Кому потрібні найрозумніші абітурієнти

Вступна кампанія у розпалі: абітурієнти жваво несуть документи до приймальних комісій. Втім, навіть рейтингові університети провалили найважливіший у своїй історії іспит — не побажали відібрати найрозумніших вступників. Адже запроваджений цього року поглиблений рівень знань у ЗНО при вступі вимагають лише в семи із кілька сотень українських вишів.

Рекордні бали — в кишені

Як відомо, в 2015-му випускники шкіл та всі бажаючі вступити до вітчизняних вишів зовсім по-новому складали тестування. Український центр оцінювання якості освіти запровадив дворівневі тести з основних предметів — української мови й літератури та з математики. Тож кожен потенційний абітурієнт мав змогу адекватно оцінити свої знання та обрати базовий або ж поглиблений рівень складності. Так, з мови важчі завдання ризикнули написати 7,5% учасників ЗНО, з математики — 12%. Вочевидь, тести поглибленого рівня складності мали б допомогти виявити «золотий інтелект нації» — найрозумніших молодих людей, скажімо, майбутніх філологів та інженерів.

Більше того, 15 випускників з різних куточків України отримали максимальні 200 балів з української мови та літератури, восьмеро з обдарованих дітей мають рекордні 200/200 ( і з базового, і з поглибленого рівнів ЗНО). Причому жоден з власників захмарних балів не навчався в столичній школі! За даними Київського регіонального центру оцінювання якості освіти, троє випускників з Київщини, двоє — з Черкащини, по одному — з Львівської, Івано-Франківської та Одеської областей. А двоє з восьми переможців закінчили… звичайні сільські школи: Юлія Лупан навчалася в с. Мирне Бориспільського району (Київщина), Анна Власенко — в с. Червона Слобода (Черкащина).

Водночас українські дівчата довели, що точні науки під силу не лише юнакам. Так, абсолютний рекорд побили аж дві випускниці з Ніжина, що на Чернігівщині, — Тетяна Смага і Валерія Гладка єдині на всю країну набрали найвищу кількість балів із трьох предметів ЗНО. Приміром, Валерія отримала максимальні 200 балів з хімії, біології та математики. Свій «золотий» сертифікат вона понесла до Київського національного університету ім. Т. Шевченка, Тетяна — до Вінницького медичного.

Тож, власне, так званий «золотий інтелект» виявили, сертифікати з відповідними результатами вручили — тепер, здавалося б, розумні випускники мали б претендувати на бюджетні місця в університетах, що роками лідирують у рейтингу. Втім наймудріші абітурієнти зіткнулися з незрозумілою проблемою: виявляється, їхній поглиблений рівень складності майже нікому не потрібен.

Примарні бонуси

«Лише сім вищих навчальних закладів, переважно столичних, вимагають при вступі тести поглибленого рівня складності як обов’язкові, — констатує експерт з питань освіти Громадянської мережі «Опора». — Всі решта університетів використовують тести базового рівня».

Тож, відповідно, університети апріорі не бажають отримати розумного вступника. Можна зрозуміти виші з посередньою якістю освіти та незначним ажіотажем у приймальних комісіях, котрі безмежно раді будь-якому абітурієнту. Проте найдивовижніше, що навіть рейтингові університети в ТОП-10 України, де спостерігається шалений конкурс на одне місце, теж відмовляються відбирати кращих.

Відтак постає цілком логічне питання: навіщо державі витрачати кошти на друк додаткових складніших завдань ЗНО, якщо юні ерудити, котрим вони під силу, не потрібні провідним вишам? І чи варто тоді запроваджувати поглиблений рівень для тестування з інших предметів, як це планувалося на майбутнє?

Приміром, за даними Міністерства освіти і науки, найбільше випускників прагнуть стати студентами Львівського національного університету ім. І. Франка — тут зареєстрували вже понад 35 тисяч заяв. Серед них і заява львівського випускника Андрія, який вдало склав тестування з математики. «Днями подав документи на три факультети: прикладна математика, міжнародна економіка та комп’ютерні науки, — ділиться абітурієнт. — Проте на всі напрямки було достатньо лише базового рівня ЗНО з математики. Я ж склав поглиблений рівень на 189 балів. Тож подав ці результати з надією на певні переваги при вступі. Проте виявилося, що ніяких бонусів немає».

