5 шкідливих міфів про укуси кліща, або Що робити, щоб не пропустити хворобу Лайма

Витягли, протерли постраждале місце антисептиком і забули — до укусу кліща в нашій країні часто-густо ставляться вельми легковажно не лише пацієнти, а й, на жаль, нерідко і медики. Але ж подібна безтурботність може призвести до небезпечного захворювання.

Кліщі є переносниками не тільки кліщового енцефаліту і бореліозу (хвороби Лайма), які на слуху. Це і бабезіоз, ерліхіоз, анаплазмоз та інші хитромудрі назви (хороша новина в тому, що ці захворювання реєструються досить рідко). Кліщовий енцефаліт — головна страшилка, пов'язана з укусом кліща, — в Україні мало поширений. Найнебезпечнішими регіонами в цьому контексті є Крим, Волинь і Львівщина. А ось при плануванні поїздки в ендемічні країни — там, де це захворювання зустрічається (наприклад, північні провінції Китаю, Монголія, далекосхідна частина РФ) — інфекціоністи радять подбати про вакцинацію.

Що стосується хвороби Лайма — її досить легко підчепити. Свою назву захворювання отримало після виявлення масового спалаху невідомої недуги у дітей в містечку Лайм (США) в 1975 році. Спільним було те, що всі вони відпочивали в лісі, після чого і було зафіксовано спалах артриту. Викликають кліщовий бореліоз спірохети Borrelia burgdorferi, що передаються людині від інфікованих кліщів. Є дані, що в деяких регіонах України з усієї популяції вражені дві третини кліщів, тому шанси заразитися Лайм-бореліозом, на жаль, досить високі. Укус кліща є практично безболісним завдяки анестезуючій речовині, що виділяться. З цієї причини помітити кровопивцю вдається не відразу, а за кілька годин або й наступного дня, коли виникає біль, почервоніння чи дискомфорт у місці укусу.

Кліщовий бореліоз — хвороба підступна. Позбувшись кліща, людина може не спостерігати звичних проявів нездоров'я: нічого не болить, та й температура в нормі. Без лікування хвороба Лайма переходить у хронічну форму — починаються проблеми з суглобами, нервовою і серцево-судинною системами. Пацієнт роками може оббивати пороги фахівців, так і не докопавшись до справжньої причини своєї недуги, що призводить іноді до інвалідності. Зазвичай ані пацієнт, ані лікарі не простежують причинно-наслідкового зв'язку нових скарг з укусом кліща кілька років тому. Такий зв'язок міг би помітити інфекціоніст, але зі скаргою на серце або суглоби ви скоріше підете до інших фахівців.

Що робити, якщо вкусив кліщ? Невичерпний потік постів на форумах і в соцмережах з варіацією цього запитання свідчить про постійну його актуальність. А ось поради даються різні і суперечливі, іноді зовсім позбавлені здорового глузду і далекі від того, що заведено називати доказовою медициною.

Міф 1. Кліщу треба помститися

У питанні видалення кліща, що присмоктався, ви знайдете безліч суперечливої інформації. Чого тільки не вигадали фантазери з очманілими ручками! Не варто вдаватися до «перевірених» народних засобів — наприклад, покривати кліща лаком для нігтів, наносити олію або нагрівати його, щоб кровопивця задихнувся і відпав. Не тисніть, не стискайте, не пробивайте кліща (борелії та інші збудники можуть перебувати у всіх біологічних рідинах членистоногого). Не «душіть» його соняшниковою олією, бензином чи лаком! Таким чином ви збільшуєте ймовірність інфікування при укусі кліща.

Міф 2. Витягувати кліща повинен тільки фахівець

Безумовно, краще звернутися до найближчого травмпункту, де цю процедуру після укусу кліща проведуть професійно. А якщо ви перебуваєте в турпоході або доступ до медичної допомоги обмежений з іншої причини? Головне правило: видалити кліща треба якомога швидше.

«Завжди пам'ятайте про те, що зараження набагато менш ймовірне (але не неможливе), якщо кліщі прикріплені менш як 24 години, але ця ймовірність різко зростає, якщо пройшло 48‒72 години і більше після прикріплення. Тому кліща треба видалити, в ідеалі маючи при собі спеціальні пристосування. Проте набагато важливіше швидко видалити кліща, ніж відкласти його видалення, розшукуючи щипці або рукавички, або повернувшись додому», — застерігає доктор медичних наук, завідувачка кафедри інфекційних хвороб Національного медичного університету імені О. Богомольця Ольга Голубовська.

