний інститут (КПІ), 3 курс

1. Вчуся в НТУУ «КПІ» на факультеті телекомунікаційних систем (ІТС).

2. Усвідомлений вибір, звичайно!

3. Ніяких очікувань, аби отримати диплом і забути про це навчання.

4. Ні, не задоволений, тому що знання, отримані з багатьох предметів, ніколи нам не знадобляться, і години, просиджені на цих парах, виявляться даремним витрачанням нашого часу. Тому, забравши ці предмети, можна скоротити час навчання на бакалавра і дати можливість студентам працевлаштуватися за своєю спеціальністю, без паралельного навчання в інституті!
Велика проблема — брак технічного обладнання, наявність якого зазвичай сприяє кращому розумінню предмета.

5. Ще не знаю як, швидше за все, він лежатиме і припадатиме пилом на поличці. Але це тільки в мене одного так, я вважаю, інші студенти використовуватимуть його для успішного працевлаштування.

6. Так, є, особливо мій диплом, який дуже цінується в українських IT-компаніях. До того ж, якщо студент цікавиться і добре розбирається в різних технологіях, то він безцінний!

Анастасія Салата, Київський національний університет театру, кіно і телебачення (КНУТКіТ) ім. І. Карпенка-Карого, 4 курс

1. КНУТКіТ ім. І. Карпенка-Карого, актор драматичного театру, 4 курс.

2. Свідомий вибір, керувалася серцем.

3. Працевлаштування після 4-го курсу в театрі.

4. Не задоволена. По-перше, відведено мало годин на основні дисципліни, не кажучи вже про іноземні мови. Все через скорочення зарплат педагогам. Менше платять — менше годин. По-друге, мало практики. По-третє, мало обміну досвідом з іншими театральними вишами, країнами. На всі фестивалі потрібні гроші. По-четверте, навчання коштує 20 000 грн на рік, ремонти не робляться, аудиторії в аварійному стані, реквізит, костюми — все за свій рахунок.

5. Йду на червоний диплом. Але він до одного місця. Театри переповнені кадрами. У нашому виші взагалі все не так, як скрізь. Протекція не пройде. Або ти повна нездара, або справжнє обдарування. Тому і в театрі — за тим же принципом.

6. Конкретно мій диплом — ні.

Андрій Сорока, Військовий інститут Київського національного університету ім. Т. Шевченка, 4 курс

1. Військовий інститут КНУ, 4 курс

2. На мою думку, здобуття вищої освіти — це певний важливий етап у житті. І цей етап повинна пройти кожна людина, яка бажає чогось досягнути.

3. Особисто для мене здобуття вищої освіти — це ще один крок вперед до своєї мети.

4. Рівень освіти в нашій країні можливо оцінити лише провівши паралелі з передовими країнами в галузі освіти, все відносно. В деяких країнах Африки, наприклад, більшість людей все життя не вміють читати і писати. На мою думку, всі рівні освіти в нашій країні потребують реформування зі сторони практичності та збереження культурних цінностей, насамперед серед студентів. Студентам потрібен стимул для навчання, певні гарантії та соціальний захист.

5. Я зможу застосовувати набуті мною знання. Ефективне застосування знань можливе лише під час практичного їх використання, сподіваюсь, що в мене буде така можливість. А диплом — це лише підтвердження того, що я пройшов певний курс навчання у виші.

6. Ні. Гарантією успішного працевлаштування є, перш за все, знання та вміння їх реалізовувати на практиці. Людина, яка є компетентною і володіє достатнім комплексом знань в своїй галузі, завжди цінується.

Саляр Алі, Інститут журналістики Київського національного університету  ім. Т. Шевченка, 4 курс

1. Інститут журналістики, 4 курс

2. Свідомий вибір. Але для тих, хто самореалізувався до вступу до вишу, це формальність.

3. Я нічого не чекаю від вищої освіти, я її просто здобуваю. Потрібно правильно розуміти її призначення. Якщо студент вважає, що в університеті його всьому навчать і нашпигують знаннями, то він глибоко помиляється. Адже виші розраховані на самоосвіту. Це середовище, де студент може самореалізуватися, знайти нових друзів, набути впливових знайомств. Нас формує оточення, а в університеті воно дуже сприятливе, це осередок еліти суспільства. Докторанти, професори, вчені, думаю, не важко здогадатись, які переваги ви отримуєте від спілкування з ними. У школах вчаться за підручниками, а в університеті — в тих, хто пише ці підручники.

4. Загальний рівень освіти в Україні задовільний, вона має радянсько-європейський характер. Далеко не всього позбулись і лише дечому навчились.

5. Покладу до купи інших дуже важливих документів.

6. В журналістиці диплом нічого не гарантує. Але коли прийде час підвищення, наприклад, на посаду редактора, тоді він дасть про себе знати.