Схожа ситуація й у відомій «Львівській політехніці», що посідає не менш почесне третє місце за кількістю поданих цього року заяв від абітурієнтів. «І з математики, і з української мови та літератури на всі напрями підготовки вимагаємо базовий рівень ЗНО», — констатують у приймальній комісії вишу. На запитання «Ракурсу», мовляв, що запропонуєте вступнику з поглибленим рівнем тестів, в університеті відповідають, що сертифікат візьмуть, втім жодних преференцій при вступі не буде.

Найрозумніших молодих людей чекають у Київському національному університеті ім. Т. Шевченка, куди абітурієнти теж масово несуть документи. На схожі спеціальності (приміром, статистику, математику, кібернетику та ін.) тут вимагають лише поглиблений рівень у сертифікаті ЗНО. Проте далеко не у всіх талановитих дітей є можливість навчатися в столиці, чому ж регіональним університетам не підвищити планку при вступі?

Складається враження, що причина банально проста: можливо, рейтингові виші відкривають обійми для всіх, щоб не втратити частину контрактників, які принесуть левову частку доходу. І якщо бюджетні місця таки віддадуть абітурієнтам з найвищими балами (хоч і з базовими), то на контракт зачислять усіх решту. Втім, і перші, і другі в результаті отримають однаковий диплом відомого вишу.

Якість кульгає?

Тож, вочевидь, вирішення цієї непростої проблеми лежить у двох площинах. По-перше, в Україні досі функціонує занадто багато вишів, які друкують дипломи. Міністерство освіти і науки вже проводить відповідні перевірки стосовно якості навчання в системі вищої школи. «Наше відомство звернуло увагу на діяльність окремих вишів, де навчається 100–200 студентів, — розповідає перший заступник міністра освіти і науки Інна Совсун. — У таких навчальних закладах фактично немає викладачів, які працюють на повну ставку, тому виникає питання стосовно якості навчального процесу. Це, вочевидь, не вищий навчальний заклад, а скоріше невеликий дитсадок». І хоч МОН направило в подібні заклади комісії для перевірки, все ж рекомендує абітурієнтам обережно ставитися до таких університетів. Тому система вищої освіти потребує оптимізації — в ній повинні залишитися лише ті виші, котрі пропонують студентам якісні знання.

По-друге, університетам треба підвищувати планку для абітурієнтів, змагатися за розумного вступника, а не «загрібати» натомість усіх підряд. За словами І. Совсун, на сьогодні 80% випускників шкіл останніх років стають студентами. «Це, відверто кажучи, значно більше, ніж відповідні показники в Європі і, безперечно, показники не дуже хороші, — відзначає перший заступник міністра. — Це означає, що фактично немає ніякої селективності в доступі до вищої освіти, і будь-хто, хто має атестат, може вступити до вищих навчальних закладів».

З якими ж знаннями більшість університетів зараховують вступників? Далеко не будемо ходити. Директор Українського центру оцінювання якості освіти Ігор Лікарчук на своїй сторінці у Facebookкрасномовно ілюстрував знання цьогорічних випускників шкіл. «80% абітурієнтів не володіють уміннями щодо правильної вимови глухих і дзвінких приголосних; 70% — не вміють узгоджувати числівник з іменником; 90% — не знають, де треба ставити кому між однорідними членами речення; 80% — не знають, де поставити двокрапку в безсполучниковому складному реченні», — перелічує результати навчання Ігор Леонідович. Причому більшість з таких розумників стануть студентами університетів.

Тож проблема якості освіти потребує комплексного підходу і не закінчується на порозі вищих навчальних закладів — адже майбутнього абітурієнта і його знання потрібно плекати і ґрунтовно готувати ще за шкільною партою.