Для видалення кліща найкраще скористатися пінцетом, є також спеціальні пристосування. Якщо їх немає, можна взяти звичайну нитку, але намагайтеся не викручувати павукоподібного — це збільшує шанси відриву її частин. CDC (Центр з контролю і профілактики захворювань США) радить скористатися пінцетом з тонкими кінцями. Візьміть кліща настільки близько до поверхні шкіри, наскільки вийде. Потягніть плавно вгору з достатнім зусиллям. Не прокручуйте його і різко не смикайте — так ви можете розірвати членистоногого, і фрагменти залишаться у ранці.

Після видалення ретельно обробіть місце укусу кліща і руки дезінфекційним засобом. Не використовуйте для цього різні барвники — зеленку, йод. Лікарі застерігають: на йод дуже часто буває алергія, на місці укусу з'являється пляма, що може в подальшому утруднити встановлення діагнозу. Необхідно знищити живого кліща — загорніть у папірець або просто змийте в унітаз. Ніколи не розчавлюйте кліща пальцями! На шкірі можуть бути мікротріщини, через які збудник потрапить у кров.

Міф 3. Після укусу кліща його треба здати на аналізи

Витягли кліща? Обов'язково відвезіть його в лабораторію на дослідження! Не варто прислухатися до цієї поради. Так ви тільки втратите дорогоцінний час. Обстеження членистоногого не має сенсу. Як заявляють фахівці, лише 3% кліщів, що мають борелії, передають їх людині. Медики жартують: кліща можна полікувати, але що це дасть пацієнтові?

За словами лікаря-інфекціоніста Станіслави Гапонової, у неї була пацієнтка, яка, здавши кліща в лабораторію, отримала негативний результат. Згодом звернутися до інфекціоніста її змусила класична еритема, характерна для хвороби Лайма.

«Пацієнтам пояснюю це так: у зданій частині кліща борелії не були виявлені. У нього, умовно кажучи, було всього дві бактерії, й обидві він впорснув у свою жертву, — роз'яснює Станіслава Гапонова. — Інший варіант. Ми отримуємо позитивний результат з лабораторії після обстеження кліща на бореліоз, однак кільцеподібної еритеми у пацієнта немає. Лікар не може на підставі того, що у кліща виявлені борелії, призначити людині антибіотик. Часто кліщ просто не встигає впорснути бактерії».

В жодній розвиненій країні, крім країн колишнього соцтабору, кліщів після укусу не радять обстежувати. Річ у тім, що існує наказ МОЗ ще від 2005 року, який рекомендував це робити (хоча і не наполягав). 15 років тому хвороба Лайма була ще погано вивчена.

Краще подбайте про своє здоров'я — проконсультуйтеся після укусу кліща з інфекціоністом, здайте рекомендовані аналізи і в разі потреби швидше почніть терапію. Хвороба Лайма добре піддається лікуванню на ранніх стадіях.

Міф 4. Про хворобу Лайма скаже червона пляма

Це не завжди так. Є дані, що майже у третини пацієнтів розвиваються так звані безеритемні форми, а 15% хворих на бореліоз і зовсім не помічають присмоктування кліща. Кільцеподібна еритема — типовий прояв хвороби Лайма. Являє собою почервоніння шкіри, яке з'являється навколо місця укусу кліща і поширюється від нього у вигляді ширшого кола діаметром щонайменше 4‒5 см. Чітко навколо місця укусу. Якщо ви помітили щось схоже, але в іншому місці, слід також показатися інфекціоністові. Вас міг вкусити інший кліщ, а ви просто цього не помітили.

Міф 5. Кліщі чекають нас на природі

Забудьте про поширений міф, ніби кліщі чекають своїх жертв на деревах. Найчастіше їх можна зустріти у високій траві або кущах. Більше з тим, нерідко вони живуть біля стоптаних стежок, тому використовуйте засоби захисту навіть під час прогулянки в парку чи вздовж алеї, а не тільки збираючись до лісу на пікнік.

У групі ризику не лише шанувальники тихого полювання — грибники, завзяті «зелені» туристи чи любителі шашликів на природі, а також професійні групи — працівники лісового та сільського господарства, а й жителі кам'яних джунглів. Кліщ може чекати на нас у траві під час пробіжки в міському парку або навіть на дитячому майданчику. «Впіймати» кліща запросто навіть вдома, якщо у вас є домашні тварини. Улюбленець може принести членистоногого на шерсті. Кліщі можуть потрапити в житло з квітами, дровами і присмоктатися до людини за кілька днів після перебування в лісі або парку.