Маргарита Симкіна, (Донецький національний технічний університет (ДонНТУ), 1 курс

1. ДонНТУ, факультет економіки та менеджменту, 1 курс.

2. Усвідомлений вибір.

3. Отримання практичних знань, умінь та навичок, ну і розширення кругозору, мабуть.

4. Я скоріше не отримую потрібного мені обсягу пояснень, якого вимагає моя спеціальність. Навантаження розподілено нерівномірно, що теж позначається негативно. На мій погляд, освіта потребує змін.

5. Сподіваюся застосувати за призначенням, надалі працювати за фахом.

6. Ні, але опорною точкою точно є. Для мене все ж пріоритетніші мої навички та здібності, ніж диплом. На жаль, в Україні дуже непросто працевлаштуватися, незалежно від наявності диплома про вищу освіту.

Анастасія Джулай, Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана (КНЕУ), 3 курс

1. КНЕУ, ніби найкращий економічний університет України, 3 курс.

2. Я вважаю, що вища освіта має бути усвідомленим вибором кожного. До 11-го класу пора розуміти, чим ти хочеш займатися, навіщо це потрібно. А відповідно, потрібно знати, куди вступати. В Україні вищу освіту здобувають усі підряд, наша освіта повністю дискредитована! Тому зараз вища освіта — чиста формальність. Вчимося для того, щоб була «корочка». Навіщо вона потрібна, якщо після п'яти років навчання випускник реально нічого не вміє і не знає? Незважаючи на це, я вважаю, що мій вибір правильний і усвідомлений. Я хочу рости і вчитися, мені це подобається. Інше питання — чи дає таку можливість університет.

3. Коли я вступала, в 2011 році, я ще сподівалася на те, що мене чогось навчать. Ні, наші університети не здатні навчити. Абсолютно дурна програма навчання, неадекватний набір в групи, індиферентні, непрофесійні викладачі, старі лектори, які бізнесом ніколи не займалися, і рівень розвитку яких залишився приблизно таким, яким був 30-40 років тому. Лектори не зацікавлені в тому, щоб навчити студентів, а студенти не цікавляться нудними предметами, які не дають практичних навичок. За три роки я зрозуміла, що в університеті я заробляю бали, але це не можна назвати навчанням. Зараз навчання в Україні — це можливість поспілкуватися зі своїми однолітками, знайти нових друзів, якось провести час поза домом. Така собі «тусовка» в денний час. Ми приходимо і йдемо. Викладачі тягнуть «за вуха» всіх підряд, щоб тільки нікого не вигнали з університету. Виходить так, що від університету я зараз очікую тільки його якнайшвидшого закінчення. Якщо мені щось цікаво, я вчу і знаходжу це самостійно.

4. Я не задоволена. Нашій освіті не вистачає справжніх професіоналів. Якщо говорити про мій університет, то мені б хотілося, щоб лекторами були топ-менеджери великих компаній, успішні бізнесмени, а не невдахи, які більше ніде не змогли влаштуватися, окрім як в університеті. Звичайно, в КНЕУ є цікаві й гідні викладачі. Але наша програма ставить їх у глухий кут. Потрібно працювати за планом, в той час як мене цікавить інформація, яку я не можу знайти в підручниках і самостійно.

Ще одна проблема — якісний склад групи учнів. Ті, хто відстає, гальмують весь навчальний процес. Мені нецікаво слухати, як їм пояснюють з самого початку елементарні речі, як ледарів тягнуть і тягнуть тільки для того, щоб поставити їм бали. У групі повинна бути легка конкуренція, уми повинні бути свіжі й зацікавлені. Якщо студент не цікавиться — йому нічого робити в цьому університеті. Такий розклад серед студентів не дає можливості розумним і тим, хто справді хоче вчитися, розвивати себе. При цьому ті, хто відстає, теж відчувають себе некомфортно і в результаті замикаються й «тупіють» ще більше.

5. Я, звичайно, сподіваюся, що з дипломом мені буде легше влаштуватися на роботу. Але ж часто на практиці роботодавця цікавить не диплом, а ваші навички. Набагато важливіше досвід і місце, де ти цей досвід отримував. Українські дипломи не котируються в світі. Думаю, що мій диплом дружно лежатиме на поличці разом з відмінним шкільним атестатом.

6. Я думаю, що український диплом не може бути гарантом успіху. В принципі жоден диплом не є гарантом, якщо ви нічого з себе не представляєте. Звичайно, КНЕУ вважається хорошим вишем в Україні. Але диплом не гарантує мені цікавої роботи і високої зарплати. На жаль, часто все вирішують зв'язки, знайомства, рекомендації. Перша фраза, яку я почула в університеті на економічній теорії, — «Економістів багато, хороших економістів мало». От! Я хочу бути хорошим економістом, це і буде гарантією мого світлого майбутнього.

Марія КАСЯН