Що робити, якщо вкусив кліщ

1. Постарайтеся якомога скоріше видалити кліща. Не варто ходити з ним годинами в пошуках інструменту або спеціаліста — це збільшує ризик зараження. Видаляйте правильно (читайте вище), намагайтеся не відірвати ротовий апарат кліща. Якщо все ж відірвали і він залишився у шкірі — видаліть, як скалку.

2. Ідеальний наступний крок — звернутися до інфекціоніста. Якщо такої можливості немає, спостерігайте за місцем укусу кліща протягом трьох тижнів (інкубаційний період). Якщо з'являється кільцеподібна еритема — треба відразу ж звернутися до лікаря. Насторожити також мають симптоми, як при ГРВІ — температура, нездужання, біль у м'язах і суглобах. Це також привід сходити в гості до інфекціоніста.

Якщо протягом трьох тижнів після укусу кліща кільцеподібна еритема не з'явилася, варто здати аналіз крові на антитіла до Borrelia burgdorferi — IgM і IgG методом імуноферментного аналізу (ІФА). Безумовно, призначати аналізи повинен лікар. На жаль, але нерідко лабораторії краще володіють інформацією, ніж деякі медики. Якщо з якоїсь причини похід до інфекціоніста ви відкладаєте, можна безпосередньо звернутися в лабораторію. Якщо аналіз на імуноглобуліни виявиться позитивним, для остаточного підтвердження діагнозу здають ще один — методом імунного блоту.

3. Для екстреної профілактики хвороби Лайма використовують антибіотики. Важливий момент: загалом уникати укусів кліщів, швидко їх видаляти є набагато ефективнішою стратегією профілактики, ніж вживання антибіотиків. Профілактичне лікування при хворобі Лайма — питання досі спірне. Призначається лікарем за певних умов, з урахуванням всіх за і проти.

«Для екстреної профілактики у дорослих і дітей старших за вісім років використовують разово доксициклін у дозі 200 мг (у дітей — від 4 мг/кг до 200 мг), тільки це має бути лікарське призначення, бо є певні протипоказання, наприклад, вагітним жінкам і не тільки, — попереджає інфекціоніст Ольга Голубовська. — Призначають таку профілактику протягом перших 72 годин від події, пізніше — не рекомендується. Замінювати профілактику амоксициліном також не рекомендується з низки причин, тим більше проводити її цілими курсами, поєднуючи з іншими антибіотиками».

Лікарі зауважують, що профілактичне вживання антибіотика після укусу кліща жодним чином не дає привід розслабитися і знизити подальшу настороженість.

4. Продумайте тактику захисту на майбутнє. Якщо не використовували засоби від кліщів — почніть використовувати. Для цього підійдуть репеленти, які містять ДЕТА (діетилтолуамід). На одяг можна наносити акарацид перметрин.

«Чим вища концентрація ДЕТА, тим триваліший формується захист від кліщів, однак треба пам'ятати, що дітям застосовувати продукти, що містять більш як 10% ДЕТА, протипоказано через підвищену абсорбцію і повідомлення про нейротоксичність; також навіть допустимі його концентрації не можна використовувати дітям для оброблення рук внаслідок можливого потрапляння на слизові», — застерігає Ольга Голубовська.

Якщо пропустили кліща понад 36 годин — не забувайте надалі оглядати свою дитину і себе раз на день перед сном, після відвідування полів, лісів та інших потенційно небезпечних місць. Кліщ впивається не відразу — досить довго може подорожувати по тілу в пошуках найзручнішого місця для укусу, вибираючи ніжні ділянки шкіри. Дитячу шкіру прокусити легше, тому малюки доволі часто стають жертвами кліщів. Найчастіше укуси, згідно з дослідженнями, фіксують на ногах — вище коліна, в паху, а також на шиї, животі, у жінок — на грудях. У дітей шукати кліщів насамперед варто у складках шкіри, оглядати області за вухами, пупок, пах, пахвові западини, волосяну частину голови. Якщо у вас є домашні улюбленці — також влаштуйте їм огляд.

Ще раз нагадаємо, що уникати укусів кліщів, оперативно їх видаляти — більш ефективна стратегія профілактики, ніж вживання антибіотиків.